Ухвала суду № 63153473, 29.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 р. Справа № 876/10753/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтопродукти» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Торговий дім «Нафтопродукти» звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, яким просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.08.2013 року № 0010761501 і № 0010781501.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що за наявності у платника податку надміру сплачених сум, які обліковуються в його особовій картці з певного податку як переплата, тобто сума коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, без заяви платника мають бути спрямовані (перераховані) податковим органом на погашення податкового зобов'язання (боргу) платника податків з іншого платежу. Тому відповідач мав без заяви позивача самостійно зарахувати надміру сплачені ним платежі з податку на прибуток в березні і квітні 2013 року в рахунок погашення авансових платежів за зазначені періоди, у зв'язку з чим у підприємства не виникло б порушення строків сплати грошового зобов'язання.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки у спірному випадку невчасна сплата авансових внесків за березень-травень 2013 року виникла у зв'язку з неправильним зазначенням ТзОВ «Торговий дім «Нафтопродукти» коду бюджетної класифікації, тобто з вини позивача, тому до нього були правомірно застосовані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати авансових внесків з податку на прибуток. При цьому, сам позивач не заперечує фату порушення ним цих строків. Також, на думку податкового органу, перерахування на правильний рахунок помилково сплачених коштів може бути здійснене лише за заявою платника податків, що і було зроблено після подання позивачем відповідної заяви. Однак дана обставина не спростовує самого факту порушення позивачем граничних строків сплати спірних авансових внесків.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ТзОВ «Торговий дім «Нафтопродукти» зареєстроване як юридична особа, позивач взятий на облік як платник податків в Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції.

30.07.2013 року працівник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області провів камеральну перевірку поданої ТзОВ ТД «Нафтопродукти» податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік, за результатами якої складено акт № 307/15-2/37068216.

В акті зазначено про порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання за авансовими платежами з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, за березень 2013 року на 58 календарних днів, за квітень 2013 року на 28 календарних днів і за травень 2013 року на 1 календарний день.

На підставі даного акту Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 22.08.2013 року № 0010761501, яким за порушення граничного строку сплати авансового платежу з податку на прибуток на 58 днів до ТзОВ «Торговий дім «Нафтопродукти» застосовано штраф в розмірі 3020,01 грн., і № 0010781501, яким за порушення граничного строку сплати авансового платежу з податку на прибуток на 28 днів та 1 день до ТзОВ «Торговий дім «Нафтопродукти» застосовано штраф в розмірі 1541,29 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Як встановив суд, ТзОВ «Торговий дім «Нафтопродукти» разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2012 рік подало розрахунок щомісячних авансових внесків на наступні дванадцять місяців, визначивши їх розмір 15112,00 грн., і цей розмір податковим органом не оспорюється.

Як вбачається з платіжних доручень від 28.03.2013 року № 258 та № 372 від 26.04.2013 року, до закінчення граничних термінів сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень і квітень 2013 року позивач сплатив по 15112,00 грн. на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області № 31110009700002, вказавши призначення платежу «*;101;37068216; авансовий внесок з податку на прибуток за березень 2013р.» і «*;101;37068216; авансовий внесок з податку на прибуток за квітень 2013р.» відповідно.

Проте, як вбачається із картки особового рахунку платника податків за платежем «Авансові внески з податку на прибуток підприємств» вказані платежі відповідач не зарахував як авансові внески, а як податкове зобов'язання з податку на прибуток в зв'язку із зазначенням позивачем відповідного номеру бюджетного рахунку, внаслідок чого станом на 30.03.2013 року у ТзОВ «Торговий дім «Нафтопродукти» існувала недоїмка із сплати авансових внесків в сумі 15100,07 грн., а станом на 30.04.2013 року - 30212,10 грн. та відповідно переплата з податку на прибуток у вказаній сумі.

30.04.2013 року ТзОВ «Торговий дім «Нафтопродукти» подало до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області заяву про переведення сплачених ним авансових внесків на підставі платіжних доручень № 258 і № 372 за березень і квітень 2013 року з рахунку № 31110009700002 на рахунок № 31117165700002 за кодом класифікації доходів бюджету 11024000 (авансові внески з податку на прибуток підприємств).

За результатами розгляду даної заяви відповідач 30.05.2013 року зарахував 15112,00 грн. на погашення недоїмки із сплати авансового внеску з податку на прибуток за березень 2013 року і 15100,00 грн. за квітень 2013 року шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший.

Також позивач до закінчення граничного терміну платіжним дорученням від 28.05.2013 року № 456 сплатив авансовий внесок з податку на прибуток за травень 2013 року в сумі 15112,00 грн. на рахунок 31117165700002, в якому вказав призначення платежу «*;101;37068216; авансовий внесок з податку на прибуток за квітень 2013р.».

Як зазначено вище, податковий орган вважає, що ТзОВ «Торговий дім «Нафтопродукти» порушило встановлені законом граничні терміни сплати авансових платежів з податку на прибуток за березень 2013 року на 58 календарних днів, за квітень 2013 року на 28 календарних днів і за травень 2013 року на 1 календарний день, в зв'язку з чим до нього були застосовані штрафні санкції, передбачені ст. 126 Податкового кодексу України.

Проте, як правильно встановив суд першої інстанції, такі висновки відповідача є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

А ст. 126 цього Кодексу було визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 17.01.2013 року № 19 «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» та наказу Державної казначейської служби України від 22.01.2013 року № 14 «Про затвердження змін до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету», Державна казначейська служба України 01.01.2013 року відкрила нові рахунки для зарахування авансових внесків з податку на прибуток.

Як встановив суд, зазначені вище платежі за березень і квітень 2013 року були проведені позивачем з визначенням реквізиту призначення платежу «Авансові внески з податку на прибуток підприємств».

Такою позицією із кодом 11024000 було доповнено «Класифікацію доходів бюджету», затверджену наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію», на підставі зазначеного вище наказу Міністерства фінансів України від 17.01.2013 року № 19.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, даний наказ не містив конкретних реквізитів рахунків для сплати авансових внесків.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 35.2 ст. 35 цього Кодексу сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 87.1 ст. 87 цього Кодексу визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Також згідно з пп. пп. 14.1.115, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, а податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що за наявності у платника податку надміру сплачених сум, які обліковуються в його особовій картці з певного податку як переплата, тобто сума коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, без заяви платника мають бути спрямовані (перераховані) податковим органом на погашення податкового зобов'язання (боргу) платника податків з іншого платежу.

Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, відповідач мав повноваження і був зобов'язаний без заяви позивача самостійно зарахувати надміру сплачені ним платежі з податку на прибуток в березні і квітні 2013 року в рахунок погашення авансових платежів за зазначені періоди.

Наведеним вище спростовуються твердження податкового органу про те, що перерахування на правильний рахунок помилково сплачених коштів може бути здійснене виключно за заявою платника податків.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на ту обставину, що невчасна сплата авансових внесків виникла у зв'язку з неправильним зазначенням ТзОВ «Торговий дім «Нафтопродукти» коду бюджетної класифікації, тобто з вини позивача, оскільки, як зазначено вище, за умови своєчасного перерахування відповідачем зазначених вище платежів, сплачених позивачем не на той рахунок, було б відсутнє порушення позивачем граничних строків сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень і квітень 2013 року.

Крім того, як зазначено вище, ТзОВ «Торговий дім «Нафтопродукти» до закінчення встановленого законом граничного терміну сплати авансового внеску за травень 2013 року, а саме 28.05.2013 року сплатило цей внесок на відповідний рахунок, в зв'язку з чим висновок податкового органу про те, що позивач порушив строк сплати даного внеску на 1 календарний день, є безпідставним і протиправним.

Враховуючи наведені вище обставини та положення норм законодавства, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не довів факту порушення позивачем встановлених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, а судом встановлено виконання позивачем обов'язку щодо їх сплати у встановлені строки, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень від 28.03.2013 року № 258, від 26.04.2013 року № 372 та від 28.05.2013 року № 456 на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області з призначенням платежу «Авансовий внесок з податку на прибуток». А тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 22.08.2013 року № 0010761501 і № 0010781501 є протиправними і підлягають скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі № 803/2173/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтопродукти» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 05.12.2016 року