Ухвала суду № 63153628, 01.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 грудня 2016 року Справа № 907/235/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиУжгородської міської ради, м. Ужгород, Закарпатська обл.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 рокуу справі господарського суду Закарпатської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дукат-Ужгород", м. Ужгород, Закарпатська обл.доУжгородської міської ради, м. Ужгород, Закарпатська обл.провизнання права користування земельною ділянкою та надання права на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої реєстрації права користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга Ужгородської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року у справі № 907/235/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

01.09.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484- VIІІ, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, встановлена підпунктом "5" пункту 2 частини 2 статті 4 і становить 120 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а із позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому, за приписами статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата встановлюється у місячному розмірі і на 01.01.2016 року становить 1378 грн.

Крім того, відповідно до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

У даній справі предметом спору є дві вимоги немайнового характеру, а саме: визнання права постійного користування земельною ділянкою та надання права на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої реєстрації права користування земельною ділянкою, а тому судовий збір повинен бути сплачений за кожну з таких вимог.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що Законом України "Про судовий збір" передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року № 01-06/2093/15).

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору виходячи із позовів немайнового характеру за одну вимогу, який підлягає сплаті при поданні касаційної скарги, становить 1 653, 60 грн.

Однак, як вбачається з квитанції № 139 від 02.11.2016 року скаржником було сплачено судовий збір лише у розмірі 1 653, 60 грн., а повинно було бути сплачено 3 307, 20 грн.

Отже, суд касаційної інстанції відзначає, що судовий збір не було сплачено у повному розмірі.

За таких обставин, Вищий господарський суд України не може прийняти касаційну скаргу Ужгородської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року до провадження і вона підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 86, 110, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ужгородської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року у справі № 907/235/16 повернути скаржнику.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак