Постанова № 63144879, 22.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2016 року № 826/5118/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у м. Києві, Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної комісії у м. Києві, третя особа Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу №182 о/с від 26.02.2016 року в частині, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції України у м. Києві (далі - відповідач - 1), Атестаційної комісії №7 Головного управління Національної комісії у м. Києві (далі - відповідач - 2), третя особа Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26 лютого 2016 року №182 о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві поновити в рівнозначній посаді підполковника поліції ОСОБА_1;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу, починаючи з 29 лютого 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її звільнення із займаної посади є протиправним, оскільки проведено безпідставно та всупереч нормам чинного законодавства.

Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з огляду на законність проведеного атестування, а тому вважає, що оскаржуваний наказ, прийнятий на підставі висновків проведеного атестування, винесено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас, представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, явку своїх представників не забезпечили, відношення до позову не висловили.

За таких обставин, судом на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебувала на службі в органах внутрішніх справ України з 05.07.1999 року, а з 07.11.2015 була призначена на службу в національну поліцію згідно з наказом №1 о/с.

Загальний стаж її роботи в правоохоронних органах складає 20 років 06 місяців 24 дні.

Наказом заступника голови - начальника Головного управління національної поліції у м. Києві №182 о/с від 26.02.2016 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» на підставі п.п. 5 п. 1 ст. 77 підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого Святошинського управління поліції через службову невідповідність (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ).

Підставою для прийняття вказаного наказу слугував атестаційний лист ОСОБА_1 з висновком атестаційної комісії від 13.01.2016 року.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульований Законом України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 1 вказаного закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Закону №580-VIII).

Частиною 1 ст. 57 Закону №580-VIII визначено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

При цьому, в контексті ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування закріплені у п. 3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 та зареєстрованої і Міністерстві юстиції України 18.11.2015 №1445/27890 (далі - Інструкція №1465).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону №580-VIII атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками, а рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами (ч. 4 ст. 57 Закону №580-VIII).

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що прийняття рішення про проведення атестації щодо конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

В той же час, зазначені вище підстави для проведення атестації з метою вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема, за фізичним станом, у зв'язку із хворобою, неналежною професійною підготовкою, порушенням порядку та правил несення служби. Проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є можливістю у той чи інший спосіб залишення на службі та, як крайній захід, звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи із професійних, моральних і особистих якостей.

Аналогічна правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, що викладений в постанові від 11.03.2014 №21-13а14.

Поряд з цим, відповідно до пп. 2 п. 1 розділу IV Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII.

Досліджуючи зміст наявної у справі копії наказу ГУ Національної поліції у м. Києві від 15.12.2015 року №11 «Про створення атестаційних комісій Головного управління Національної поліції у м. Києві» суд встановив, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ.

Натомість в тексті цього наказу зазначено, що його прийнято відповідно до Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей та рівня підготовленості поліцейських.

Наведені підстави для призначення атестування суд оцінює критично, позаяк мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ. В свою чергу Закон № 580-VІІІ не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ.

За викладених обставин, суд вважає, що наявність у відповідача-1 правових підстав для включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню та, відповідно, проведення атестування позивача матеріалами справи не підтверджується.

Надаючи правову оцінку діям щодо проведення атестування позивача та безпосередньо рішенню атестаційної комісії №7 Київської області Головного управління національної поліції у м. Києві про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає про таке.

У відповідності до ч. 3 і 5 ст. 57 Закону № 580-VІІІ атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України, а саме врегульований Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 № 1465, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).

Дана Інструкція визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Пунктом 2 розд. І Інструкції № 1465 визначено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Порядок організації, підготовки та проведення атестування визначений розд. ІV Інструкції № 1465. Зокрема, згідно з п. 11 розд. IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до п. 3 розд. IV Інструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом п. 7 - 9 розд. ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до п. 10, 11, 12 розд. ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією. Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пунктом 15 розд. ІV Інструкції № 1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до п. 16 розд. ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Зміст викладених положень Інструкції № 1465 свідчить, що атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Інструкція № 1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з п. 20 - 23 розд. IV Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Судом встановлено, що протоколом засідання Атестаційної комісії №7, датованого 12.01.2016 за №16.00000154, затверджено перелік осіб, які 13.01.2016 року мають проходити співбесіду з вказаною атестаційною комісією, в т.ч. позивач.

Згідно змісту протоколу засідання Атестаційної комісії №7 ГУ НП у м. Києві від 13.01.2016 року за №15.00000154.0013855 вбачається, що за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення відповідачем-2 за результатами голосування «за» - 3, «проти» - 2 було проголосовано за прийняття рішення про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та надання рекомендації по звільненню останнього зі служби в поліції через службову невідповідність.

На думку суду, оскільки дане негативне рішення Атестаційної комісії в силу положень п. 28 розд. ІV Інструкції № 1465 тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Дослідивши текст цього протоколу засідання Атестаційної комісії №7, суд встановив, що предметом дослідження атестаційної комісії були наступні документи: атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список (форма 1), інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», інформація з відкритих джерел (без ідентифікації таких матеріалів).

Проаналізувавши зміст вказаних документів суд встановив наступне.

Відповідно до атестаційного листа, за час служби в ОВС та на займаній посаді ОСОБА_1 зарекомендувала себе добре. Юридично грамотна, ініціативна, професійно підготовлений працівник. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Заліки з професійної підготовки за результатами навчання протягом 2014-2015 року склала на оцінку «задовільно». Під час проходження щорічного медичного огляду визнана здоровою.

Також з атестаційного листа вбачається, що позивач займаній посаді відповідає, що підтверджується підписом т.в.о. начальника Святошинського управління поліції Є.О. Шевцовим.

За даними атестаційного листа підтверджується, що за наслідками тестування позивач отримала 32 балів з тесту на загальні здібності та навички і 29 балів з тесту на професійні знання. Згідно п. 10 розд. ІV Інструкції № 1465, мінімальний бал за кожен тест складає 25 балів. При цьому, під час розгляду справи відповідачами не доведено, що отримана позивачем кількість балів за тести свідчить про його професійну невідповідність.

Крім того, в тексті протоколу засідання Атестаційної комісії №7 від 13.01.2016 наявні посилання про проведення співбесіди, в ході якої членами атестаційної комісії ОСОБА_1 були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та ін. Тексти конкретних поставлених ОСОБА_1 членами Атестаційної комісії запитань та тексти наданих позивачем відповідей в цьому протоколі відсутні.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність у справі матеріалів, що містять інформацію про мотиви, якими атестаційна комісія керувалась під час прийняття рішення від 13.01.2016 року (зокрема: посилань на конкретні обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає), та проведення атестації позивача без законних на те підстав і з порушенням встановленого порядку погодження персонального складу атестаційної комісії та порядку проведення атестації.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути вмотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Враховуючи викладене у сукупності суд дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії №7 ГУ Національної поліції у м. Києві від 13.01.2016 року про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, задокументоване в тексті атестаційного листа, є незаконним та не ґрунтується на вимогах Інструкції № 1465, а тому, на думку суду, є протиправним.

Пунктом 24 розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до п. 28 розд. ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Зі змісту витягу зі спірного наказу ГУ Національної поліції у м. Києві від 26.02.2016 року №182 о/с вбачається, що єдиною підставою для його видання в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції слугував атестаційний лист від 13.01.2016 року, що було предметом дослідження атестаційної комісії та на підставі якого, зокрема було винесено рішення від 13.01.2016 року, яке за наведеними вище по тексту судового рішення висновком суду являється протиправним, а тому суд вважає, що у даному випадку повний захист прав позивача є неможливим без визнання такого наказу протиправним та його скасування в частині, що стосується позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУ Національної поліції у м. Києві від 26.02.2016 року №182 о/с також підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому суд керується позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 (№ рішення у ЄДРСР 41602330), відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Враховуючи те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді старшого слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з дати її звільнення, тобто з 26.02.2016 року.

У відповідності до ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі -Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

А відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача грошового забезпечення за дні вимушеного прогулу з 29 лютого 2016 року по 22 листопада 2016 року у розмірі середньоденного заробітку позивача за кожен день вимушеного прогулу з розрахунку суми середньоденного заробітку без урахування відрахувань з нього податку з доходів фізичних осіб та соціального внеску.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у 2016 році: у січні - 19, у лютому - 21, у березні - 22; у квітні - 21, у травні - 19, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 22, у жовтні - 20, в листопаді - 22.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно п.п. 5 і 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки ГУ НП у м. Києві від 16.03.2016 року №1168 грошове забезпечення за останні два повних місяця роботи позивача складає 13 440,00 грн., отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 336 грн. (13440,00/40 (19+21 робочих днів останніх двох місяців перебування позивача на службі).

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 29 лютого 2016 року по 22 листопада 2016 року, що становить 184 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу позивачу, становить 61 824,00 грн. (336 х 184).

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7056,00 (336*21 день) грн. підлягає негайному виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 цього ж Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 69-71, 160-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26 лютого 2016 року №182 о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1

Поновити ОСОБА_1 на службі в національній поліції України на посаді старшого слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 61824,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в національній поліції України на посаді старшого слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 7056,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов