Вирок № 63151150, 05.12.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2874/16-к

Номер провадження 1-кп/623/221/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання: Вовк І.В.

прокурора: Молодовського І.О.

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015220320003059 від 28.11.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженця с. Білий Колодязь Вовчанського району, Харківської області, громадянина України, українця, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм у КЗОЗ «ЦЕМД та МК», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2015 року, приблизно о 17 години 30 хвилин, ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем карети швидкої допомоги «Peugeot Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_2, на під'їзді до відділення екстреної невідкладної медичної допомоги Ізюмської центральної міської лікарні по провулку Залікарняному, 2, в м. Ізюм Харківської області, перед початком руху керованого ним автомобілю заднім ходом не переконався в тому, що це буде безпечним, та для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, порушивши таким чином вимоги п.п. 10.1 та 10.9 Правил Дорожнього руху України, під час руху заднім ходом допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки, відрив бугорку голівки лівої плечової кістки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав, щиро розкаявся в вчиненому правопорушенні, підтвердив обставини справи.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, прокурор повідомив суд, що потерпіла ОСОБА_2 померла під час проведення досудового розслідування з причин, не пов'язаних з даним кримінальним провадженням.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом було досліджено матеріали справи в частині встановлення обставин смерті потерпілої ОСОБА_2 та причинного зв`язку між подією ДТП та смертю останньої.

Так, згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 76 років.

Згідно додаткового висновку експерта №440-ІЗ/16 від 30.08.2016р. між настанням смерті ОСОБА_2 та спричиненими їй тілесними ушкодженнями в результаті ДТП причинний зв`язок відсутній, смерть наступила від тампонади серця кров`ю внаслідок разриву серця в області інфаркта міокарда.

Таким чином, оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 офіційно працює на посаді водія в КЗОЗ "ЦЕМД та МК", на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг на нього не надходило, за місцем роботи характеризується позитивно, проходив службу у ЗСУ, раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчать: довідки лікарів, характеристики з місця проживання та роботи вимога щодо судимості та його свідчення, військовий квиток, свідоцтва про народження.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до злочину невеликої тяжкості.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_1 - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до злочину невеликої тяжкості, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, який характеризується за місцем проживання, роботи позитивно, соціальний статус - одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та у правовому статусі - відсутні судимості, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити основне покарання у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає як основні покарання, так і додаткове покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Суд враховує щире каяття, особу обвинуваченого, який працює водієм в КЗОЗ «ЦЕМД», і це є його єдиним джерелом прибутку, відсутність судимостей, те, що він за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, вину свою визнає повністю, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, і тому приходить до висновку не застосовувати додаткове покарання та не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами.

Цивільний позов - відсутній.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили - не обирати.

Судові витрати згідно ч.2 ст. 124 КПК України, а саме витрати пов'язані з проведенням експертиз у розмірі 1546,56 грн., що проводилась експертами НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Речові докази - відсутні.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67, ч.1 ст. 286 КК України, ст. ст. 100, 124, 129, 349, 370, 374 КПК України, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 286 КК України і призначити основне покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає 3400,00 грн. без застосування додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов - відсутній.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз № 638/16 від 01.08.2016 року, №911/16 від 25.10.2016р. у розмірі 1546,56 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова);

Речові докази - відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк