Ухвала суду № 63153494, 30.11.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2270/12315/11

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

30 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Матохнюка Д.Б. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: Сапожніка С.В.

представників апелянта: Машталер Л.В., Нетребко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0000672300 форми В 1 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6149803 грн.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.12.2015 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000672300 від 28.09.2011 року, яким Шепетівська об`єднана державна податкова інспекція Хмельницької області зменшила товариству з обмеженою відповідальністю «Лотівка Еліт» с. Лотівка Шепетівського району Хмельницької області суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 6149803 грн., та нарахувала штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Славутська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1583/23, 32678215 від 14.09.2011 року.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000672300 від 28 вересня 2011 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6149803 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними дослідженими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, визнання протиправним та скасування рішення відповідача, з наступних підстав.

Так, п. 1.1 ст. 1 ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу.

Відповідно до п. 75.1, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України встановлений порядок проведення документальних позапланових перевірок.

За змістом п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як досліджено з матеріалів справи, внаслідок перевірки відповідач склав акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахувань сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року»№ 1583/23, 32678215 від 14.09.2011 року.

Перевіркою було встановлено порушення п. 200.4 ст. 200, п. 209.4 ст. 209 ПК України, та п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044, внаслідок чого ТОВ «Лотівка Еліт» завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 6149803 грн.

В свою чергу, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В силу п.п. 58.1, 58.2 ст. 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручаться) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (финансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас, на підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000672300 від 28.09.2011 року, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 6149803 грн., та нарахував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1 грн.

Однак, висновки акту перевірки не відповідають нормам ПК України, тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним, з огляду на таке.

Контролюючий орган при проведенні перевірки встановив, що фактичним видом діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур.

За перевіряємий період позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно вантажно-митних декларацій позивач у травні 2011 року відвантажив сільськогосподарську продукцію власного виробництва врожаю 2010 року нерезидентам в режимі експорту на загальну суму 3113768 грн.

Відповідно від`ємне значення в травні 2011 року складає 6149803 грн., яке виникло за рахунок коригування податкового кредиту по постачанню сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту (переноситься з рядка 12.3 декларації (скороченої) в рядок 16.3 декларації).

Позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року в якій до бюджетного відшкодування зазначив суму податку на додану вартість в розмірі 6149803 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту становить суму в розмірі 6149803 грн.

При аналізі наданих для перевірки вантажно-митних декларацій відповідачем встановлено, що в графі 31 зазначено, що фірма-виробник експортованої кукурудзи невідома.

Крім того в графі 44 вантажно-митних декларацій вказаний код процедури 4100, при цьому відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації у випадку вивезення продукції підприємством яке є виробником, зазначається код 4104.

При проведенні перевірки ВАТ «Шепетівська реал база хлібопродуктів» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року встановлено, що у 2010 році позивач реалізував ВАТ «Шепетівська реал база хлібопродуктів» кукурудзу за договором купівлі-продажу і всі розрахунки станом на 01.01.2011 року закриті.

В лютому та травні 2011 року ВАТ «Шепетівська реал база хлібопродуктів» повернула позивачу кукурудзу врожаю 2010 року.

Як зазначено в акті перевірки реалізована позивачем в 2010 році кукурудза ВАТ «Шепетівській реал базі хлібопродуктів» та повернута позивачу в лютому та травні 2011 року, зберігалася на складах ВАТ «Шепетівська реал база хлібопродуктів» в зв`язку з чим неможливо ідентифікувати належність продукції тому чи іншому зберігачу.

Таким чином, оскільки перевіркою не встановлено і позивачем не надано документальних підтверджень того, що кукурудза передана ВАТ «Шепетівською реал базою хлібопродуктів» до позивача є безпосередньо продукцією власного виробництва позивача, останній неправомірно відніс до податкової декларації (скороченої) операції по відвантаженню продукції на експорт на загальну суму 3111578 грн.

Разом з тим, при проведенні перевірки достовірності декларування податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року встановлено завищення позивачем показників в рядку 12.3 «коригування податкового кредиту по постачанню сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту (переноситься до рядка 16.3 декларації загальної) на суму податку на додану вартість в розмірі 6149803 грн., внаслідок порушення п. 209.4 ст. 209 ПК України.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивач у травні 2011 року сформував податковий кредит за рахунок операцій із придбання товарів, робіт, послуг які не пов`язані із виробництвом експортованої продукції, а всі операції пов`язані із проведенням підготовчих робіт під майбутній врожай зернових 2011 року.

Тобто, відповідач прийшов до висновку, що позивач в травні 2011 року завищив від`ємне значення з податку на додану вартість (декларація скорочена) на суму 6149803 грн.

Вимогами п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції статті яка була чинною в період здійснення господарських операцій та бюджетного відшкодування) передбачено що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом п. 209.4, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство-виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

До виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит відносяться товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Аналізуючи зміст вказаних норм ПК України можна зробити висновок про те, що основними підставами для бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість платнику податку є: наявність від'ємного значення суми різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; сільськогосподарське підприємство повинне бути виробником сільськогосподарських товарів яке вивозиться у митному режимі експорту; податковий кредит попереднього звітного (податкового) періоду повинен бути сформований за рахунок придбання товарів/послуг, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Згідно з п. 5 розділу I «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 16 лютого 2011 року за N 197/18935, (був чинним на час відповідних правовідносин), платники податку, які згідно зі ст. 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Враховуючи особливості заповнення декларації (скороченої), розділ VI Порядку № 41 від 25.01.2011 року у розділі II "Податковий кредит" декларації, відповідно до пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 розділу V Кодексу відображаються товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також необоротні активи, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Таким чином, при проведенні перевірки контролюючим органом не доведено, що сільськогосподарська продукція, яка була експортована позивачем є продукцією не його виробництва. При цьому посилання на допущені помилки в вантажно-митних деклараціях при заповнені графи 31, (зазначення фірми виробника продукції) та графи 44 (код продукції) не може бути підставою для відмови платнику податків у бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість.

Також, повернення позивачу проданої сільськогосподарської продукції від покупця - ВАТ «Шепетівська реал база хлібопродуктів» не може свідчити про те, що така продукція не могла бути виробленою позивачем.

Так само, у акті перевірки вказується, що позивачем була продана сільськогосподарська продукція виробництва 2010 року.

Відтак, факт зберігання позивачем повернутої сільськогосподарської продукції на складах ВАТ «Шепетівська реал база хлібопродуктів» не може слугувати підставою для висновку про неможливість ідентифікації такої продукції, тобто, що вона не належить позивачу і не може бути виробленою підприємством.

Отже, такими висновками контролюючий орган позбавив зберігача-ТОВ «Лотівка Еліт» статусу виробника та зробивши висновок про те, що сільськогосподарська продукція поставлена на експорт не може бути виробленою позивачем, не провів дослідження походження такої продукції.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 грудня 2016 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Матохнюк Д.Б. Смілянець Е. С.