Постанова № 63153113, 29.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19584/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Мамчура Я.С. Сорочко Є.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Лисичанський гумово-технічний завод» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Лисичанський гумово-технічний завод» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Лисичанський гумово-технічний завод» про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 в розмірі 56 971,82 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Лисичанський гумово-технічний завод» на користь Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва заборгованість в розмірі 56 971,82 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Лисичанський гумово-технічний завод» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Лисичанський гумово-технічний завод» є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених, відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених, відповідно до пункту «а» та пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому підприємству «Лисичанський гумово-технічний завод» за червень, липень, серпень 2015 року, загальна сума фактичних витрат становить 56 971,82 грн., а саме: за Списком № 1 - 26 564,58 грн., за Списком № 2 - 30 407,24 грн.

Відповідно до картки особового рахунку, відповідачем зазначена заборгованість не сплачена.

Вважаючи, що відповідач має непогашену заборгованість в зазначеній сумі, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом другим Розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (далі - Інструкція № 21-1) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції № 21-1, для платників (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини другої Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до пункту 6.5 Інструкції № 21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно пункту 6.8 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених, відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених, відповідно до пункту «а» та пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому підприємству «Лисичанський гумово-технічний завод» за червень, липень, серпень 2015 року, загальна сума фактичних витрат становить 56 971,82 грн., а саме: за Списком № 1 - 26 564,58 грн., за Списком № 2 - 30 407,24 грн.

Доводів щодо невірного розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, за виключенням ОСОБА_5, матеріали справи не містять.

Водночас, із вказаних розрахунків вбачається, що відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії гр. ОСОБА_5, якому призначено пенсію з 14.03.2014 року (№ 10 у розрахунках) у розмірі 1 341,33 грн. щомісячно та 4 023,99 грн. за червень-серпень 2015 року (а.с.18, 20, 21).

Однак, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, як вбачається з доданої апелянтом до апеляційної скарги копії особової картки працівника, в період з 27.06.2012 року по 23.01.2014 року гр. ОСОБА_5 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому підприємстві «Лисичанський гумово-технічний завод» (а.с.100). Однак, він обіймав посаду охоронця (код за КП 5169) в підрозділі «Охорона».

Посада охоронця в Товаристві з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому підприємстві «Лисичанський гумово-технічний завод» не була атестована як робоче місце із шкідливими умовами праці, а тому працівники, які займали вказану посаду не мають права на пенсію на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта на безпідставне включення позивачем до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б» - «з» Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відтак стягнення з підприємства витрат по вказаній особі в розмірі 4 023,99 грн. є безпідставним.

З врахуванням викладеного, з відповідача підлягають стягненню фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за Списками № 1 та № 2 на суму 52 947, 83 грн. (56 971,82 - 4 023,99 = 52 947,83).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Лисичанський гумово-технічний завод» заборгованості в сумі 4 023,99 грн., а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Лисичанський гумово-технічний завод» заборгованості в сумі 4 023,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Лисичанський гумово-технічний завод» заборгованості в сумі 4 023,99 грн.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції частково порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи в частині, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Лисичанський гумово-технічний завод» заборгованості в сумі 4 023,99 грн. з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Лисичанський гумово-технічний завод» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2016 року в частині задоволення позовної вимоги Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Лисичанський гумово-технічний завод» на користь Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 4 023,99 грн. - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Лисичанський гумово-технічний завод» на користь Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 4 023,99 грн. - відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Мамчур Я.С. Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 05.12.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Сорочко Є.О.

Мамчур Я.С