Постанова № 63151677, 02.12.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2016 року Справа № 803/1705/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.?

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2016 №0059171304 та зобов'язання подати висновок про відшкодування з Державного бюджету України 23 226,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2016 року, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося в липні 2016 року, про що складено акт від 12 жовтня 2016 року за №4944/13-04/НОМЕР_1. Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за липень 2016 року на суму 23 226,00 грн. На підставі вищевказаного акту перевірки Луцька ОДПІ 24 жовтня 2016 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0059171304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 23 226,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 11 613,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням від 24 жовтня 2016 року №0059171304 з тих підстав, що відповідач неправильно трактує норми податкового законодавства, пов'язані з придбанням товару для облаштування території автостоянки, яка використовується для відстою та зберігання належного позивачу автопарку, що в свою чергу безпосередньо використовується у господарській діяльності фізичної особи-підприємця.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24 жовтня 2016 року №0059171304 та зобов'язати Луцьку ОДПІ подати ГУ ДКСУ у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на її користь 23 226,00 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 02 грудня 2016 року (а.с.20-21) представник відповідача адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено завищення ним податкового кредиту з ПДВ за липень 2016 року на суму 23 226,00 грн. внаслідок того, що позивачем до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ по операціях з придбання будівельних матеріалів в асортименті. Однак, фізичною особою-підприємцем не доведено, що вказані товари призначаються для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, оскільки позивачем в ході перевірки не надано актів виконаних робіт (послуг), довідок про виконання будівельних робіт типової форми або інших документів, що підтверджують використання вищевказаного товару, а також у підприємця відсутні кваліфіковані працівники по встановленню вищевказаних товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, належна позивачу земельна ділянка, яка розташована в с. Рованці Луцького району, та на якій велося облаштування території призначена для обслуговування магазину, проте ФОП ОСОБА_1 не здійснює торгівельної діяльності із реалізації товарів через торгові точки (магазин), зокрема за вказаною адресою. Відтак, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення, є правомірними.

Позивач у судове засідання не прибув, проте 02 грудня 2016 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача (а.с.58).

Представник відповідача 02 грудня 2016 року подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Проти заявленого позову заперечує з підстав викладених у письмовому запереченні та просить суд відмовити в його задоволенні (а.с.23).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням вимог частини статей 41, 122 КАС України та у зв'язку із надходженням до судового засідання клопотань про розгляд справи у відсутності представників сторін (що є їх правом), судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2016 року, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося в липні 2016 року, про що складено акт від 12 жовтня 2016 року №4944/13-04/НОМЕР_1 (а.с.6-14).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за липень 2016 року на суму 23 226,00 грн.

24 жовтня 2016 року Луцька ОДПІ на підставі вищевказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0059171304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 23 226,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 11 613,00 грн. (а.с.5).

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Як слідує з акту перевірки від 12 жовтня 2016 року №4944/13-04/НОМЕР_1 висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2016 року на суму 23 226,00 грн. ґрунтуються на тому, що у податковій звітності з ПДВ за вказаний період у складі податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 було неправомірно відображено суму ПДВ 23 226,00 грн., яка сформована за наслідками операцій з придбання будівельних матеріалів в асортименті, оскільки не підтверджено, що вказані товари призначаються для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом «а», «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, з системного аналізу вказаних норм законів, суд прийшов до висновку, що платник податків не має права на нарахування податкового кредиту по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судом та зазначено в акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 у липні 2016 року було придбано у ТзОВ «Волиньсталь», ПП «Торгбудсервіс», ТОВ «Коптракт 2005» будівельні матеріали, а саме: самонарізи 4,8*35 та 4,8*19, плоский лист, металопрофіль Т-7 та Т-18, труба профільна, щебінь фр. 5х20, відсів (а.с.11). На підтвердження операцій з придбання вищевказаного товару перевіряючим було надано видаткові накладні, рахунки фактури та податкові накладні, якими підтверджено віднесення до податкового кредиту у липні 2016 року ПДВ в сумі 23 226,00 грн. Факт придбання вказаних товарів та реальність цих господарських операцій підтверджується первинними документами та не заперечується відповідачем.

Разом з тим, суд не погоджується із доводами відповідача про те, що вказані будівельні матеріали в асортименті на загальну суму ПДВ 22 226,00 грн. не призначені для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку.

Так, в пунктах 2.7, 2.10 акту перевірки зазначається, що фактичний вид діяльності позивача - надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у підприємницькій діяльності позивач використовує 26 транспортних засобів, має стоянку для паркування транспортних засобів площею 2975,4 кв. м. (а.с.8-9).

Судом також встановлено, що позивач у березні-липні 2016 року вирішила зробити реконструкцію приміщення магазину, побудувати гаражі з побутовими приміщеннями та замінити вкрай зіпсоване асфальтне покриття на добротну бруківку, у зв'язку з чим у липні 2016 року і придбала товари (самонарізи, плоский лист, металопрофіль, труба профільна, щебінь, відсів).

14 квітня 2016 року позивач подала до Управління ДАБІ у Волинській області декларацію про початок виконання будівельних робіт по вул. Промислова, 13 в с. Рованці Луцького району (а.с.45-47) та фактично розпочала ці роботи, які були в подальшому виконані ФОП ОСОБА_2 згідно із договором від 28 березня 2016 року №10-16 (а.с.51-53). Технічний нагляд за виконанням будівельно-монтажних робіт здійснювала ФОП ОСОБА_3 на підставі договору від 28 березня 2016 року №15-16 (а.с.54-56), та підтверджуються актом огляду прихованих робіт від 06 липня 2016 року (а.с.57).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить висновку про те, що позивач має право на нарахування податкового кредиту по операціях з придбання вище згадуваного товару, який в подальшому був використаний при здійсненні будівельних робіт з ремонту автостоянки для паркування транспортних засобів, тобто, по операціях, що є господарською діяльністю платника податку. При цьому, на думку суду, цільове призначення земельної ділянки не має правового значення для вирішення питання про нарахування податкового кредиту по вказаних операціях.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи із наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2016 року № 0059171304 необхідно задовольнити.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання подати висновок про відшкодування з Державного бюджету України 23 226,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Пунктом 200.11 статті 200 цього ж Кодексу визначено, що контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

За приписами пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

З пункту 3.1 акту перевірки слідує, що у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ з додатками за липень 2016 року ФОП ОСОБА_1 задекларувала суму бюджетного відшкодування ПДВ 222885,00 грн. (а.с.9), при цьому, перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за липень 2016 року на суму 199659,00 грн. та встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у цій же декларації на 23 226,00 грн. (а.с.11), у зв'язку із чим винесено податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2016 року №0059171304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 23 226,00 грн.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а пунктом 200.12 статті 200 ПК України визначено обов'язок контролюючого органу щодо подання до органу казначейства відповідного висновку, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про зобов'язання Луцької ОДПІ подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в частині другій статті 19 Конституції України.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Також, згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи, позивач згідно платіжного доручення №5703 від 23 листопада 2016 року сплатив судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (а.с.2).

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, тому вказану суму необхідно присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області.

Керуючись статтями 2,11,17,71,94,122,158,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 24 жовтня 2016 року №0059171304.

Зобов'язати Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість в розмірі 23 226,00 грн.

Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (43026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39497665) 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський