Рішення № 63154007, 29.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/100/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 Справа № 908/2411/16

За позовом: Акціонерного товариства "PINTA" (2045 Молдова, м. Кишинів, вул. Студентська, 12/1; адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Єлізарова, б. 12, к. 53)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запоріжтрасформатор (69600 м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3)

про стягнення 40666,00 доларів США, що станом на 05.09.2016 р. за офіційним курсом НБУ складає 1083056 грн. 60 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 4304 від 02.11.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 1/05-к від 30.12.2015 р.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Акціонерного товариства PINTA, Молдова, м. Кишинів, до Публічного акціонерного товариства Запоріжтрасформатор, м. Запоріжжя, про стягнення 40666,00 доларів США (станом на 05.09.2016 р. за офіційним курсом НБУ складає 1083056 грн. 60 коп.), що є заборгованістю за договором поставки № К170713 від 17.07.2013 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2016 р. справу № 908/2411/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 15.09.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2411/16, присвоєно справі номер провадження 27/100/16 та призначено судове засідання на 01.11.2016 р.

Ухвалою суду від 14.09.2016 р., у звязку з необґрунтованістю, залишено без задоволення клопотання Акціонерного товариства PINTA про забезпечення позову.

Разом з позовною заявою від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача доказів (документів, згідно з переліком). Ухвалою суду від 15.09.2016 р. про порушення провадження в справі, у відповідача згідно зі ст. 65 ГПК України витребувано документи, необхідні для вирішення спору.

У судове засідання 01.11.2016 р. представник позивача не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

01.11.2016 р. на електронну адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з необхідністю уточнення своїх позовних вимог, повідомив суд про те, що 28.10.2016 р. відповідач сплатив на користь позивача кошти в сумі 40642,00 дол. США в рахунок погашення його заборгованості за договором поставки № К170713.

Під час розгляду справи представник відповідача в судовому засіданні 01.11.2016 р. надав письмову заяву про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 частина 3 ГПК України, у звязку із необхідністю надання суду додаткових доказів для розгляду справи, а також у звязку з тим, що, оскільки позивач знаходиться на території Республіки Молдова, то необхідний час для направлення ухвали суду про відкладення розгляду справи на юридичну адресу позивача.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 01.11.2016 р. на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, згідно з письмовою заявою відповідача, продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 29.11.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, з метою зясування фактичних обставин справи, вивчення наданих до справи документів, розгляд справи відкладено на 22.11.2016 р.

На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.11.2016 р. о 12 год. 40 хв.

23.11.2016 р. поштою від представника позивача до господарського суду надійшла позовна заява про стягнення заборгованості (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) з доданими до неї документами. Відповідно до прохальної частини даної заяви позивач просить: 1. Задовольнити позовну заяву в повному обсязі. 2. Стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 24,00 дол. США, що є заборгованістю за договором поставки № К170713 від 17.07.2013 р. 3. Стягнути з відповідача на користь позивача 8133,2 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом на 28.10.2016 р. (день часткової сплати боргу) (100 дол. США дорівнює 2553.2787 грн.) складає 207663,26 грн.), що є пенею за неналежне виконання відповідачем перед позивачем зобовязань за договором поставки № К170713 від 17.07.2013 р. 4. Стягнути з відповідача на користь позивача 4749,84 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом на 28.10.2016 р. (день часткової сплати боргу) (100 дол. США дорівнює 2553.2787 грн.) складає 121276,65 грн.), що є 3% річних (на підставі ст. 625 ЦК України) від простроченої суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № К170713 від 17.07.2013 р. 5. Стягнути з відповідача на користь позивача 1299,50 дол. США (що станом на 10.08.2016 р. (день здійснення оплати) за офіційним курсом НБУ (100 доларів США = 2481.8263 грн.) становить 32251,33 грн.) та 6731,36 грн., що є коштами, сплаченими позивачем як витрати на адвоката, що повязані з супроводженням цієї судової справи. 6. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог

У пункті 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції розяснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Згідно з позовною заявою, за якою порушено провадження в даній справі, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 40666,00 дол. США, що є заборгованістю відповідача перед позивачем за договором поставки № К170713 від 17.07.2013 р., тобто основний борг.

Вимоги про стягнення 8133,2 дол. США пені та 4749,84 дол. США 3% річних не були заявлені позивачем при зверненні до господарського суду з позовною заявою, тому зазначені вимоги розцінюються судом, як додаткові позовні вимоги, тому не можуть бути прийняті до розгляду судом.

