Постанова № 63143027, 01.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2016 року № 826/16134/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва – Добрянська Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, скасування постанови № 1724 від 29.09.2016 р. "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 22.12.2015 № 3024",

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія), про скасування постанови № 1724 від 29.09.2016 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 22.12.2015 № 3024" (далі - постанова № 1724).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є протиправною та порушує законні права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Так, серед іншого позивачем наголошено на тому, що тариф на виробництво електричної та теплової енергії на ТЕЦ розробляється і встановлюється на календарний рік, але ні в якому разі на його частину. На переконання позивача, на ТЕЦ відбувається комбіноване виробництво електричної та теплової енергії, при цьому за 1 півріччя 2016 р. на підприємстві присутня економія з виробництва електричної енергії і в той же час є великі перевитрати з виробництва теплової енергії, що не враховується при визначенні сукупного додаткового доходу. За таких обставин, на думку позивача, НКРЕКП України вважає, що підприємство отримало додатковий дохід з виробництва електричної енергії, а збитки з виробництва теплової енергії залишаються за межами розгляду НКРЕКП України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

В обґрунтування власної правової позиції у справі відповідачем зазначено, що в діях Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП України, Комісія), відсутні ознаки протиправності дій, а постанова №1724 прийнята комісією на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Конституції України та законами України, а тому в силу ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення позову відсутні.

Зокрема, відповідачем зазначено, що згідно із затвердженим постановою НКРЕКП від 22.12.2015 р. №3024 тарифу, відповідно до планових показників на 2015 р. для ТОВ «Енергія – Новий Розділ» передбачено використання палива «природний газ» для виробництва електричної та теплової енергії, при цьому підприємство частково використовувало паливо «мазут» на виробництво електричної енергії, що надало йому можливість отримати у 1 півріччі 2016 р. додатковий дохід за рахунок того, що вартість мазуту у перерахунку менше вартості природного газу.

З огляду на вказане, як йдеться у запереченнях, з урахуванням використаного підприємством, крім передбаченого тарифом палива у вигляді природного газу, мазуту, надало можливість ТОВ «Енергія - Новий Розділ» отримати у 1 півріччі 2016 р. додатковий дохід у розмірі що, на думку відповідача, згідно до п. п. 1 п. 4.4 Процедури перегляду та затвердження тарифів для ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії, затвердженої постановою НКРЕКП від 12.10.2005 р. №898 (далі – Процедура №898), є підставою для перегляду тарифів за ініціативою НКРЕКП, що відповідно і було здійснено відповідачем.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розглянув справу у порядку письмового провадження. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Під час письмового провадження позивачем та відповідачем скеровано до суду додаткові письмові пояснення в обґрунтування власних правових позицій у справі. Зазначені письмові пояснення враховані судом під час вирішення спору по суті.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з’ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" (ідентифікаційний код 33525073) віднесено: Код КВЕД 20.11 Виробництво промислових газів; Код КВЕД 35.11 Виробництво електроенергії (основний); Код КВЕД 35.12 Передача електроенергії; Код КВЕД 35.14 Торгівля електроенергією; Код КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; Код КВЕД 36.00 Забір, очищення та постачання води; Код КВЕД 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Так, п. 1 постанови НКРЕКП від 22.12.2015 р. №3024 «Про встановлення тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (далі - Постанова НКРЕКП №3024) установлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" тариф на відпуск електричної енергії 209,39 коп. за 1 кВт·год (без ПДВ).

Пунктом 2 цієї постанови установлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" тарифи на виробництво теплової енергії, що використовується:

- для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання - 837,16 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (абз. 2);

- для виробництва та надання релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання - 519,02 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (абз. 3);

- іншими споживачами - 848,90 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (абз. 4).

Згідно п. 3 цієї постанови вона у наведеній вище редакції набирає чинності з 01 січня 2016 року.

В той же час 29.09.2016 р. НКРЕКП винесено постанову №1724 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 22.12.2015 р. №3024» (далі – Постанова НКРЕКП №1724), п. 1 якої внесено до постанови НКРЕКП від 22.12.2015 р. №3024 наступні зміни:

- у п. 1 цифри « 209,39» замінено цифрами « 161,44»;

- в абз. 4 п. 2 цифри « 848.90» замінено цифрами « 895,23»;

окрім цього згідно до п. 3 зазначена постанова №1724 набирає чинності з 01.10.2016 р.

Отож, вважаючи, що постанова НКРЕКП від 29.09.2016 р. №1724 винесена відповідачем всупереч законодавчих положень, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія - Новий Розділ" за захистом власних законних прав, свобод та інтересів, які, на переконання позивача, є явним чином порушеними, звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, зважаючи на наступне.

Частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень встановлені критерії, дотримання яких перевіряються судом в порядку адміністративного судочинства, зокрема, щодо прийняття (вчинення) рішень, дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електроенергетику» державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї завдань встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається населенню для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами спожитої електричної енергії та/або за групами споживачів.

Згідно приписів п. 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого указом Президента України від 10.09.2014 р. №715/2014 (далі – Положення №715/2014), одним з основних завдань НКРЕКП є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Відповідно ж до п. 4 вказаного Положення НКРЕКП установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.

Тобто, як вбачається, саме на НКРЕКП покладається обов’язок зі встановлення тарифів на електричну енергію, який був реалізований нею, в тому числі, шляхом прийняття оскаржуваного рішення.

В той же час Порядок розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС та на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії затверджено постановою НКРЕ від 12.10.2005 р. №896 (далі – Порядок №896).

Відповідно до п. 2 Порядку №896 його дія поширюється на суб’єкти господарювання, що мають у власності теплоелектроцентралі (ТЕЦ), теплові електричні станції (ТЕС), атомні електричні станції (АЕС) незалежно від їх відомчої належності та форм власності, які здійснюють або мають намір здійснювати підприємницьку діяльність з комбінованого виробництва електричної та теплової енергії.

Згідно ж до п. 3 Порядку № 896 суб’єкти господарювання з комбінованого виробництва електричної та теплової енергії надають НКРЕ матеріали для затвердження тарифів на відпуск ними електричної та теплової енергії як правило на один рік та звітні матеріали за аналогічний період минулого року і очікувані дані за попередній період згідно з додатками “Розрахунок тарифів на виробництво електричної та теплової енергії” (додаток 1) та “Витрати на виробництво одиниці продукції” (додаток 2).

Так, як встановлено під час судового розгляду справи, листом від 15.02.216 р. №561 ТОВ «Енергія- Новий Розділ» на адресу НКРЕКП України скеровано форму №1-НКРЕ «Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії» та додаток 1 до форми №1-НКРЕ «Звіт про використання палива на виробництво теплової енергії по категоріям споживачів» за січень місяць 2016 р. (враховуючи при цьому відкориговану форму даної звітності), зазначаючи серед іншого показники щодо виробництва підприємством електричної енергії окремо за видом палива «газ» та «мазут».

Аналогічного змісту звітність позивачем на адресу НКРЕКП надіслано за період лютого-червень 2016 р., що підтверджується наданими до суду листами від 15.03.2016 р. №892, від 14.04.2016 р. №1722, від 16.05.2016 р. №2511, від 15.06.2016 р. №2961, від 15.07.2016 р. №3495.

Процедура перегляду та затвердження тарифів для ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії (далі - Процедура) розроблена відповідно до Законів України "Про електроенергетику", "Про природні монополії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про теплопостачання", Указу Президента України від 21.04.98 №335 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України" та затверджена постановою НКРЕ від 12.10.2005 р. №898 (далі – Процедура №898).

Нормою п. 1.2. Процедури №898 передбачено, що процедура застосовується Національною комісією регулювання електроенергетики України при затвердженні або перегляді тарифів та поширюється на суб’єктів господарювання, які здійснюють або мають намір здійснювати підприємницьку діяльність з виробництва електричної та теплової енергії.

Згідно до п. 1.3 та п. 1.4 Процедури № 898 тарифи на електричну та теплову енергію ліцензіату затверджуються, як правило, на термін не менший одного року, тарифи на електричну та теплову енергію ліцензіату можуть затверджуватися на інші терміни у разі виникнення непередбачених обставин, що викликають або можуть викликати істотну зміну умов здійснення ліцензованої діяльності ліцензіата, у випадку виникнення загрози істотного зниження рівня безпеки експлуатації, а також за ініціативою НКРЕ.

В той же час, відповідно до п. 1.5 в якому наведені терміни вживаються у наступному значенні, а саме, нецільове або необґрунтоване використання коштів, передбачених затвердженими тарифами, - використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифів та/або схваленою інвестиційною програмою, без погодження з НКРЕ.

