Рішення № 63153925, 30.11.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

30.11.2016 р. Справа № 907/858/15

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Ужгород

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме, приміщеннями літ. А I-го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м. та приміщенням част. літ. А I-го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_2 шляхом звільнення їх від рухомого майна (речей) ФОП ОСОБА_3, заборони їй створювати перешкоди позивачу у користуванні таким нерухомим майном та про визнання недійсним договору оренди № 3 від 17.12.2014 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 (з врахуванням заяви про зміну предмету позову),

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Ужгород

про визнання за ФОП ОСОБА_3 права користування частиною нежитлового приміщення, а саме, приміщенням літ. А I-го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) та літ. А I-го поверху (поз. 1, 2) площею 10 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 згідно договору оренди № 3 від 17.12.2014 року,

Колегія суддів у складі:

Головуючого судді - Пригара Л.І.

Судді - Журавчак Л.С.

Судді - Кривка В.П.

представники:

Позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) -

Маркусь М.І., довіреність № 04/16 від 20.10.2016 року

Відповідача 1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) -

не з'явився

Відповідача 2 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) -

не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород заявлено позов до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Ужгород про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме, приміщеннями літ. А I-го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м. та приміщенням част. літ. А I-го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_2 шляхом звільнення їх від рухомого майна (речей) ФОП ОСОБА_3 та забороною їй створювати перешкоди позивачу у користуванні таким нерухомим майном.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.10.2015 року до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, м. Ужгород.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2015 року подав заяву про збільшення позовних вимог б/н від 21.12.2015 року (яку судом розцінено як заяву про зміну предмету позову), в якій просить суд усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме, приміщеннями літ. А I-го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м. та приміщенням част. літ. А I-го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення їх від рухомого майна (речей) ФОП ОСОБА_3, заборони їй створювати перешкоди позивачу у користуванні таким нерухомим майном, а також просить суд визнати недійсним договір оренди № 3 від 17.12.2014 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 21.12.2015 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Ужгород до Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Ужгород про визнання за ФОП ОСОБА_3 права користування частиною нежитлового приміщення, а саме, приміщення літ. А I-го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) та літ. А I-го поверху (поз. 1, 2) площею 10 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 згідно договору оренди № 3 від 17.12.2014 року; залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, м. Ужгород змінивши її процесуальний статус за первісним позовом із третьої особи на відповідача.

Представник позивача за первісним позовом просить суд задоволити первісний позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ТОВ "Магазин "Взуття" (первісний позивач) є власником нерухомого майна, а саме, приміщень літ. А I-го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м. та приміщень част. літ. А I-го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2. Наголошує на тому, що право власності на зазначене майно Товариством було набуто ще у 2001 році на підставі договору купівлі - продажу № 357, укладеного між Фондом приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради та Товариством, що був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. за № 36 від 31.01.2001 року. Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "Магазин "Взуття" придбало у власність шляхом викупу нерухоме майно (об'єкт приватизації) - вбудовані приміщення площею 269 кв.м. по АДРЕСА_2.

Зазначає про те, що на підставі вказаного договору купівлі-продажу рішенням виконкому Ужгородської міської ради № 257 від 15.10.2003 року було оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 269,3 кв.м. по АДРЕСА_2. Право власності ТОВ "Магазин "Взуття" було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 3921708, що підтверджується Витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, виданим КП „Ужгородське МБТІ" 15.12.2003 року № 2296381, запис в книзі № 7, запис № 1272.

Наголошує на тому, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 року та рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 06.03.2015 року позов ТОВ "Магазин "Взуття" до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено та витребувано нерухоме майно - вбудовані приміщення літ. А І-поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер майна 36233656 та вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер майна - 3921708, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 з володіння відповідачів шляхом передачі в натурі (в користування та володіння) ТОВ "Магазин "Взуття". Зазначене рішення було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 року.

За твердженням представника позивача за первісним позовом, зазначене рішення передбачає не перехід права власності від ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Товариства, а відновлення прав ТОВ "Магазин "Взуття" як власника, права якого не припинялись і підлягають поновленню та захисту без будь - яких умов та застережень.

Звертає увагу суду на те, що рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було виконано органами Державної виконавчої служби шляхом вилучення у боржників та передачі приміщення Товариству за актом передачі.

