Рішення № 63153854, 20.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.2016 Справа № 905/2563/16

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж»

про стягнення 3% річних в розмірі 333, 94 грн., пені в розмірі 5223, 81 грн., інфляційних витрат в сумі 2497,44 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» про стягнення 3% річних в розмірі 247,80 грн., пені в розмірі 4265,69 грн., інфляційних витрат в сумі 2236,08 грн.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 509, 525, 599, 610, 625, 627, 629, Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 232 Господарського кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТ-АГРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж» був укладений договір купівлі-продажу «ТАТ/3. У зв’язку із неналежним виконанням ТОВ «Престиж» грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару за договором купівлі – продажу позивач звернувся з позовом до господарського суду Київської області із позовом про стягнення з ТОВ «Престиж» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» суми заборгованості згідно договору купівлі-продажу №ТАТ/3 від 16 квітня 2010 року, угоди про заміну кредитора у зобов’язанні №16-17/14 від 16 січня 2014 року та договору поруки №14-04-2014-17 від 14 квітня 2014 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 24 березня 2016 року у справі №911/5221/15 позовні вимоги ТОВ «Компанія «Нотапс» задоволені.

У зв’язку із невиконанням відповідачем грошового зобов’язання, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України та позивачем нараховано 3% річних в розмірі 247, 80 грн., інфляційні витрати в сумі 2236, 08 грн.

На підставі пункту 8.3 договору позивачем нараховано пеню в розмірі 4265, 69 грн.

29 вересня 2016 представником позивача через канцелярію суду надана заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 333, 94 грн., пені в розмірі 5223, 81 грн., інфляційних витрат в сумі 2497,44 грн

17 жовтня 2016 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України та розгляд справи у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами. Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 24 березня 2016 року по справі №911/5221/15 позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» про стягнення 17428,07 грн. задоволено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» заборгованість 7260 грн., 5603, 34 грн. пені, 726 грн. штрафу, 965, 71 грн. 3% річних, 2707, 98 грн. інфляційних втрат, 1206, 47 грн. судового збору та 400 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Рішення по справі №911/5221/15 набрало законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 24 березня 2016 року встановлено наступне.

16 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №ТАТ/3 (договір), яким визначили умови купівлі-продажу засобів захисту рослин та насіння.

На виконання умов договору ТОВ «Тат-Агро» поставило, а ТОВ «Престиж» прийняло товар на загальну суму 15895 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000042 від 06 травня 2010 року.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що оплата товару проводиться наступним чином: 50% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем в строк до 10 травня 2010 року., 50% від вартості товару згідно з додатком оплачується покупцем в строк до 10 жовтня 2010 року.

Відповідачем частково сплачено за поставлений товар в сумі 8635 грн., а саме 06 травня 2010 року – 4317, 50 грн. та 21 липня 2010 року – 4317, 50 грн. Сума несплаченого боргу становить 7260 грн.

Пунктом 8.3 договору купівлі-продажу від 16 квітня 2010 року встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно пункту 5.3 договору покупець зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Умовами пункту 8.4 договору сторони погодили, що відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором. Крім того, сторони відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання за даним договором здійснюється без обмеження строку.

17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія» (новий кредитор) укладено угоду №17-17/12 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж» зобов’язання щодо сплати розміру заборгованості, пені, 3% річних, штрафу, дооцінки вартості товару (курсової різниці) та інфляційних витрат набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу №ТАТ/3 від 16.04.2010 року у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору купівлі – продажу №ТАТ/3 від 16 квітня 2010 року.

Згідно із пунктом 1.2 угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в існуючому розмірі заборгованості в сумі 7260 грн., а також в нарахованому розмірі пені, 3% річних, штрафу, дооцінки вартості товару (курсової різниці) та інфляційних втрат за весь період існування прострочення виконання боржником грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору купівлі-продажу №ТАТ/3 від 16 квітня 2010 року.

Відповідно до пункту 2.1 угоди вартість зобов’язання, що відступається за угодою становить 15000 грн.

З моменту укладання угоди новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами первісного кредитора, що випливають із норм чинного законодавства України у звязку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобовязання за договором купівлі-продажу №ТАТ/3 від 16 квітня 2010 року.

