Рішення № 63149967, 29.11.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Ковальов В.М.

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 414/1196/16-ц

Провадження № 22ц/782/794/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Яреська А.В.,

за участю секретаря Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 13 вересня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кремінської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и л а:

06 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його рідний брат ОСОБА_4, а раніше ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, і ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_6.

Після смерті вказаних осіб залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку №8а, який розташований по АДРЕСА_1 (тимчасово непідконтрольна Україні територія).

Вказаний будинок спочатку належав померлому батьку позивача ОСОБА_4, а після його смерті став належати матері позивача ОСОБА_6, а потім і брату, які фактично прийняли спадщину як особи, які проживала разом та були зареєстровані у будинку, але юридично це не оформили.

Після смерті брата позивач звернувся до нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу за місцем свого проживання з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата, в чому йому 23 березня 2016 року було відмовлено постановою про неможливість вчиняти нотаріальні дії щодо спадщини, яка знаходиться не непідконтрольній українській владі території.

Оскільки інших спадкоємців крім нього за законом та за заповітом немає, тому просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 право власності на вищезазначений житловий будинок.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 13 вересня 2016 року

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з їх недоведеністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на нього, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини по справі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді, осіб, які брали участь у розгляді справи, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до рішення виконавчого комітету Голубовської районної ради Ворошиловградської області від 21 листопада 1957 року та договору про надання у постійне користування земельної ділянки для будівництва від 12 лютого 1958 року ОСОБА_5 було відведено земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва будинку (а.с. 15-16).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кіровську (копія свідоцтва про смерть - а.с. 9). На час його смерті в будинку відповідно до будинкової книги (а.с. 12-14) були зареєстровані ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кіровську (свідоцтво про смерть а.с. 10) та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 також у м. Кіровську (свідоцтво про смерть - а.с. 8).

Постановою приватного нотаріуса Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області від 23 березня 2016 року відмовлено ОСОБА_2 в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв'язку з неможливістю отримати необхідну для оформлення спадщини інформацію з Луганського обласного нотаріального архіву про наявність заведеної спадкової справи після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що м. Луганськ є непідконтрольною територією українській владі (а.с. 7).

Відмову у задоволенні позову суд мотивував невідповідністю обраного позивачем способу захисту суті його порушеного права, оскільки вказані позовні вимогами неможливо задовольнити без попереднього визначення строку, необхідного для прийняття спадщини.

Проте, такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом.

Розглянувши справу за позовом до відповідача Кремінської міської ради Луганської області, суд першої інстанції неправильно визначився із суб'єктним складом спірних правовідносин.

Стаття 3 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного у ст. 11 ЦПК, суд не може за власною ініціативою замінити неналежного позивача належним на підставі ст. 33 цього Кодексу.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом /частина 2 вказаної норми/.

Частиною 1 статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В своїй позовній заяві ОСОБА_2 посилається на відсутність інших спадкоємців за законом після смерті брата, а в цьому випадку слід керуватися роз'ясненнями, наданими в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до яких відповідачами у справах щодо спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Наведене повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 1277 ЦК України.

Оскільки йдеться про спадкування нерухомого майна, яке знаходиться на території м. Кіровськ Луганської області, то належним відповідачем по справі мала б бути саме Кіровська міська рада Луганської області.

Проте, за таких обставин, позов до Кіровської міської ради Луганської області не було пред'явлено, а своє звернення до Кремінської міської ради Луганської області позивач пояснив розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14, відповідно до якого змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року) таким чином, що Кремінському районному суду Луганської області визначено територіальну підсудність справ, які підсудні Кіровському міському суду Луганської області.

Судова колегія не бере вказане до уваги як таке, що не стосується спірних правовідносин.

Таким чином, місцевий суд припустився порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки згідно діючого цивільного процесуального законодавства України апеляційний суд позбавлений можливості на стадії перегляду судових рішень вирішувати це питання, колегія суддів доходить висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення, в даному випадку - про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову з зазначених підстав, колегія суддів не дає оцінки обґрунтованості як позовних вимог, оскільки це може бути зроблено під час розгляду справи з належними відповідачами, так і іншим доводам апеляційної скарги як передчасним.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 13 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Кремінської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовити з інших підстав.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий

Судді: