Рішення № 63154153, 21.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа № 910/15407/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Флуітек Сістемз"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрокат"простягнення 27 781 грн 54 коп.Представники:від позивача: Петрищев О.О. - представник за довіреністювід відповідача: не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Флуітек Сістемз" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрокат" про стягнення 27 781 грн 54 коп. заборгованості за непоставлений товар.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та домовленості між сторонами належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 27 781 грн 54 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 порушено провадження у справі № 910/15407/16, розгляд справи призначений на 26.09.2016.

21.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

26.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 розгляд справи відкладено на 17.10.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 описку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 розгляд справи відкладено на 21.11.2016, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та невиконання останніми вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 21.11.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 40190140.

У судове засідання 21.11.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судовому засіданні 21.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.06.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпрокат" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Флуітек Сістемз" рахунок-фактуру № СФ-0002931 на оплату товару (круг 100 AISI 304 -113 кг, круг 120 AISI 304 - 340 кг., круг 150 AISI 304 - 255 кг) на загальну суму 61 541 грн 21 коп., який 30.06.2016 було оплачено позивачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 875.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпрокат" було поставлено, а Приватним підприємством "Гарант - Успіх" прийнято товар (круг 100 AISI 304 -113 кг, круг 150 AISI 304 - 255 кг), що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (накладними та вантаж одержувача) № 998019923 та № 9981235069 від 30.06.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "САТ".

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки оплаченого товару, позивач направив на адресу відповідача вимогу № 826 від 08.07.2016 про поставку товару або повернення коштів, що підтверджується кур'єрською накладною № 974900 від 08.07.2016, описом внутрішнього вмісту відправлення № 974900, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 670 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, на виконання домовленості між сторонами позивачем 30.06.2016 було проведено попередню оплату товару на загальну суму 61 541 грн 21 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 875, проте відповідач в порушенням умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару в повному обсязі, а саме відповідачем було передано позивачу частину товару, а саме: круг 100 AISI 304 -113 кг, круг 150 AISI 304 - 255 кг, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (накладними та вантаж одержувача) № 998019923 та № 9981235069 від 30.06.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "САТ", у зв'язку з чим та з урахуванням направленої позивачем вимоги № 826 від 08.07.2016 про поставку товару чи повернення коштів, в останнього виник обов'язок з повернення попередньої оплати у сумі 27 781 грн 54 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки товару або повернення попередньої оплати на суму 27 781 грн 54 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано на вимогу суду оригіналів довіреності № 112 від 30.06.2016 та видаткової накладної № РН-300603 від 30.06.2016, на які останній посилається як на доказ поставки позивачу товару у повному обсязі. Крім того, з урахуванням заперечень позивача щодо факту наявності даних документів та факту їх направлення факсимільним зв'язком, в підтвердження чого позивач надає роздруківку телефонних розмов за червень та липень 2016 року, суд не може прийняти до уваги копії вказаних документів в якості належних доказів виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами статей 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості товару, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з повернення попередньої оплати за непоставлений товар на загальну суму 27 781 грн 54 коп., вимоги позивача про стягнення 27 781 грн 54 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрокат" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, корпус 43, ідентифікаційний код 39534282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флуітек Сістемз" (40034, Сумська обл., м. Суми, вул. Черепіна, буд. 60, офіс 3, ідентифікаційний код 35068455) 27 781 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 54 коп. заборгованості та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 05.12.2016.

Суддя Н.Б. Плотницька