28.11.2016 р. на електронну адресу господарського суду від представника позивача надійшла письмова заява про зміну предмету позову. Оригінал зазначеної заяви надійшов до суду 29.11.2016 р.

У судовому засіданні 29.11.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо здійснення технічної фіксації судового процесу.

Приписами ст. 81-1 ГПК України визначено, що на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи заявлене представником позивача усуне клопотання, починаючи з судового засідання 29.11.2016 р. здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з актом від 29.11.2016 р. комісії господарського суду Запорізької області, 29.11.2016 р. відбувся збій програмно-апаратного засобу з фіксування судового процесу, за наслідками якого відсутній запис та формуляр протоколу судового засідання в справі № 908/2411/16 з 12 год. 47 хв. до 14 год. 04 хв.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 29.11.2016 р. представник позивача підтримав заяву про зміну предмету позову. У заяві зазначено, що, зважаючи на те, що початок розгляду справи по суті не відбувся, на цей час наявна необхідність зміни предмету позову на підставі ст. 22 ГПК України. Зазначено, що ухвалою суду від 01.11.2016 р. розгляд справи був відкладений на 22.11.2016 р. 22.11.2016 р. початок розгляду справи по суті не відбувся (не було оголошено складу суду, не розяснено права, передбачені ГПК України тощо), судове засідання відкладено на 29.11.2016 р.

Відповідно до прохальної частини даної заяви позивач просить: 1. Прийняти заяву про зміну предмету позову та задовольнити позовну заяву в повному обсязі. 2. Стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 24,00 дол. США, що є заборгованістю відповідача перед позивачем за договором поставки № К170713 від 17.07.2013 р. 3. Стягнути з відповідача на користь позивача 8133,2 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом на 28.10.2016 р. (день часткової сплати боргу) (100 дол. США дорівнює 2553.2787 грн.) складає 207663,26 грн.), що є пенею за неналежне виконання відповідачем перед позивачем зобовязань за договором поставки № К170713 від 17.07.2013 р. 4. Стягнути з відповідача на користь позивача 4749,84 дол. США (що за офіційним курсом НБУ станом на 28.10.2016 р. (день часткової сплати боргу) (100 дол. США дорівнює 2553.2787 грн.) складає 121276,65 грн.), що є 3% річних (на підставі ст. 625 ЦК України) від простроченої суми заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № К170713 від 17.07.2013 р. 5. Стягнути з відповідача на користь позивача 1299,50 дол. США (що станом на 10.08.2016 р. (день здійснення оплати) за офіційним курсом НБУ (100 доларів США = 2481.8263 грн.) становить 32251,33 грн.) та 6731,36 грн., що є коштами, сплаченими позивачем як витрати на адвоката, що повязані з супроводженням цієї судової справи. 6. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд відхиляє заяву представника позивача про зміну предмету позову як процесуально необґрунтовану, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції розяснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Суд перейшов до розгляду справи № 908/2411/16 по суті в судовому засіданні 01.11.2016 р. Зокрема, судом оголошено яка справа розглядається, склад суду та розяснено представнику відповідача, який прибув у судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи. Відводів складу суду заявлено не було. Суд безпосередньо перейшов до розгляду позовних вимог, з'ясував обставини справи, вислухав присутнього в судовому засіданні представника відповідача, що відображено в протоколі судового засіданні та ухвалі суду від 01.11.2016 р.

У судовому засіданні 22.11.2016 р. розгляд справи був продовжений, судом оголошено яка справа розглядається, склад суду та розяснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи. Відводів складу суду заявлено не було. Крім того, у судовому засіданні 22.11.2016 р. представник позивача повідомив суд про те, що надіслав на адресу суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України, щодо зменшення розміру позовних вимог. Проте на момент розгляду справи зазначена заява до канцелярії суду не надійшла. Суд вислухав усні пояснення представників сторін. Зазначене відображено в протоколі судового засіданні від 22.11.2016 р.

Таким чином, судом розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 40666,00 дол. США, що є заборгованістю відповідача перед позивачем за договором поставки № К170713 від 17.07.2013 р.

Позовні вимоги, викладені в позовній заяві, мотивовано невиконанням відповідачем умов договору поставки № К170713 від 17.07.2013 р. Позивач, у свою чергу, як постачальник товару, свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується митною декларацією від 07.08.2013 р., ордером документів та міжнародною накладною від 07.08.2013 р. На час звернення до суду відповідач має заборгованість перед позивачем з оплати за договором у сумі 40666,00 дол. США, що станом на 05.09.2016 р. за офіційним курсом НБУ (100 доларів США = 2663.2976 грн.) складає 1083056,60 грн.

Від відповідача до суду 31.10.2016 р. надійшло письмове пояснення, в якому зазначено, що ПАТ «ЗТР» підтверджує факт поставки позивачем у власність відповідача електронасосів ОМТ 200/4 у кількості 26 шт. за специфікацією № 1 від 17.07.2013 р. до договору поставки № К170713 від 17.07.2013 р. ПАТ «ЗТР» 28.10.2016 р. здійснив сплату залишку основного боргу в розмірі 40642,00 доларів США за поставлений товар, що зазначений вище.

У письмовому відзиві, який надійшов до суду 01.11.2016 р., відповідачем зазначено про здійснення повної оплати за поставлений товар на загальну суму 58682,00 доларів США у наступному порядку: 5000,00 доларів США платіжним дорученням в іноземній валюті № 4702 від 06.05.2015 р., 5000,00 доларів США платіжним дорученням в іноземній валюті № 4739 від 29.05.2015 р., 8040,00 доларів США платіжним дорученням в іноземній валюті № 113 від 09.08.2016 р., 40642,00 доларів США платіжним доручення в іноземній валюті № 136 від 28.10.2016 р. Таким чином, на сьогодні відповідач виконав всі грошові зобов'язання за договором поставки щодо сплати вартості поставленого товару. Стосовно вимоги позивача про стягнення на його користь витрат на оплату послуг адвоката, зазначив, що позивачем не надано доказів про віднесення платежу в розмірі 1299,50 доларів США до розумної та співрозмірної оплати послуг адвоката по справі. Просить суд обмежити суму оплати за послуги адвоката по справі.

29.11.2016 р. від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву, зазначено, що відповідач здійснив повну оплату за поставлений товар на загальну суму 58682,00 доларів США. Всі платежі були виконані через банківську установу, в якій у відповідача відкритий поточний рахунок в іноземній валюті. Відповідно до договору банківського рахунку клієнт оплачує комісійну винагороду банку за послуги. Плата за переказ в іноземній валюті становить 30 доларів США. Відповідач виконав платіж з оплатою всіх комісій, що підтверджується п. 71 платіжних доручень про перерахування на користь позивача грошових коштів. Таким чином, відповідач виконав усі грошові зобовязання за договором поставки щодо сплати повної вартості поставленого товару на користь позивача.

У судовому засіданні 29.11.2016 р. представник позивача надав письмове пояснення щодо застосування строків позовної давності. Зазначено, що оскільки умовами договору передбачено 100% сплату ціни товару протягом 30 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця, початок перебігу позовної давності починається не раніше 07.08.2013 р. (дата митної декларації). Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що відповідач неодноразово вказував на визнання свого грошового зобовязання за договором. Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 р. (ратифікована постановою Верховної Ради України від 14.07.1993 р. № 3382-ХІІ, ратифікована Республікою Молдова 28.08.1997 р.) не розрізняє відповідного строку позовної давності для основного боргу, штрафів чи інших вимог. Таким чином, станом на цей час будь-які твердження відповідача про сплив строку позовної давності є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.07.2013 р. між Акціонерним товариством "PINTA" (постачальник за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № К170713, за умовами якого постачальник зобовязався поставити в обумовлені строки покупцю товар, а покупець зобовязався прийняти зазначений товар: електронасоси масляні трансформаторні, запчастини та комплектуючі вироби до них, та оплатити за нього грошову суму (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Відповідно до п.п. 2.2, 3.1 загальна кількість товару, який підлягає поставці, його дольове співвідношення (асортимент, номенклатура) по видам, типам, строк поставки визначається в специфікації, що є невідємною частиною даного договору.

Товар поставляється покупцю на умовах, DAP Запоріжжя, (Incoterms 2010), якщо інше не зазначено в специфікаціях до даного договору (п. 3.2). Приймання товару по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам, що надаються постачальником на складі покупця (п. 3.4).

У розділі 6 договору, сторони обумовили ціну та порядок оплати товару. Згідно з п. 6.1 ціна товару визначається специфікаціями, які є невідємною частиною даного договору.

Покупець оплачує 100% ціни товару на протязі 25 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного договору (п. 6.4).

Відповідно до п. 8.1 даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 17.07.2014 р.

Згідно з п.п. 9.1, 9.2 спори по даному договору вирішуються сторонами шляхом переговорів та/або листування. У разі, якщо спори та розбіжності не можуть бути вирішені шляхом перемовин, вони підлягають вирішенню в судовому порядку по місцю знаходження відповідача. Матеріальним правом, що застосовується до даного договору, являється право країни відповідача.

Сторонами до договору була підписана (укладена) специфікація № 1 від 17.07.2013 р., якою визначено найменування товару (електронасос ОМТ 200/4), кількість товару (26 шт.), ціна за одиницю (2257,00 USD (без ПДВ)), сума 58682,00 USD (без ПДВ)). Зазначено загальну суму 58682,00 доларів США 00 центів. Загальна сума договору з урахуванням даної специфікації складає 58682,00 доларів США. Покупець сплачує 100% ціни товару на протязі 30 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця.

Поставка товару (електронасосів моделі ОМТ 200/4 у кількості 26 шт. на суму 58682,00 дол. США) позивачем на склад відповідача підтверджується митною декларацією YH06189158 від 07.08.2013 р., переліком документів, що додаються до декларації від 07.08.2013 р., міжнародною товарно-транспортною накладною № 203867 від 07.08.2013 р., митною декларацією форми МД-2 № 112050000/2013/020830 від 12.08.2013 р., прибутковим ордером № АР33_00062094 від 12.08.2013 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем 05.08.2013 р. був виставлений рахунок-фактура № 1 на суму 58682,00 доларів США.

Листом від 01.04.2015 р. № 1/25-241, адресованим позивачу, відповідач зазначив про наявну заборгованість за договором № К170713 від 17.07.2013 р.

Відповідачем було здійснено оплату за отриманий за договором № К170713 від 17.07.2013 р. частинами: 07.05.2015 р. у сумі 4992,00 дол. США, 01.06.2015 р. у сумі 4992,00 дол. США, 11.08.2016 р. у сумі 8032,00 дол. США.

Також 28.10.2016 р. відповідач перерахував на рахунок позивача суму 40642,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 136 від 28.10.2016 р. У письмовому клопотанні, яке надійшло від позивача на електронну адресу суду 31.10.2016 р., представник позивача зазначив про сплату відповідачем на користь позивача грошових коштів у сумі 40642,00 дол. США.

Таким чином, усього за договором № К170713 від 17.07.2013 р. відповідач перерахував на рахунок позивача суму 58682,00 доларів США (4992,00 + 4992,00 + 8032,00 + 40642,00). Заборгованість складає суму 24,00 долари США (58682,00 доларів США (сума поставки товару) - 58682,00 доларів США (загальна сума оплати)).

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до приписів ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав від позивача товар за договором поставки № К170713 від 17.07.2013 р. на суму 58682,00 доларів США.

Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково, заборгованість становить суму 24,00 долари США.

Відповідач заперечив стосовно наявності суми боргу в розмірі 24,00 долари США, оскільки згідно з платіжним дорученням № 4702 від 06.05.2015 р. ним було сплачено суму 5000,00 доларів США, згідно з платіжним дорученням № 4739 від 29.05.2015 р. - 5000,00 доларів США, згідно з платіжним дорученням № 113 від 09.08.2016 р. - 8040,00 доларів США, згідно з платіжним дорученням № 136 від 28.10.2016 р. 40642,00 доларів США Призначенням платежу в даних платіжних дорученнях визначено контракт № К170713 від 17.07.2013 р. та зазначено, що комісійні сплачуються за рахунок платника. Відповідно до копій платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи, відповідач, як платник коштів, сплатив комісійні банку, який обслуговує рахунок в іноземній валюті відповідача.

Разом з тим, як вбачається з документів, наданих позивачем, на рахунок останнього надійшли (зараховані) грошові кошти: згідно з платіжним дорученням № 4702 від 06.05.2015 р. - 4992,00 доларів США, згідно з платіжним дорученням № 4739 від 29.05.2015 р. - 4992,00 доларів США, згідно з платіжним дорученням № 113 від 09.08.2016 р. - 8032,00 доларів США. Також згідно з письмовим клопотанням, яке надійшло до суду 31.10.2016 р., підтверджено сплату відповідачем грошових коштів у сумі 40642,00 доларів США.

Таким чином, фактично на рахунок позивача зарахована загальна сума здійсненої відповідачем оплати - 58682,00 доларів США, заборгованість становить суму 24,00 долари США, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Суд враховує, що в п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» розяснено, що у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Частково задовольняючи позов про стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується документами, що містяться в матеріалах справи. Відповідач укладення договору поставки № К170713 та отримання товару за договором, який покладено в підставу позову, підтвердив.

На підставі викладеного, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. розяснено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Враховуючи положення ст. 49 ГПК України, встановлений судом факт порушення відповідачем грошового зобовязання за договором поставки (оплата за товар повинна була бути здійснена на протязі 30 календарних днів з моменту надходження товару (12.08.2013 р.), оплата здійснювалася частинами, перший платіж надійшов лише 07.05.2015 р.), платіж у сумі 40642,00 доларів США був оплачений відповідачем тільки після порушення провадження в справі, судовий збір у сумі 610,00 доларів США, що станом на 24.08.2016 р. (день оплати) за офіційним курсом НБУ становить 15427,61 грн. (1 долар США станом на 24.08.2016 р. = 25,291161 грн.) стягується з відповідача на користь позивача.

Крім судових витрат на судовий збір, позивач згідно з позовною заявою просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1299,50 доларів США.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить і оплата послуг адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем до позовної заяви додано копії свідоцтва № 1235 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3, ОСОБА_1 з Єдиного реєстру адвокатів України стосовно адвоката ОСОБА_3, договору про надання юридичних послуг від 01.07.2016 р., відповідно до якого адвокат ОСОБА_3 бере на себе зобовязання щодо надання позивачу (замовнику за договором) правової допомоги, зокрема, по питанням повернення заборгованості по договору поставки № К170713 від 17.07.2013 р. шляхом підготовки та подання позовної заяви, представництва інтересів замовника в органах судової влади; вартість послуг за даним договором є договірною та визначається в рахунках виконавця. Відповідно до копії рахунку № 09/08 від 09.08.2016 р., виставленого адвокатом ОСОБА_3 позивачу, сума юридичних послуг склала 1299,50 доларів США. Відповідно до акту від 21.11.2016 р. приймання-передачі наданих послуг по договору про надання юридичних послуг від 01.07.2016 р., замовник підтверджує виконання в повному обємі наданих послуг, оплачених замовником згідно інвойсу № 09/08 від 09.08.2016 р. на суму 1299,50 дол. США. Оплата позивачем суми 1299,50 доларів США була здійснена 10.08.2016 р., що підтверджено матеріалами справи. Також представник позивача зазначив, що згідно з платіжним дорученням № 154 від 23.09.2016 р. позивач сплатив 5142,72 лей податку на додану вартість на імпорт юридичних послуг ОСОБА_3

Суд вважає заявлену суму 1299,50 доларів США послуг адвоката не співрозмірною з заявленою сумою позову. Суд зауважує, що спір не представляє складності, оскільки до стягнення заявлена основна сума заборгованості за однією специфікацією до договору та, відповідно, за однією здійсненою поставкою. У перше судове засідання 01.11.2016 р. адвокат не зявився. У наступних судових засіданнях 22.11.2016 р. та 29.11.2016 р. адвокат ОСОБА_3 також особисто участі не приймав, інтереси позивача представляла інша особа згідно з довіреністю в порядку передоручення, виданою ОСОБА_3

Згідно з п. 11 Інформаційного листа ВГС України N 01-8/155 від 13.02.2002 р., вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні положення викладені у п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р.

На підставі викладеного, враховуючи співрозмірність заявлених вимог, розумність та справедливість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму 800,00 доларів США витрат на послуги адвоката, що станом на 10.08.2016 р. (день оплати) за офіційним курсом НБУ становить 19854,61 грн. (1 долар США станом на 10.08.2016 р. = 24,818263 грн.).

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Як зазначалося вище, позивачем разом з позовною заявою була подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову, за яку позивачем згідно з квитанцією № 18 від 06.09.2016 р. було сплачено судовий збір у сумі 689,00 грн. Зазначена заява залишена судом без задоволення ухвалою від 14.09.2016 р. у звязку з необґрунтованістю. Враховуючи наведене, сума судового збору в розмірі 689,00 грн. за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600 м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 3, код ЄДРПОУ 00213428) на користь Акціонерного товариства "PINTA" (2045 Молдова, м. Кишинів, вул. Студентська, 12/1, фіскальний код: 918304/0600176, Код ОКПО: 37605991) грошові кошти в сумі 24 (двадцять чотири) долари США 00 центів, що є заборгованістю Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» перед Акціонерним товариством "PINTA" за договором поставки № К170713 від 17.07.2013 р.; суму 610 (шістсот десять) доларів США 00 центів, що станом на 24.08.2016 р. (день оплати) за офіційним курсом НБУ становить 15427 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 61 коп. (1 долар США станом на 24.08.2016 р. = 25,291161 грн.); суму 800 (вісімсот) доларів США 00 центів витрат на послуги адвоката, що станом на 10.08.2016 р. (день оплати) за офіційним курсом НБУ становить 19854 (девятнадцять тисяч вісімсот пятдесят чотири) грн. 61 коп. (1 долар США станом на 10.08.2016 р. = 24,818263 грн.). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 05 грудня 2016 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.