Рішення № 63147512, 01.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7359/16 Справа № 178/1074/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Цаберябий Б. М. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Пищиди М.М., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про встановлення курсу для погашення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2016 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29 вересня 2016 року, позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_4, на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість станом на 29 травня 2015 року за кредитним договором № DNU0GA00001596 від 19 березня 2008 року в сумі 44188,88 доларів США, що за курсом 21,04, відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 травня 2015 року, складає 929734 грн. 04 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 34 148,44 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 7086,39 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 197,58 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 2756,46 доларів США, 3654 грн. судового збору, всього 933388 грн. 04 коп. В задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким задовольнити його зустрічний позов, встановити курс для погашення кредитного договору № DNU0GA00001596 від 19.03.2008 року, укладеного між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» 5,05 гривні за долар США та вважати заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 234 371,51 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 ст.303 ЦПК визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Згідно ч.3 вказаної статті апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № DNU0GA00001596 від 19 березня 2008 року, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 36500 доларів США на термін до 19 березня 2028 року (а.с.8-9). Однак, умови договору по своєчасному поверненню кредиту ОСОБА_4 не виконав, у зв'язку з чим, станом на 29 травня 2015 року, виникла заборгованість в сумі 46410,20 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом - 34 185,44 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 7086,39 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 197,58 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 2756,46 доларів США, штрафу (фіксована частина) - 11,88 доларів США; штрафу (процентна складова) - 2209,44 доларів США (а.с.3-6).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не виконав зобов'язання у строк, що є його порушенням.

У відповідності до ст.1050 ЦК України, наслідками порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право банку вимагати повернення всієї суми кредиту. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення штрафу (фіксована частина) 11,88 доларів США, штрафу (процентна складова) - 2209,44 доларів США, суд посилався на ст. 549 ЦК України та ст. 61 Конституції України - неможливість подвійного притягнення до юридичної відповідальності..

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та неогрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 звернувся 21.12.2015 року до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про здійснення реструктуризації заборгованості за кредитним договором № DNU0GA00001596 від 19 березня 2008 року (а.с.83-84).

Згідно відповіді ПАТ КБ «ПриватБанк» від 11.01.2016 № 20.1.0.0.0/7-20151231/3671, ОСОБА_4 запропонували звернутися до відповідального співробітника банку - для проведення переговорів на предмет оформлення реструктуризації (а.с.85). Також банком були запропоновані умови реструктуризації, які на погляд ОСОБА_4, не відповідають п.12 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 с. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, згідно ст. 628 ЦК України.

Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі зазначеному в п.8.1 змінної частини даного договору(а.с.8 зворот).

Погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісячно в період сплати Позичальник повинен надати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 418,64 доларів США (а.с. 9 зворот).

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України. Крім того, відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України за №496 від 12.11.2003 року, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, встановлюється щоденно.

ОСОБА_4 під час укладення кредитного договору був ознайомлений з його умовами та висловив своє волевиявлення шляхом підписання зазначеного договору.

Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе обов`язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, позичальник повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти до гривні не є незмінним та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен передбачити всі ризики за цим договором.

Положеннями ст.. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Правовий аналіз вищезазначених норм законодавства дозволяє зробити висновок, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для зміни (реструктуризації) кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також скористатися можливістю отримання кредиту в національній валюті.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Проте, а ні при зверненні до суду, а ні в процесі розгляду справи апеляційним судом, ОСОБА_4 не було надано належних доказів порушення банком його законних прав чи інтересів.

Посилання в апеляційній скарзі на не бажання позивача врегулювати виниклі труднощі відповідача по погашенню кредитних зобов'язань шляхом реструктуризації цих зобов'язань самі по собі не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Пунктом 12 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Тобто надання реструктуризації заборгованості за договором про надання споживчого кредиту - це право банку, а не обов`язок.

Банком було запропоновано ОСОБА_4, здійснити реструктуризацію, але останній не погодився з умовами, що свідчить про намагання Банку врегулювати питання.

Крім того, ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 652 ЦК України допускається зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Отже, із змісту наведених норм випливає, що за відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну умов договору він може бути змінений на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише за наявності підстав, передбачених договором або законом.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав та інтересів є зміна правовідношення, отже суд може захистити порушене право шляхом зміни умов договору за рішення суду, а не зобов'язанням відповідача здійснити перерахунок.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволеня апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнутої пені в доларах США.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Ураховуючи те, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.

Проте, фінансові санкції за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені та штрафу можуть бути застосовані лише у випадках прострочення грошового зобов'язання у гривні.

Згідно з ч. 2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст.192 ЦК України). Частина 3 ст. 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За п.3.3 ст.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Відтак, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Таким чином, рішення суд першої інстанції в частині стягнення пені в розмірі 2756,46 доларів США доларів США підлягає зміні із стягненням пені в національній валюті, розмір якої відповідно до курсу 21,04, згідно службового розпорядження НБУ від 29 травня 2015 року становить 57995,92 грн.

В зв'язку із зазначеним, сума стягнення буде становить 41432,41 долара США, що складає 871738, 11 грн., та включає в себе заборгованості за кредитом - 34 148,44 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 7086,39 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 197,58 доларів США; пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 57995,92 грн., 3654 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2016 року в частині стягнення пені та загальної суми заборгованості змінити, стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість заборгованості за кредитом - 34 148,44 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 7086,39 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 197,58 доларів США; пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 57995,92 грн., 3654 грн. - судового збору.

В решті рішення залишити без змін

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: