Ухвала суду № 63151075, 30.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7090/16 Головуючий 1 інст. - Проценко Л.Г.

Справа № 642/6379/16-ц

Категорія : інші Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кокоші В.В., Міненкової Н.О.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 12 жовтня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірну бездіяльність державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області.

В обгрунтування скарги ОСОБА_1 вказував, що рішенням суду апеляційної інстанції від 09 червня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 17 вересня 2010 року, що виникла за період з 06 квітня 2011 року по 15 листопада 2013 року в сумі 273 382,16 грн. та судовий збір. На виконання цього рішення 01 грудня 2015 року йому було видано виконавчий лист, який разом із заявою про відкриття виконавчого провадження поданий ним до Ленінського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області. Проте копії постанови про відкриття виконавчого провадження стягував не отримував, заходів для виконання рішення державним виконавцем не вчинено. Наразі рішення суду є невиконаним.

Тому, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в провадженні якого перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 17 вересня 2010 року, що виникла за період з 06 квітня 2011 року по 15 листопада 2013 року в сумі 273 382,16 грн. та судовий збір, щодо не направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження. Зобов'язати державного виконавця Ленінського ВДВС м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в провадженні якого перебуває виконавче провадження направити на адресу стягувача засобами поштового зв'язку копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Ленінського ВДВС м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в провадженні якого перебуває виконавче провадження щодо невиконання рішення суду апеляційної інстанції від 09 червня 2015 року. Зобов'язати державного виконавця Ленінського ВДВС м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, в провадженні якого перебуває виконавче провадження фактично виконати рішення суду від 09 червня 2015 року, в тому числі шляхом звернення стягнення на заробітну плату боржника, опису, арешту та реалізації рухомого майна, тощо. Стягнути з Ленінського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області на його користь понесені та документально підтверджені судові витрати на правову допомогу у розмірі 1 160 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 12 жовтня 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали, якою скаргу задовольнити.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що державним виконавцем не вчинено усіх необхідних дій для реального виконання рішення суду, чим порушуються права стягувача та строки належного виконання рішень суду.

Сторони про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином, поважних причин неявки до суду не надали.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, розглянути справу у відсутність сторін , осільки їх неявка без без поважних причин відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем в межах повноважень вчинено ряд дій, спрямованих на виконання рішення суду від 09 червня 2015 року.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до п.9 ч.3ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням суду апеляційної інстанції від 09 червня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17 вересня 2010 року, що виникла за період з 06 квітня 2011 року по 15 листопада 2013 року в сумі 273 382,16 грн. та судовий збір.

На виконання вищевказаного рішення суду 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 було видано виконавчий лист, який разом із заявою про відкриття виконавчого провадження поданий стягувачем до Ленінського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 1 та п. п. 3, 5, 6 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.17 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Матеріали справи свідчать, що постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ХМУЮ від 15 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17 вересня 2010 року, що виникла за період з 06 квітня 2011 року по 15 листопада 2013 року в сумі 273 382,16 грн. та судовий збір.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У разі не надання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ХМУЮ від 31 грудня 2015 року з метою забезпечення повноти та своєчасності виконання рішення суду накладено арешт на все рухоме майно та на все нерухоме майно, крім квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 3-й в місті Харкові, що належить боржнику; заборонено останньому здійснювати відчуження будь-якого майна, що йому належить (а.с.34).

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 1 статті 31 Закону України ""Про виконавче провадження"" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження про постанови та інші документи виконавчого провадження, у зв'язку з чим зазначені документи надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Постановою державного виконавця від 06 вересня 2016 року зупинено виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17 вересня 2010 року, що виникла за період з 06 квітня 2011 року по 15 листопада 2013 року в сумі 273 382,16 грн. та судовий збір на підставі ухвали суду апеляційної інстанції.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 14 ЦПК України).

Разом з тим, згідно з ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Дії державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження повинні проводитися у відповідності до вимог чинного законодавства.

Пунктом 18 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення , дії або бездіяльність держаного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам ст.ст. 210,213,387 ЦПК України. Виходячи зі змісту ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу ДВС здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Матеріали справи свідчать, що в межах своїх повноважень державним виконавцем вжито усіх необхідних заходів, спрямованих на виконання рішення суду за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17 вересня 2010 року, що виникла за період з 06 квітня 2011 року по 15 листопада 2013 року в сумі 273 382,16 грн. та судовий збір.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає , що ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, що відповідно до ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.2 ст.307, ст.ст. 313, п.1 ч.1 ст.312, ст. 315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 12 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Кокоша

Н.О. Міненкова