Рішення № 63151054, 28.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5860/16 Головуючий 1-ї інстанції - Шарко О.П.

Справа № 645/1385/16-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коровіна С.Г., Бездітко В.М.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, що знахзодяться на депозитному рахунку і відстоків, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк або Банк) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь суму банківського вкладу - 14 700,00дол. США, відсотки за користування вкладом - 2 650,03дол. США та 3% (відсотки) річних за прострочене зобов'язання - 9 182,84грн.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 17 грудня 2013 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір депозитного вкладу «Стандарт» №SAMDNWFD0070037763600 (надалі - депозитний договір), згідно умов якого він передав, а Банк отримав грошові кошти у сумі 14 700,00дол. США, зі сплатою 7% (відсотків) річних на суму вкладу строком на один рік - до 17.01.2014року. Відповідно до п.3 депозитного договору, строк його дії неодноразово продовжувався по закінченню автоматично ще на один строк. Позивач вказує, що 13.10.2015р., коли він звернувся до Банку із заявою про повернення банківського вкладу та нарахованих на нього відсотків, йому було в цьому відмолено з посиланням на політичні події в країні.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Левицька А.В. надала суду заперечення, в яких просила в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу в розмірі 14 700,00дол. США.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму відсотків в розмірі 2 650,03дол. США.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму трьох процентів річних за прострочене зобов'язання у розмірі 9 182,84грн.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 551,70грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та стягуючи з ПАТ КБ «ПриватБанк» суму банківського вкладу за вищевказаним депозитним договором, відсотки за користування вкладом, а також 3% (відсотки) річних, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених вимог.

Проте, погодитися з таким висновком не можна, оскільки суд дійшов його без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, з неправильним тлумаченням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, без належної правової оцінки наданим доказам, що привело до помилкового вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із змісту законодавства.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Отже, договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника суми (вкладу).

Відповідно до положень ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової форми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року №516, (надалі - Положення №516) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (надалі - Інструкція №492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п.1.8); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку; а другий банк зобов'язаний надати клієнту на підпис (п.1.9); письмова форма банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п.1.10).

Пункт 10.1 Інструкції 492 передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів, уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно п.2.9 гл.2 «Приймання готівки» роз. ІV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01.06.2011року №174 (надалі - Інструкція №174) банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналізуючи вищевикладене можна дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Даний висновок узгоджується з правою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України по справі №118цс14 від 29.10.2014року.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем на підтвердження факту укладання договору банківського вкладу надано ксерокопію заяви вклад «СТАНДАРТ» №SAMDNWFD0070037763600 від 17.12.2013року та квитанції від 17.12.2013року на суму 14 700дол. США, яка не відповідає вимогам закону та не містить обов'язкових реквізитів, визначених пунктом 2.9 Інструкції №174, а саме: не завірена печаткою ПАТ КБ «ПриватБанк», взагалі відсутній її оригінал; при цьому також немає оригіналу касового документа, оформленого згідно з касовими операціями, визначеними зазначеною Інструкцією, про прийняття від ОСОБА_1 Банком 17.12.2013року вищевказаної суми.

Наявні в матеріалах справи копії: заява позивача з проханням оформити вклад та квитанція без обов'язкових реквізитів не можуть свідчити про дотримання письмової форми договору банківського вкладу.

З урахування вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову ОСОБА_1 в позові.

Згідно п.п.3),4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.п.3),4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2016 року - скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів,що знахзодяться на депозитному рахунку і відстоків - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -