Ухвала суду № 63151044, 30.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №638/7974/14-ц Головуючий суддя І інстанції Аркатова К. В.

Провадження № 22-ц/790/7200/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Харків.

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Яцини В.Б.,

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_3, зацікавлена особа державний виконавець Комінтернівського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лаптікова Г.В. на рішення державного виконавця про зупинення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця про зупинення виконавчого провадження, в якій з урахуванням уточнених вимог просив визнати неправомірними дії, бездіяльність державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Лаптікової Г.В., визнати незаконною постанову державного виконавця від 26.05.2016 року про зупинення виконавчого провадження, зобов'язати державного виконавця негайно поновити провадження та здійснити примусове виконання рішення суду по виконавчому провадженню в частині примусового виконання виконавчого листа № 638/7974/15-ц, що виданий 31.05.2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова.

В обґрунтування своєї скарги вказав, що 29 лютого 2016 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова на його користь з державного підприємства «Завод ім. Малишева» стягнуто заборгованість по заробітній платі, компенсацію за затримку розрахунку в розмірі 97046,18 грн. 31.03.2016 року за вказаним рішенням суду видано виконавчий лист. 21.04.2016 року подано заяву про відкриття виконавчого провадження. 10.05.2016 року державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Лаптіковою Г.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 26.05.2016 року - постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі постанови Господарського суду Харківської області про порушення провадження про банкрутство боржника. Вважає зазначену постанову про зупинення виконавчого провадження незаконною та такою, що порушує його права. При цьому послався на правові позиції, які були викладені у постановах Верховного суду України від 03 жовтня 2012 року по справі № 6-109цс12, та від 02 липня 2014 року по справі № 6-76цс14 про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, у зв'язку з цим ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкротом» про мораторій на задоволення вимог кредиторів у даному випадку не застосовується.

В судовому засіданні заявник підтримав вимоги скарги, просив їх задовольнити.

Державний виконавець Комінтернівського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Лаптікова Г.В. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3, вважаючи вимоги останнього необґрунтованими.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2016 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нову, якою повністю задовольнити його скаргу. На обґрунтування скарги послався на те, що не взяв до уваги доводи скарги про наявність практики Верховного суду України, а також - практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по аналогічним справам, які підтверджують законність скарги ОСОБА_3

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ. Згідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 3 ст. 387 ЦПК України визначено, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у п.1 зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Згідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла під час ухвалення постанови державного виконавця про зупинення виконавчого провадження)мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Лаптікової Г.В. від 10.05.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 638/7974/15-ц, виданого 31.03.2016 року Дзержинським районним судом міста Харкова про стягнення з ДП «Завод ім. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 97046,18 грн.

Постановою державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Лаптікової Г.В. від 26.05.2016 року зупинено виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа, з посиланням на ухвалу № 5023/10655/11 від 27.12.2011 року Господарського суду Харківської області, якою порушено справу про банкрутство ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 року у справі за заявою ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» про визнання банкрутом ДП «Завод ім. Малишева», з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів: заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відмовляючи у задоволені скарги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 року, якою було порушено справу про банкрутство боржника і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, державний виконавець діяв відповідно до закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В цьому контексті Європейський суд в п. 23, 25 рішення по справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява № 63566/00) зазначив, що вказане положення конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень у світлі конкретних обставин справи, зокрема якщо у позові йде посилання на специфічні, доречні та важливі аргументи.

Всупереч наведених вимог стосовно мотивування своїх висновків, які містяться у нормі п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. районний суд не проаналізував доводи скарги стосовно застосування у даній справі правових позицій Верховного суду України, які викладені у постановах Верховного суду України від 03 жовтня 2012 року по справі № 6-109цс12, та від 02 липня 2014 року по справі № 6-76цс14 про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, у зв'язку з цим ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкротом» про мораторій на задоволення вимог кредиторів у даному випадку не застосовується.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Всупереч наведеній нормі районний суд не вказав і не навів мотивів, чому він відступив від правової позиції, викладеної у наведених висновках Верховного Суду України.

Разом з тим, суд не взяв до уваги, що на підставі статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник і не вирішив питання про залучення до розгляду справи зацікавлену у її розгляді особу - боржника, Державне підприємство «Завод ім. Малишева».

Так, у п.17 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено судам, що згідно зі статтею 26 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Таким чином, оскільки районний суд не залучив до участі у справі як заінтересовану особу боржника, ДП «Завод ім. Малишева»,чим порушив процесуальний порядок, встановлений для вирішення скарги на постанову державного виконавця, то з передбачених п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підстав колегія суддів скасовує ухвалу і передає скаргу на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.4 ч.2.ст. 307, п.3 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2016 року скасувати.

Справу за скаргою ОСОБА_3 направити на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя

Судді колегії