Постанова № 63149988, 05.12.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/2877/16-п

Провадження № 33/782/119/16

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 грудня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області Луганський Ю.М., за участю правопорушника ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП,

В с т а н о в и в:

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 листопада 2016 року ОСОБА_2 притягнений до відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік за те, що 07.08.2016 року, о 18 годині 55 хвилин, автодорога ТІ302 в районі блокпосту «Артемівський», він керував транспортним засобом ВАЗ 21102 д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (невиразна мова, нестійка хода та різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Drager» та в медичному закладі відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Стягнено з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 275 гривень 60 коп.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду від 04.11.2016 року та закрити провадження у справі на підставі п.1, 7 ч.1 ст.247 КУпАП України за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення та закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Вважає, що постанова суду ухвалена неуповноваженним суддею, з порушенням норм процесуального і матеріального права, а також з порушенням права на захист ОСОБА_2

При розгляді справи судом було порушено право ОСОБА_2 давати пояснення, виступати у судових дебатах, а також на розгляд його справи уповноваженим суддею.

ОСОБА_2 не надали можливості висловити свою думку стосовно зібраних доказів по справі, дати пояснення, а лише поставили декілька питань стосовно переглянутого відео. Їй, як захиснику, також не було надано можливості повноцінно виконати свої обов'язки, тобто поставити ОСОБА_2 запитання, надати оцінку доказів, виступити у дебатах, чим було істотно порушено право ОСОБА_2 на захист.

Крім того, вона подала письмове клопотання, суд видалився до нарадчої кімнати для його вирішення, але на наступний день одразу ж було проголошено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, без вирішення клопотання захисту, без пояснень ОСОБА_2 та без судових дебатів.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Так, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року (Заява № 16347/02)), що стосувалося провадження у справі про адміністративне правопорушення, ЄСПЛ розцінив його як кримінальне для цілей застосування Конвенції - п.39 Рішення.

Суд в постанові зазначив, що критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_4, але не вказує жодної причини такої оцінки, у той час, як надруковані пояснення інших свідків, що не були опитані у судовому засіданні, було покладено в обґрунтування притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Вважає, що суд поставився до пояснень свідків не об'єктивно, упереджено та з обвинувальним уклоном.

Суд першої інстанції не дотримався порядку розгляду справи, в порушення вимог ст.278 КУпАП не звернув уваги на те, що доданий до справи «виправлений» протокол містить у собі дописки і виправлення, що є недопустимим, і робить протокол неналежним доказом по справі, оскільки ОСОБА_2 з цим протоколом ознайомлений не був, не мав можливості надати свої пояснення і здійснити своє право на захист. Копія протоколу ОСОБА_2 не надавалася, а копія протоколу, що знаходиться у матеріалах справи не відповідає тій копії, що знаходиться у ОСОБА_2

Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 визначено процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до ст.254 КУпАП, до протоколу долучаються:

1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності;

2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі

здійснення його затримання:

3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння;

4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про

правопорушення.

Згідно розділу XIII вказаної Інструкції бланки протоколів про адміністративні правопорушення, постанов у справах про адміністративне правопорушення, тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами виготовляються відповідно до технічного опису бланка тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, технічного опису бланка постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, технічного опису бланка протоколу про адміністративне правопорушення.

У випадку складання протоколу у відношенні ОСОБА_2, бланк протоколу не відповідає вищезазначеній Інструкції, тобто протокол складено на бланку старого зразка, і не може бути прийнято як належний доказ.

В адміністративній справі взагалі не має ніякого Акта огляду або Висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, не вказано, що ОСОБА_2 направлявся для огляду у медичний заклад, не зазначено, у чому полягали дії водія по ухиленню від огляду, у протоколі взагалі не заповнена глава «Огляд на стан сп'яніння». Відомості, вказані у цій главі несуть зовсім іншу інформацію, що не має ніякого відношення до вказаного правопорушення.

Таким чином, вважає не доведеним факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, додані до протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть бути доказами по справі, оскільки взагалі є сфальсифікованими - вони не могли бути отримані від свідків на місці події, оскільки виконані за допомогою технічних засобів (надруковані), є абсолютно ідентичними і не відображають всі обставини події.

ОСОБА_2 не було роз'яснено право на захист, не було ознайомлено з правами передбаченими ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що є грубим порушенням його конституційних прав.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано «відео матеріал», який взагалі не можна оглядати в судовому засіданні та визнавати, як доказ.

У справі дійсно є компакт-диск, але, що це за диск, що на ньому за запис, з візуального погляду не видно, хоча він повинен мати певні реквізити, якщо диск приєднується до матеріалів справи. Також працівниками поліції не додано жодних документів, щодо законності проведення запису, це повинні бути: документи на пристрій, який знімав відео; акт технічної повірки та виписка з журналу видачі технічного засобу. У постовій відомості, копія якої додана до матеріалів справи, не вказано жодного технічного засобу за допомогою якого могла б проводитися відео фіксація адміністративного правопорушення, а значить запис, доданий до протоколу, не міг бути прийнятий судом, як належний доказ і покладений в основу визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Крім того, п.2 Наказу МВС України від 01.03.2010 року №33 «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху», спеціальними технічними засобами, які працюють в автоматичному режимі, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є: вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний "ВИЗИР" з активованою функцією «автоматичний режим» модифікації «ВИЗИР 03»; вимірювач швидкості радіолокаційний з фотофіксацією «АРЕНА»; лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «ТruСАМ».

Таким чином, особисті мобільні телефони працівників поліції, за допомогою яких зроблено відеозапис, доданий до протоколу, не входять до законних засобів фіксування адміністративних правопорушень, а відповідно сам запис не може бути прийнятий судом як доказ.

Згідно п.3 зазначеного Наказу, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння відносяться: газоаналізатор «АlсоQuаnt 6020»; газоаналізатор «Alcotest 6510»; газоаналізатор «Alcotest 6810»; газоаналізатор «Alcotest 7410 Рlus com»; прилад спеціалізований визначення концентрації парів етанолу в повітрі, що видихається «Алконт 01».

«Алкотестер «Драгер», що вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, до цього переліку не входить, і працівники поліції мабуть не випадково не надали правопорушнику сертифікат на цей технічний засіб, та стали фіксувати на відеозапису вимоги ОСОБА_2 про його надання.

Вважає, що вищезазначені обставини є підставою для скасування постанови суду.

Крім того, постановою Рубіжанського міського суду Луганської області по цій же справі протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 №904280 з доданими до нього матеріали відносно ОСОБА_2 повернули командиру взводу ДПС РДПС ГУНП в Луганській області Несмашному А.І. для доопрацювання.

Як вбачається з матеріалів справи копія зміненого протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не вручалася. Після повернення зазначена справа була розглянута не тим суддею, якому у відповідності до автоматичного розподілу справ першому надійшла зазначена справа і який повернув протокол з доданими до нього матеріалами на доопрацювання, а розглянув інший суддя, що є порушенням норм визначених п.2.3.51. «Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого Рішенням ради суддів України від 26.11.2010 року №30 - судова справа підлягає повторному автоматизованому розподілу у разі, якщо суддя, в провадженні якого перебувала судова справа, зазначена в підпункті 2.3.43 пункту 2.3 цього Положення, на момент повернення її із суду апеляційної чи касаційної інстанцій не працює в цьому суді або таку судову справу неможливо передати судді з підстав, зазначених у пункті 2.3.3 цього Положення.

Оскільки суддя, який був змінений при перерозподілі справи не знаходився у відпустці, а справа повернулася до суду і була перерозподілена на загальних підставах, зазначені обставини є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду та закрити провадження по справі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує із постанови суду першої інстанції, винність ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується:

протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1 № 904280 від 07.08.2016 року, в якому зафіксовано фактичні обставини вчиненного ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 1);

поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 07.08.2016 року, які долучені до матеріалів справи, та з яких слідує, що 07.08.2016 року, приблизно о 19 годині 05 хвилин, водій ОСОБА_2 в їх присутності, відмовився пройти у встановленому законом порядку огляд на предмет вживання алкогольних напоїв з використанням алкотестеру «DRAGER 6810» та медичний огляд у медичній установі для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Від ОСОБА_2 вони чули запах алкоголю на відстані (а.с. 2-3);

відеозаписом, переглянутим в судовому засіданні, з якого слідує, що після зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_2, останній надає документи працівнику поліції та виходить з автомобіля з боку сидіння водія, а також, що ОСОБА_2, знаходячись з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці, так і в медичному закладі в присутності двох свідків. Крім цього, вбачається порушення координації рухів, порушення мови та неадекватна поведінка ОСОБА_2, яка не є притаманною для тверезої особи.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і порядку такого проведення, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103 з наступними змінами, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п.1 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 07.08.2016 року, ОСОБА_2 відсторонено від керуванням транспортним засобом, керування передано ОСОБА_10

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що в даному випадку в працівників поліції були всі підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, а тому їх вимоги щодо його огляду на стан сп'яніння є законними та обґрунтованими.

Відомості, які містяться в зазначених вище доказах, доповнюють один одного, не мають будь-яких суперечностей, під поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є їх підписи, а також зазначено, що з їх слів записано вірно, ними прочитано.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого та вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме в відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з чим погоджується і апеляційний суд.

Апеляційний суд вважає, що відсутні підстави не визнавати в якості доказу наявне в матеріалах відео, тим більше в судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував, що події, які зафіксовані на відео, мали місце. На відео не зафіксовано будь-яких незаконних дій з боку працівників поліції, та вбачається неправомірна поведінка саме ОСОБА_2

З урахуванням викладеного, невизнання ОСОБА_2 винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд оцінює критично, як намагання уникнути відповідальності за скоєне.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції в повній мірі врахував характер та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, не працює, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, та обгрунтовно наклав на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/1486 від 05.04.2016 року, яке чинне до 05.04.2017 року, газоаналізатор Alcotest 6810 № ARBH-0638, виробник Drager Safety AG & Co. KGaA Німеччина, за результатами повірки відповідає вимогам Методики повірки МПУ 066/05-2013 та визнаний придатним до застосування.

Відповідно до п.3 Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, затвердженого Наказом МВС України від 01.03.2010 року №33, «Alcotest 6810» зазначений у якості спеціального технічного засобу для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України» від 02.07.2015 року, до 31 грудня 2016 року поліції дозволяється використання службових посвідчень, бланків, печаток, штампів, логотипів та емблем міліції та Міністерства внутрішніх справ України.

Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення від 07.08.2016 року зазначено усі необхідні реквізити та обставини, передбачені ст.256 КУпАП, які необхідні при фіксуванні правопорушення.

Таким чином, є безпідставними твердження в апеляційній скарзі, що працівниками поліції було використано не встановлену законодавством форму протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд першої інстанції вказав, що покази свідка ОСОБА_4, який пояснив, що ОСОБА_2 не відмовлявся від медичного огляду, спростовуються наведеними показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7; відеозаписом, на якому добре видно, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки так і в медичному закладі, зневажливо ставився до працівників поліції та інших осіб, які знаходились поруч.

З урахуванням викладеного, твердження в апеляційній скарзі, що суд не вказав жодної причини для обґрунтування критичного ставлення до показань свідка ОСОБА_4, суперечать змісту постанови.

Доводи апеляції щодо відсутності в матеріалах справи акту або висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, відсутності сертифікату на алкотестер, суд вважає необгрунтованим, оскільки як встановлено судом, ОСОБА_2 від огляду як на місці, так і в медичному закладі, відмовився, що зафіксовано на відео та підтверджено наведеними доказами. Оцінювати акт або висновок щодо результатів медичного огляду, який не складався, суд не вправі, оскільки не може оцінювати ті дії працівників поліції, які не були здійснені в силу відмови ОСОБА_2 від огляду.

Посилання захисника ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, що в порушення п.п.2.3.51, 2.3.43 «Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30, після повернення зазначена справа була розглянута не тим суддею, якому у відповідності до автоматичного розділу справ першому надійшла вказана справа і який повернув протокол і додані до нього матеріали для належного оформлення, а розглянув інший суддя, є необґрунтованими, оскільки пунктами 2.3.43, 2.3.44 цього Положення зазначений вичерпний перелік підстав розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді.

Оскільки, направлення адміністративного матеріалу для належного оформлення не входить до переліку підстав, зазначених в 2.3.43 та 2.3.44 вказаного Положення, то у суду першої інстанції були відсутні підстави для передачі справи судді, раніше визначеного автоматизованою системою документообігу суду.

Апеляційний суд не вбачає порушень прав ОСОБА_2, в тому числі на захист, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення є його підписи щодо роз'яснення прав, передбачених ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, що не заперечував правопорушник і в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 виступати в судових дебатах не ґрунтується на вимогам закону.

Посилання в апеляційній скарзі на п.2 Наказу МВС України від 01.03.2010 року №33 «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху» є безпідставними, оскільки в зазначеному пункті вказано перелік спеціальних технічних засобів, які працюють в автоматичному режимі.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови суду та закриття провадження по справі відповідно до вимог п.п.1, 7 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 листопада 2016 року, якою ОСОБА_2 притягнутий до відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП України, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати з розгляду

кримінальних справ Апеляційного суду

Луганської області Ю.М. Луганський