Рішення № 63145929, 18.11.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3216/16-ц

(2/199/1676/16)

РІШЕННЯ

Іменем України

18.11.2016 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий-суддя Богун О.О.

при секретарі Гуменюк О.Т.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні майном та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні майном та виселення. В обґрунтування позову посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить 34/100 частини квартири АДРЕСА_1.

Достовірної інформації про інших співвласників житла на теперішній час позивач не має. На теперішній час в спільній квартирі проживають відповідачі, користуються майном, однак не сплачуть комунальні платежі. Крім того відповідачі не зареєстровані в вищезазначеній квартирі, відповідно до чинного законодавства. Відповідачі, без згоди позивача, змінили замки на вхідних дверях.

Відповідачі порушують право власності позивача на користування її частиною квартири.

Оскільки проживання останніх перешкоджає позивачу в користуванні та розпорядженні її власністю, просила суд виселити з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 незаконно проживаючих відповідачів та стягнути на її користь з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, позов підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_4 позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні.

Суд, вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину з законом від 13 серпня 2014 року, виданого державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 ОСОБА_1 належить 34/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Як вбачається з зазначених Витягу та Свідоцтва, 34/100 частини квартири складаються з: 9-житлова, житловою площею 16,1 кв.м.,; 3-кладова; ІІ-балкон. У загальному користуванні: 1-коридор; 6-ванна; 7-туалет; 8-кухня.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідачі займають кімнату № 25, яка належала на праві власності ОСОБА_9 та вселилися до неї в 1997 році.

ОСОБА_9 померла у 1995 році.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_10 був ОСОБА_11.

Саме зі згоди ОСОБА_11 відповідачі вселилися в спірне приміщення у 1997 року, де й проживають по теперішній час відкрито та добросовісно ним користуючись.

21.10.2015 року ОСОБА_11 помер.

Після його смерті, відповідачі також продовжили проживати в спірному приміщенні.

Вимог про залишення спірного житлового приміщення з боку його власників, або їх спадкоємці до відповідачів не поступала.

Позивач, як власник певної частини спільного майна, яка їй виділена в натурі, має право звернутися за захистом свого права, порушення якого пов'язане лише з кімнатою №9 спірного житлового приміщення та просити суд виселити відповідачів з кімнати №9, або з тієї частини, яка залишилася в загальному користуванні.

Право проживання відповідачів в кімнаті №10 спірного приміщення жодним чином не може бути обмежене волевиявленням позивача, оскільки таке право напряму пов'язане виключно з особою власника майна, яким позивача не є по відношенню до кімнати №10, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_9.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - жилий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ч. 1 ст.386 ЦК України).

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 9 ЖК України передбачає, що житлові права громадян охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом (ч. 1 ст.109 ЖК України).

Відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Обов'язок доказування статтею 60 ЦПК України покладено на сторону, яка посилається на доказувані обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позовні вимоги позивача щодо виселення з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження цих обставин, тоді як обов'язок доказування статтею 60 ЦПК України покладено на сторону, яка посилається на доказувані обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких підстав, на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

З урахуванням результату розгляду справи та у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати компенсуванню не підлягають та відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні майном та виселення - відмовити у повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: