Постанова № 63151762, 23.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р. Справа №805/3433/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 година 10 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідачів - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Начальника Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Начальника Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, відповідно до якого просила визнати протиправними дії співробітників відповідача, по проведенню фактичної перевірки відносно позивача, просила визнати протиправними дії співробітників відповідача щодо складання податкового повідомлення - рішення та притягнення позивача до штрафних (фінансових) санкцій та просила скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000024000 від 26.05.16 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що, на думку позивача, відповідач взагалі не мав права проводити фактичну перевірку позивача в силу положень ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669). Вказує на те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі неіснуючого акту перевірки. Зазначає про те, що в акті перевірки не вказано чи була пляшка пива алкогольною чи безалкогольною (на торгівлю якою не потрібна ліцензія) та в акті не вказано хто і кому начебто продав пляшку пива. Крім цього, норма права, застосована у спірному податкову повідомленні - рішенні передбачає відповідальність за зовсім інше правопорушення ніж те, що вказано в акті перевірки.

Відповідач надав заперечення проти позову відповідно до якого зазначив, що положення Закону № 1669 не розповсюджуються на проведення фактичних перевірок податковими органами. Зауважив, що про те, що реалізацію товару здійснювала безпосередньо позивач вказано на першій сторінці акту перевірки. Зазначив про те, що позивача було оштрафовано на підставі абз.5 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481) за торгівлю алкогольним пивом без наявності ліцензії.

Суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів, на підставі ч.4 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та встановив такі обставини.

На підставі наказу про проведення фактичної перевірки № 88 від 20.05.16 р. (який отримано позивачем) та направлень на перевірку №№ 84 та 85 від 20.05.16 р. (які отримано позивачем) 26.05.16 р. було проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами про що було складено відповідний акт № 541/05-33-40/НОМЕР_2 від 26.05.16 р.

Посилання позивача про відсутність у відповідача права проводити фактичну перевірку позивача в силу положень ст. 3 Закону № 1669 судом не приймаються з наступних причин.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1669 органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Правовідносини щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877).

Відповідно до ст. 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У той час як відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Стаття 61 ПК України визначає, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Таким чином, органи ДПІ є насамперед органами податкового контролю, що діють у межах повноважень, встановлених ПК України та не є органами, що здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, отже на них не розповсюджується заборона, встановлена ст.3 Закону № 1669.

Враховуючи викладене відповідач мав право проводити відповідну фактичну перевірку позивача.

За результатами перевірки у магазині, який знаходиться за адресою: Донецька обл., Волноваський р-н., с. Валер'янівка, вул. Первомайська, буд.15, який належить позивачу здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями, а саме, пивом «Zibert» 1,25 л. у кількості 1 пляшка за ціною 21 грн. чим порушено ст. 15 закону № 481, а саме - здійснено роздрібну торгівлю алкогольних напоїв (пива) без наявності ліцензії, про що вказано у відповідному акті.

Відповідно до ч. 13 ст. 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками,за наявності у них ліцензій.

Згідно з абз.5 ст. 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене та встановлення факту реалізації позивачем алкогольного пива вартістю 21 грн. без відповідної ліцензії, відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000024000 від 26.05.16 р. яким до позивача застосовано штраф в сумі 17 000,00 грн.

Посилання позивача на те, що в акті перевірки не вказано код УКТ ЗЕД пива через що неможливо встановити чи було вказане пиво алкогольним (торгівля яким потребує ліцензії) чи безалкогольним (на торгівлю яким ліцензія не потрібна) суд не приймає, оскільки зазначення у акті перевірки коду УКТ ЗЕД пива не вимагається, а у самому акті чітко зазначено про те, що реалізовано саме алкогольне пиво (п.10 акту, також в розділі «перевіркою встановлено» акту зазначено про те, що здійснювалась торгівля саме алкогольним напоєм).

Суд звертає увагу позивача на те, що за наявності правопорушення, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Таким чином, враховуючи, що зі спірного рішення можна чітко встановити його зміст, а факт наявності порушення вимог закону, за який було винесено таке рішення, встановлено судом, посилання позивача на недоліки форми спірного рішення (відсутність номеру на екземплярі акту позивача) судом не приймаються. Крім цього екземпляри акту, надані сторонами за своїм змістом є ідентичними.

Суд наголошує на тому, що акт перевірки підписано позивачем без жодних зауважень.

Більше того, відповідачем надано суду копію письмових пояснень позивача від 26.05.16 р., відповідно до яких позивач зазначає, що з порушеннями згодна.

Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач, приймаючи спірне рішення діяв у повній відповідності з вимогами чинного законодавства України, крім цього, самі по собі дії щодо складання податкового повідомлення-рішення (за наявності податкового повідомлення - рішення, яке оскаржується) прав позивача не порушують

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Начальника Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 23 листопада 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 28 листопада 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.