Ухвала суду № 63153225, 28.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 р. Справа № 876/6982/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Богдан А.О.,

за участі представника позивача: Рупінського О.Б.,

представника відповідача: Сенюк В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. по справі № 813/3956/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс" звернулося в суд з позовною заявою до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082210 від 29.01.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. по справі № 813/3956/15 позовні вимоги ТзОВ «Дорсервіс» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 29.01.2015 року №0000082210.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Дрогобицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Дорсервіс» відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Дорсервіс» як юридичну особу було зареєстровано Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради розпорядженням №000256 від 17.07.2003 року. На податковий облік ТзОВ «Дорсервіс» взято 22.07.2003 року. У періоді, який перевірявся, ТзОВ «Дорсервіс» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №18307067 від 24.07.2003 року.

Матеріалами справи підтверджується, що у період із 29.12.2014 року по 06.01.2015 року Дрогобицькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Дорсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у ТзОВ «Телеком Енергосистеми» за липень 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків.

В ході проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТзОВ «Дорсервіс» податкового законодавства, а саме: п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість на 106 668,00 грн., в тому числі в розрізі періодів: - за липень 2014 року в сумі 106 668,00 грн.; не підтверджено реальність здійснення операцій з ТзОВ «Телеком Енергосистеми», про що складено акт перевірки № 14/22-10/32599920 від 16.01.2015 року.

Контролюючий орган прийшов до висновку, що господарські операції між ТзОВ «Дорсервіс» та ТзОВ «Телеком Енергосистеми» у періоді, який перевірявся, не носили реального характеру, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод.

На підставі вказаного акту №14/22-10/32599920 від 16.01.2015 року, Дрогобицькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000082210 від 29.01.2015 року щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 133 335,00 грн. (за основним платежем 106 668,00 грн. та штрафними санкціями 26 667,00 грн.).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Положення п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Водночас, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТзОВ "Телеком Енергосистеми" (постачальник) та ТзОВ "Дорсервіс" (покупець) було укладено договір на поставку нафтопродуктів №1 від 01.07.2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням передати у власність покупцю нафтопродукти: бітум нафтовий дорожній в'язкий 60/90 ДСТУ, а покупець зобов'язується приймати товар (кількість, асортимент та ціна товару вказуються в заявках, специфікаціях та рахунках, що є додатками до договору і є його невід'ємною частиною) і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору ТзОВ "Телеком Енергосистеми" було виписано позивачу:

- видаткові накладні: від 24.07.2014 року №0000000001 на суму 248 396,78 грн. (у т.ч. ПДВ 41 399,46 грн.); від 25.07.2014 року №0000000002 на суму 248 396,78 грн. (у т.ч. ПДВ 41 399,46 грн.); від 28.07.2014 року №0000000003 на суму 143 214,55 грн. (у т.ч. ПДВ 23 869,09 грн.);

- податкові накладі: №1 від 17.07.2014 року на суму 340 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 56 666,67 грн.; №2 від 25.07.2014 року на суму 156 793,56 грн., в т.ч. ПДВ 26 132,26 грн.; №3 від 28.07.2014 року на суму 143 214,55 грн., в т.ч. ПДВ 23 869,09 грн.

Такі податкові накладні, як свідчать матеріали справи, були внесені ТзОВ "Дорсервіс" до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року та суми податку на додану вартість, згідно даних податкових накладних, включені до складу податкового кредиту позивача у липні 2014 року.

Як підтверджується платіжними дорученнями №83 від 17.07.2014 року в сумі 340 000,00 грн., №110 від 30.07.2014 року на суму 120 000,00 грн., №111 від 30.07.2014 року на суму 180 000, 00 грн, оплату за придбаний товар було здійснено ТзОВ "Дорсервіс" у безготівковому порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції із наданих первинних документів по господарських операціях із ТзОВ "Телеком Енергосистеми", зазначені документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, а відтак, у своєму взаємозв'язку є належними первинними документами, що підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Телеком Енергосистеми".

Також, транспортування товару здійснювалось автотранспортом постачальника - ТзОВ "Телеком Енергосистеми", що підтверджується товарно-транспортними накладними: від 24.07.2014 року; від 25.07.2014 року; від 28.07.2014 року.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані товарно-транспортні накладні відображають переміщення товару від ТзОВ "Телеком Енергосистеми" до ТзОВ "Дорсервіс" та містять відомості про автомобільного перевізника, замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти навантаження та розвантаження товару. Крім того, товарно-транспортні накладні засвідчені печатками вантажовідправника і вантажоодержувача, містять підписи уповноважених осіб вантажовідправника та вантажоодержувача, що дає змогу ідентифікувати таких осіб. Відсутність інформації в товарно-транспортній накладній про вантажно-розвантажувальні операції, за наявності інших відомостей та інших первинних документів не може свідчити про нереальність господарської операції з поставки товару.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зазначені докази підтверджують виконання покупцем своїх обов'язків за договором на поставку нафтопродуктів №1 від 01.07.2014 року в частині оплати за товар та, відповідно, про спрямування намірів позивача на реальне виконання умов укладеного договору, а також про понесені витрати позивача на придбання такого товару.

Крім цього, судом першої інстанції вірно зазначено, що товар, придбаний позивачем у ТзОВ "Телеком Енергосистеми" на підставі дослідженого судом договору, використаний у власній господарській діяльності.

Зокрема, вищенаведений товар, що поставлений контрагентом, використовувався позивачем, зокрема, у виготовленні асфальту для використання в виконанні робіт по договорах, замовниками по яких були: Виконавчий комітет Стебницької міської ради (виконання робіт: капітальний ремонт дороги по вул.Дрогобицька у м.Стебник Львівської області; капітальний ремонт дороги по вул.Трускавецька в м.Стебник Львівської області; капітальний ремонт дороги по вул.В.Великого на ділянці від перехрестя вул.М.Грушевського до перехрестя вул.В.Винниченка в м.Стебник Львівської області); Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради (виконання робіт: поточний ремонт дороги по вул.Шашкевича в м.Дрогобич Львівської області); Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради (виконання робіт: капітальний ремонт вул.Шашкевича в м.Трускавець Львівської області).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ТзОВ "Дорсервіс" і його контрагент на час укладання спірного/их правочину/ів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на те, що позивач на постійній основі протягом 2012-2014 р.р. здійснював придбання бітуму нафтового дорожнього в'язкого у ТзОВ "Термінал-МК" (м.Кременчук), який придбаває його безпосередньо у виробника ПАТ "Укрнафта" (яке також знаходиться у м.Кременчук), а придбання бітуму у ТзОВ "Телеком Енергосистеми" за вищими цінами за наявності прямих контактів з ТзОВ "Термінал-МК", яке здійснює оптову торгівлю даним товаром і яке здійснює реалізацію бітуму за нижчими цінами, свідчить про відсутність ділової мети зі сторони ТзОВ "Дорсервіс", не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Як підтверджується матеріальними звітами, актами переробки та довідками про вартість виконаних робіт перед замовниками за серпень-вересень 2014 року та матеріальними звітами за липень 2014 року, товар (бітум) був у більшій частині використаний саме у період із серпня по вересень 2014 року і не використовувався в липні 2014 року, що вказує на те, що дійсно існувала реальна необхідність суттєвого поповнення запасів дефіцитної на цей період (у зв'язку із припиненням відгрузки ТзОВ "Термінал-МК") сировини на ТзОВ "Дорсервіс" й на те, що відповідні роботи з використанням готової продукції (асфальт) переважно виконувались саме у період серпень-вересень 2014 року.

Наведена обставина, зокрема, свідчить про наявність ділової мети спірної операції - поповнення запасів сировини, з метою виконання діючих угод по укладенню асфальтного покриття та забезпечення роботи Підприємства у сезон роботи, що вірно зазначено судом першої інстанції.

Щодо посилання апелянта стосовно того, що закуплений обсяг бітуму не міг бути розміщений в ємностях, що належать позивачу, у зв'язку з тим, що такі мають номінальну ємність 85 т., при об'ємах закупки у різних постачальників 95,27 т., то суд першої інстанції вірно зазначив, що податковим органом здійснено підміну понять "номінальний об'єм" та "фактичний об'єм", які значно різняться, а особливо за умови відсутності калібровки ємностей з часом.

Як вірно встановлено судом першої інстанці, фактично у позивача ємності є достатніми для зберігання закупленого у період, за який здійснено перевірку, бітуму.

Окрім того, ТзОВ "Дорсервіс" було зроблено калібрування ємностей у відповідній сертифікованій організації, яка підтвердила можливості наливу більшого, ніж номінальні об'єми обсягів сировини. Зокрема, на Підприємстві знаходяться 2 резервуари загальною номінальною ємністю 85 т. При цьому, в результаті проведення метрологічної повірки 21.12.2014 року (до моменту проведення перевірки позивача контролюючим органом) було встановлено, що фактичний об'єм, що може розміститись в двох ємностях становить 15,520 м. куб.+ 82,978 м. куб. = 98,498 м. куб., тобто твердження відповідача про те, що 95,327 т. бітуму було неможливо розмістити у наявних ємностях не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що допущені порушення податкового законодавства постачальником товару, робіт чи послуг тягнуть негативні наслідки саме для такої особи та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість чи формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Відтак, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства контрагентом ТзОВ "Дорсервіс" чи іншими особами не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а останній як платник податку не повинен нести наслідків невиконання такими особами вимог закону. Лише у разі, якщо буде встановлено, що платник податку знав про такі обставини і його дії були узгодженими з недобросовісними платниками податків, посилання на них буде обґрунтованим. Така позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Зважаючи на усе викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про реальний і товарний характер спірної господарської операції, яка мала місце між ТзОВ "Дорсервіс" та ТзОВ "Телеком Енергосистеми" у липні 2014 року, тобто про фактичне здійснення сторонами постачання товарів, що підтверджується зібраними та дослідженими доказами й усіма обставинами справи в їх сукупності.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підставності позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс", а відтак позовні вимоги судом першої інстанції задоволено правильно.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160 ч.3, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У ХВ А Л И В:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. по справі № 813/3956/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали виготовлений 02.12.2016 року.