Наголошує також на тому, що ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14.03.2016 року у справі № 308/12227/13-ц скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 22.01.2016 року про задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та передано заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.09.2016 року у справі № 308/12227/13-ц заяву про перегляд рішення від 18.03.2014 року за нововиявленими обставинами визнано такою, що не подана та повернуто її заявнику - ОСОБА_4

Посилаючись на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2015 року, яке набрало законної сили 15.08.2016 року відповідно до ухвали апеляційного суду Закарпатської області, інформує суд про скасування державної реєстрації права власності: ОСОБА_4 в цілому 1/1 на нерухоме майно - вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (позиція 1, 2) площею 67,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна - 3921708, реєстраційний номер об'єкта згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 6659721101, номер запису про право власності 101402 внесений 07.02.2013 року; ОСОБА_9 на ? спільна часткова власність на нерухоме майно - вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (позиція 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) загальною площею 67,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна 36233656, реєстраційний номер об'єкта згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 9884292100, номер запису про право власності 1561434 внесений 08.07.2013 року; ОСОБА_8 на ? спільна часткова власність на нерухоме майно - вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (позиція 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) загальною площею 67,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна 36233656, реєстраційний номер об'єкта згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 9884292100, номер запису про право власності 1561434 внесений 08.07.2013 року, номер запису про право власності 1560945 внесений 08.07.2013 року.

Враховуючи відмову відповідача, як і інших фізичних осіб - підприємців, які здійснювали торговельну діяльність у переданому органом державної виконавчої служби приміщенні, звільнити приміщення від належного їм майна, первісний позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Оскільки об'єкт оренди не належав ОСОБА_4, право власності від Товариства не вибувало, дійсним власником приміщення залишався позивач ТОВ "Магазин "Взуття" на дату укладення договору оренди (17.12.2014 року), що підтверджується рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 року, представник первісного позивача вважає укладений між відповідачами договір оренди частини приміщення незаконним. У задоволенні зустрічного позову просить відмовити повністю, стверджуючи про те, що договір оренди укладено під час дії арешту на спірне нерухоме майно, що накладений згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 28.02.2014 року, яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17.04.2014 року.

Відповідач 1 фізична особа - підприємець ОСОБА_3 письмових пояснень по суті первісного позову не подала. Подала зустрічний позов, яким просить суд задоволити повністю, посилаючись на наявність договірних відносин з ФОП ОСОБА_4, які тривають і на даний час.

Разом з тим, у судовому засіданні 15.02.2016 року представник ФОП ОСОБА_3 адвокат Леміш М.О. усно проти первісного позову заперечив, а також усно заявив про відсутність майна відповідача 1 - ФОП ОСОБА_3 у спірному приміщенні.

Відповідач 1 явку уповноваженого представника у судові засідання 24.11.2016 року та 30.11.2016 року не забезпечив, витребувані ухвалою суду письмові пояснення не подав, натомість 29.11.2016 року представником ФОП ОСОБА_3 адвокатом Леміш М.О. на електронну адресу суду надіслано письмове клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін у зв'язку із його зайнятістю у іншому судовому процесі.

Представник первісного позивача проти задоволення зазначеного клопотання про відкладення розгляду справи категорично заперечив, посилаючись на досить тривалий розгляд даної справи та неподання відповідачами жодних письмових пояснень по суті поданого первісного позову.

Клопотання представника відповідача 1 - ФОП ОСОБА_3 адвоката Леміш М.О. колегією суддів відхилено з огляду на те, що спір має бути вирішений у строк, визначений положеннями ст. 69 ГПК України. Крім того, ухвалою суду від 15.02.2016 року продовжено строк вирішення спору у вказаній справі на 15 днів до 09.03.2016 року. З урахуванням ухвали суду про зупинення провадження у даній справі та ухвали суду про поновлення провадження у справі, строк вирішення даної справи закінчується 01.12.2016 року, що не дає можливості суду відкласти розгляд даної справи на інший термін.

Відповідач 2 за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом фізична особа - підприємець ОСОБА_4 належно повідомлена про розгляд справи (повідомлення про вручення ухвали суду міститься у матеріалах справи), явку свого уповноваженого представника у судові засідання 24.11.2016 року та 30.11.2016 року не забезпечила, письмових пояснень по суті первісного позову не надала, про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи вищевикладене у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню, а тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та представника відповідача 2 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом) за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за

зустрічним позовом),

суд встановив:

По первісному позову:

31.01.2001 року за договором купівлі-продажу № 357, укладеним між Фондом приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради та ТОВ "Магазин "Взуття", посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. за № 36, Товариство придбало у власність шляхом викупу нерухоме майно (об'єкт приватизації) - вбудовані приміщення площею 269 кв.м. по АДРЕСА_2. У подальшому на підставі вказаного договору рішенням виконкому Ужгородської міської ради № 257 від 15.10.2003 року було оформлено та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин "Взуття" загальною площею 269,3 кв.м. Право власності ТОВ "Магазин "Взуття" на приміщення було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 3921708 згідно Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно виданого КП "Ужгородське МБТІ" 15.12.2003 року № 2296381, запис в книзі № 7, запис № 1272.

Враховуючи неправомірні дії директора ТОВ „Магазин Взуття" Запорожець Н.П., вищезазначене майно вибуло з володіння Товариства, в зв'язку з чим ТОВ "Магазин "Взуття" звернулось до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння з метою захисту свого права власності.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.03.2014 року у справі № 308/12227/13-ц підтверджено право власності позивача за первісним позовом на спірне приміщення. Зазначеним рішенням встановлено підстави набуття (договір купівлі - продажу № 357 від 31.01.2001 року, укладений між Фондом приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради та ТОВ "Магазин "Взуття"), факт оформлення та реєстрації (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.12.2003 року серії САА № 910734, витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 2296381, виданий КП "Ужгородське МБТІ" 15.12.2003 року, запис № 1272, запис в книзі № 7). Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 06.03.2015 року змінено резолютивну частину рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 року в частині розподілу судових витрат та виключено з мотивувальної частини абзац із посиланням на норми статей 1212 - 1213 Цивільного кодексу України, в решті рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 06.03.2015 року залишено без змін.

Матеріалами справи встановлено, що зазначеним рішенням задоволено уточнену позовну заяву ТОВ "Магазин "Взуття", визнано договір купівлі - продажу від 07.07.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" та ОСОБА_7 недійсним з моменту його укладення; витребувано з володіння ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ТОВ "Магазин "Взуття" нерухоме майно - вбудовані приміщення літ. А І-поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер 36233656, та вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (позиція 1, 2) площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер майна - 3921708, розташовані за адресою: Закарпатська область, АДРЕСА_2 шляхом його передачі в натурі.

Рішенням суду від 18.03.2014 року встановлено, що у набувача майна за оспорюваним договором купівлі - продажу ОСОБА_7 не виникло право власності на майно - нежитлові приміщення площею 134,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та відповідно право володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном (арк. спр. № 22, том. 1). Судом також констатовано, що оскільки в силу ст. 216 Цивільного кодексу України з недійсного договору купівлі - продажу від 07.07.2011 року у ОСОБА_7 право власності та право продажу не виникло, та таке майно вибуло з володіння ТОВ "Магазин "Взуття" поза його волею, що підтверджено матеріалами справи, відповідно до ст. ст. 388, 658 1212, 1213 Цивільного кодексу України наступні набувачі майна - ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не набули права власності на спірне нерухоме майно, і таке підлягає витребуванню в них на користь власника ТОВ "Магазин "Взуття" в натурі (арк. спр. № 23, том. 1).

Зазначене рішення місцевого суду виконано органом Державної виконавчої служби, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами державного виконавця.

17.12.2014 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди № 3, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування належне орендодавцеві на праві власності індивідуально визначене майно загальною площею 10 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_2 для торгівлі непродовольчими товарами. Розділом 9 договору оренди визначено строк дії договору з 17.12.2014 року по 17.11.2015 року. Згідно акту приймання - передачі приміщення від 17.12.2014 року зазначене приміщення (що є предмет договору оренди) було передано орендарю ФОП ОСОБА_3

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" звернулось до господарського суду з позовом до відповідачів ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення його від рухомого майна (речей) фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, заборони їй створювати перешкоди позивачу у користуванні таким нерухомим майном та про визнання недійсним договору оренди № 3 від 17.12.2014 року, укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

На час звернення ТОВ "Магазин "Взуття" з даним позовом у приміщенні знаходилось майно відповідача 1, що підтверджується долученими позивачем до справи матеріалами відеозйомки (арк. спр. № № 149, 150, т. 1 - CD-RW диск № HDL6750J21121500). Перебування майна відповідача 1 у спірному приміщенні представником відповідача не заперечувалось; в обґрунтування підстави знаходження там майна представник ФОП ОСОБА_3 надав договори оренди.

Разом з тим, у судовому засіданні 15.02.2016 року представник ФОП ОСОБА_3 адвокат Леміш М.О. заявив про відсутність рухомого майна (речей) ФОП ОСОБА_3 у приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2, що є предметом даного спору.

Зазначену усну заяву представника ФОП ОСОБА_3 про відсутність майна відповідача 1 у спірному приміщенні суд сприймає як офіційну інформацію про звільнення відповідачем ФОП ОСОБА_3 спірного приміщення, що є підставою для припинення провадження у справі в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення їх від рухомого майна (речей) ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо іншої частини вимог первісного позову суд дійшов висновку про їх задоволення з огляду на наступне.

Нормами ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Положеннями ст. ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Принцип непорушності права власності передбачено і ст. 321 Цивільного кодексу України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нормами ст. 346 Цивільного кодексу України визначені випадки підстав припинення права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що власником спірних нежитлових приміщень, що знаходиться по АДРЕСА_2 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття", яке останній придбало на підставі договору купівлі - продажу №357, укладеного з Фондом приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н. Д. за № 36 від 31.01.2001 року.

Суд не приймає до уваги договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 07.07.2011 року, оскільки рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 року у справі № 308/12227/13-ц такий договір визнано недійсним з моменту його укладення, а також встановлено, що у набувача майна за оспорюваним у справі договором купівлі-продажу ОСОБА_7 не виникло право власності на майно - нежитлові приміщення площею 134,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та відповідно право володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном. Судом також встановлено, що оскільки в силу ст. 216 Цивільного кодексу України з недійсного договору купівлі-продажу від 07.07.2011 року у ОСОБА_7 право власності та право продажу не виникло, та таке вибуло з володіння ТОВ "Магазин "Взуття" на підставі рішення зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 7 від 06.07.2011 року, в подальшому скасованого рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.10.2013 року, тобто вибуло з володіння власника поза його волею, а тому товариство має право витребувати його від добросовісного набувача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи норми ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, які були встановлені рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 року у справі № 308/12227/13-ц, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Зокрема, та обставина, що укладання угод про розпорядження майном, в тому числі тих, де набувачем є ОСОБА_4, відбувалось поза волею та без участі власника цього майна - ТОВ "Магазин "Взуття".

З огляду на вимоги статті 346 Цивільного кодексу України припинення права власності позивача на спірне майно не відбулось, оскільки цією нормою не передбачено припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі - продажу за іншими особами під час перепродажу, що відбувалось без участі і поза межами волі дійсного власника.

Якщо дійсний власник не був стороною правочину і майно відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребувано. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна (правова позиція Верховного суду України у справі № 6-1цс15).

Оскільки, власником спірного нерухомого майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття", останній вправі згідно ст. 391 Цивільного кодексу України звернутись з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні таким майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Враховуючи вищенаведене, твердження представника ТОВ "Магазин "Взуття" про те, що право власності товариства на спірне приміщення не виникало по - новому, а було захищене як таке, що виникло в 2001 році, і було належним чином зареєстровано суд вважає правомірним та таким, що підтверджено документально.

На наявність права власника на майно не впливає та обставина, що спірне майно було предметом угод оренди, на які покликається відповідач, оскільки дійсний власник, право власності якого не припинено, не був стороною цих угод.

Зазначена у п. 1.1 договору оренди № 3 від 17.12.2014 року інформація про належність об'єкту оренди ОСОБА_4 спростована вищевказаним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 року, з якого слідує, що право власності ТОВ "Магазин "Взуття" не припинялось.

Враховуючи, що ТОВ "Магазин "Взуття" залишалося дійсним власником майна, яке було об'єктом оренди, станом і на час укладення спірного договору оренди, оспорюваний у справі договір оренди укладено з порушенням ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а також ст. 319 Цивільного кодексу України, яка регламентує право розпорядження майном саме власником.

Щодо заявленої первісної вимоги в частині визнання недійсним договору оренди № 3 від 17.12.2014 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а у відповідності до ст. 319 Цивільного кодексу України право розпорядження майном належить його власнику.

З огляду на те, що дійсним власником майна, яке було об'єктом оренди на момент укладення спірного договору оренди було Товариство з обмеженою відповідальністю, договір оренди № 3 від 17.12.2014 року укладено з порушенням вищезазначених норм Цивільного кодексу України, що дає підстави у відповідності до положень ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України визнати оспорюваний договір оренди недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищенаведені обставини та встановлений судом факт перешкоджання відповідачем ФОП ОСОБА_3 позивачу у користуванні спірним приміщенням, вимога про заборону ФОП ОСОБА_3 створювати перешкоди позивачу у користуванні спірним нерухомим майном підлягає задоволенню.