16 січня 2014 року між ТОВ «Казус-Про» (правонаступник ТОВ «Незалежна юридична компанія») та ТОВ «Компанія «Нотапс» укладено угоду №16-17/14 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ «Престиж» зобов’язання щодо сплати розміру заборгованості, пені, 3% річних, штрафу, дооцінки вартості товару (курсової різниці) та інфляційних втрат набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу №ТАТ/3 від 16 квітня 2010 року та згідно угоди №17-17/12 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 17.12.2012 року у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору купівлі-продажу №ТАТ/3 від 16 квітня 2010 року (пункт 1.1 угоди).

Згідно з пунктом 1.2 угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в існуючому розмірі заборгованості у сумі 7260 грн., а також в нарахованому розмірі пені, 3% річних, штрафу, дооцінки вартості товару (курсової різниці) та інфляційних втрат за весь період існування прострочення виконання боржником грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору купівлі-продажу №ТАТ/3 від 16 квітня 2010 року.

Відповідно до пункту 2.1 угоди вартість зобов’язання, що відступається за угодою становить 15000 грн.

14 квітня 2014 року між ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) та ТОВ «Компанія «Нотапс» (кредитор) укладено договір поруки №14-04-2014-17, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов’язку ТОВ «Престиж» щодо виконання грошового зобов’язання щодо сплати розміру заборгованості, пені, 3% річних, штрафу, дооцінки вартості товару (курсової одиниці) та інфляційних втрат у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно із пунктами 2.1, 3.1 договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду №16-17/14 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 16 січня 2014 року, укладену згідно договору купівлі-продажу №ТАТ/3 від 16 квітня 2010 року. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру заборгованості, пені, 3% річних, штрафу, дооцінки вартості товару (курсової різниці) та інфляційних втрат у сумі 25000 грн.

Станом на день прийняття рішення від 24 березня 2016 року по справі №911/5221/15 сума основного боргу ТОВ «Престиж» за договором становить 7260 грн., сума пені за період з 10 травня 2010 року по 20 липня 2010 року становить 5603, 34 грн., за період з 11 жовтня 2010 року по 10 березня 2015 року – 3630 грн. Сума 3% річних за період з 10 травня 2010 року по 29 червня 2010 року на суму 3630 грн. та за період з 11 жовтня 2010 року по 10 березня 2015 року на суму 7260 грн. становить 965, 71 грн. Інфляційні витрати за період з жовтня 2010 року по лютий 2015 року на прострочену суму боргу 7260 грн. стягнені в розмірі 2707, 98 грн.

Факт наявності у відповідача суми боргу за договором в розмірі 7260 грн. встановлений рішенням господарського суду Київської області від 24 березня 2016 року у справі № 911/5221/15 наявним в матеріалах справи.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умовами договору купівлі-продажу №ТАТ/3 від 16 квітня 2010 року сторони збільшили період нарахування пені за прострочення оплати відповідачем товару.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за період з 11 березня 2015 року по 26 вересня 2016 року суд визнає його невірним, з огляду на те, що за розрахунком суду розмір пені більший ніж заявлений позивачем, але суд не виходить за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає 5223, 81 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за період з 11 березня 2015 року по 04 травня 2016 року суд визнає його не вірним, за розрахунком суду сума 3% річних складає 251, 22 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат за період з березня 2015 року по травень 2016 року суд визнає його не вірним, за розрахунком суду сума інфляційних витрат є більшими ніж заявлені позивачем, тому стягненню підлягає 2497,44 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» про стягнення 3% річних в розмірі 333, 94 грн., пені в розмірі 5223, 81 грн., інфляційних витрат в сумі 2497,44 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж» (87330, Донецька область, Амвросіївський район, с. Благодатне, вул. Леніна, 20, код ЄДРПОУ 32407250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нотапс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корпус 5, офіс 526, ЄДРПОУ 38964292) суму 3% річних в розмірі 251, 22 грн., пені в розмірі 5223, 81 грн., інфляційних витрат в сумі 2497,44 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1363, 85 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

У судовому засіданні 20 жовтня 2016 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25 жовтня 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява