Окрема думка судді № 63153664, 29.11.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ОКРЕМА ДУМКА

29 листопада 2016 року

Справа № 910/8081/16

Вищий господарський суд України за результатами розгляду справи № 910/8881/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10490,27 грн. збитків касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року залишено без змін.

Керуючись частиною третьої ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, висловлюю окрему думку щодо прийнятого рішення.

Вищий господарський суд України, залишаючи в силі постанову суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог, погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що спірні правовідносини виникли між позивачем та державним підприємством "Донецька залізниця", тоді як доказів переходу прав і обов'язків від ДП "Донецька залізниця" до ПАТ "Українська залізниця" не надано, а тому ПАТ "Українська залізниця" не має відповідати за неналежне виконання своїх зобов'язань з боку ДП "Донецька залізниця".

На мою думку, такі висновки суду суперечать приписам чинного законодавства, оскільки при винесенні вказаних рішень судами порушено норми процесуального та матеріального права.

Судами обох інстанцій встановлено, що публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Всі підприємства, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом статті 59 Господарського кодексу України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Відповідно до вимог ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог, комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Отже, у разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акту чи балансу, і тому не може співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру.

При вирішенні питання щодо правонаступництва, судам попередніх інстанцій слід було встановити та перевірити чи був складено передавальний акт та чи затверджувався він в установленому законом порядку, також судами слід було дослідити первинні документи щодо передачі активів і пасивів державного підприємства "Донецька залізниця" у процесі здійснення реорганізації шляхом злиття з публічним акціонерним товариством "Українська залізниця".

Таким чином, судами не було встановлено обсяг прав та обов'язків, що переходять до правонаступника у результаті злиття, та достеменно не встановлено чи відбулась така передача правонаступнику прав та обов'язків.

Отже, на мою думку, касаційну скаргу відповідача необхідно було задовольнити частково, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддя Н.М. Нєсвєтова