По зустрічному позову:

Предметом зустрічного позову є вимога позивача про визнання права користування частиною нежитлового приміщення площею 10 кв.м. згідно договору оренди № 3 від 17.12.2014 року.

Обґрунтовуючи підстави зустрічного позову позивач посилається на укладений з ФОП ОСОБА_4 договір оренди № 3 від 17.12.2014 року, а також на ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України

Матеріалами справи встановлено, що власником спірного нерухомого майна є ТОВ "Магазин "Взуття", а договір оренди № 3 від 17.12.2014 року підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, твердження позивача за зустрічним позовом про те, що згідно ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, є хибними, так як в даному випадку власник приміщення не змінився, ним було і є ТОВ "Магазин "Взуття", більше того, договір оренди, на підставі якого ФОП ОСОБА_3 користувалась спірним приміщенням, підлягає визнанню недійсним, з огляду на що, відсутня правова підстава для користування позивачем за зустрічним позовом приміщенням, що було предметом такого договору.

Окрім того, на час укладення оспорюваного договору оренди (17.12.2014 року) вже існував спір, в якому рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2014 року у справі № 308/12227/13-ц визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 07.07.2011 року, укладений між ТОВ "Магазин "Взуття" та ОСОБА_7, а також було встановлено обставини щодо дійсного власника спірного приміщення

Укладення договору оренди № 3 від 17.12.2014 року, на який посилається позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог відбулось в порушення ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України та не породжує у нього прав щодо спірного майна, в тому числі права користування, оскільки дійсний власник - ТОВ "Магазин "Взуття", право власності якого не припинено, не був стороною такого договору.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судом також встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2015 року, яке набрало законної сили 15.08.2016 року відповідно до ухвали апеляційного суду Закарпатської області скасовано державну реєстрацію права власності: ОСОБА_4 в цілому 1/1 на нерухоме майно - вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (позиція 1, 2) площею 67,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна - 3921708, реєстраційний номер об'єкта згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 6659721101, номер запису про право власності 101402 внесений 07.02.2013 року; ОСОБА_9 на ? спільна часткова власність на нерухоме майно - вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (позиція 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) загальною площею 67,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна 36233656, реєстраційний номер об'єкта згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 9884292100, номер запису про право власності 1561434 внесений 08.07.2013 року; ОСОБА_8 на ? спільна часткова власність на нерухоме майно - вбудовані приміщення част. літ. А І-поверху (позиція 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) загальною площею 67,4 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер майна 36233656, реєстраційний номер об'єкта згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 9884292100, номер запису про право власності 1561434 внесений 08.07.2013 року, номер запису про право власності 1560945 внесений 08.07.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення зустрічного позову ФОП ОСОБА_3 щодо визнання за нею права користування частиною спірного приміщення відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по первісному позову належить віднести на відповідачів, а саме на ФОП ОСОБА_3 в розмірі 1 827 грн. (суму 1 218 грн. за вимогою про заборону створювати перешкоди + 609 грн. половина суми судового збору в дохід державного бюджету за вимогою про визнання договору оренди недійсним), на ФОП ОСОБА_4 609 грн. (половина суми судового збору в дохід державного бюджету за вимогою про визнання договору оренди недійсним). Судові витрати по зустрічному позову слід віднести на позивача за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 49, ч. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди № 3 від 17.12.2014 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

3. Заборонити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 створювати перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття" у користуванні нерухомим майном, а саме, приміщеннями літ. А I-го поверху (позиції 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м та приміщенням част. літ. А I-го поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м, розташованими за адресою: АДРЕСА_2,

4. В частині вимоги про звільнення вказаного приміщення від рухомого майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 провадження у справі припинити.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин „Взуття", м. Ужгород, вул. Корзо, 17 (код ЄДРПОУ 13599139) суму 1 218 (Одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) в дохід державного бюджету (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 609 (Шістсот дев'ять гривень) грн. судового збору.

7. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) в дохід державного бюджету (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 609 (Шістсот дев'ять гривень) грн. судового збору.

8. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

9. Судовий збір за зустрічним позовом віднести на позивача фізичну особу - підприємця ОСОБА_3.

10. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.12.2016 року

Головуючий суддя Пригара Л.І.

Суддя Журавчак Л.С.

Суддя Кривка В.П.