Нормою п. 1.6 Процедури визначено, що заявник зобов’язаний використовувати кошти, отримані внаслідок здійснення ліцензованої діяльності, виключно на витрати, передбачені встановленою структурою тарифів.

Відповідно до п. 1.7 Процедури №898 рішення щодо затвердження тарифів приймається НКРЕ на відкритих засіданнях, які проводяться після розгляду заяви і наданих заявником документів та аналізу результатів фінансово-господарської діяльності заявника відповідним підрозділом НКРЕ, шляхом всебічного та повного з'ясування позицій всіх учасників відкритих засідань. Рішення НКРЕ про затвердження тарифів оформлюється постановою. Структура тарифів має конфіденційний характер (п. 1.8).

Як встановлено судом, згідно протокольного рішення №12 засідання Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яке проводилося у формі відкритого слухання (витяг з протоколу від 11.08.2016 р. №37), заслухавши про результати роботи ліцензіатів з виробництва електричної енергії на ТЕЦ у першому півріччі 2016 р., комісія вирішила:

1. зобов'язати ліцензіатів з виробництва електричної енергії на ТЕЦ та когенераційних установках додаткові кошти, одержані у І півріччі 2016 року, спрямувати протягом поточного року на створення запасу вугілля, створення резервного запасу мазуту, на виконання додаткових (не передбачених діючим тарифом) ремонтних робіт у 2016 році;

2. зобов'язати ліцензіатів з виробництва електричної енергії на ТЕЦ та когенераційних установках, які отримали додатковий дохід у І півріччі поточного року, надати НКРЕКП до 01.09.2016 пропозиції з обґрунтуванням щодо напрямків використання зазначених додаткових коштів та щомісячно (до 30 числа) звітувати НКРЕКП про використання додаткових коштів;

3. у разі відсутності відповідного звернення ліцензіата до Комісії до 01.09.2016, відсутності належного обґрунтування напрямків використання додаткових коштів або ненадання звітної інформації Управлінню генеруючих підприємств розглянути питання щодо вилучення додатково отриманих коштів з розрахунків тарифу.

В той же час, як встановлено під час судового розгляду справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» надано до НКРЕКП пропозицію по використанню додаткового отриманого доходу від діяльності із виробництва електричної енергії в І півріччі 2016 року, відповідно до якого товариство просило направити 32 млн. грн. додаткового доходу на власні потреби товариства, а саме, витрати на сировину, матеріали, роботи, електроенергію тощо.

Відповідно ж до протокольного рішення №11 засідання Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яке проводилося у формі відкритого слухання (витяг з протоколу від 29.09.2016 р. №45), комісія вирішила:

1. погодити використання додатково отриманого доходу та спрямувати його протягом поточного року для забезпечення сталого проходження опалювального сезону 2016/2017 років на виконання додаткових (не передбачених діючим тарифом) ремонтних робіт у 2016 році, а саме: ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» - у сумі 1 547,0 тис. грн (без ПДВ); ТОВ «Брокенергія» (Охтирська ТЕЦ) - у сумі 1 421,0 тис. грн (без ПДВ); ПАТ «Дніпровська ТЕЦ» - у сумі 1 951,0 тис. грн (без ПДВ); ЛМКП «Львівтеплоенерго» - у сумі 789,0 тис. грн (без ПДВ); ПАТ «Полтаваобленерго» Кременчуцька ТЕЦ - у сумі 12 674,0 тис. грн (без ПДВ); ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» - у сумі 20 564,0 тис. грн (без ПДВ); ТОВ «ПІП «Харківенергоремонт» - у сумі 1 930,0 тис. грн (без ПДВ); ПАТ «Херсонська ТЕЦ» - у сумі 2 541,0 тис. грн (без ПДВ); ПрАТ «Енерготехнології» - у сумі 260,0 тис. грн (без ПДВ); ПОСП «Уманський тепличний комбінат» - у сумі 2 244,0 тис. грн (без ПДВ);

2. зобов'язати ліцензіатів з виробництва електричної енергії на ТЕЦ та когенераційних установках, які отримали додатковий дохід у І півріччі поточного року, щомісячно (до ЗО числа) звітувати НКРЕКП про використання додаткових доходів, які спрямовані на виконання не передбачених діючим тарифом ремонтних робіт, а також при здійснені закупівель користуватися системою публічних електронних закупівель ProZorro;

3. у разі невиконання цього протокольного рішення Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики розглянути питання щодо вилучення невикористаних коштів з тарифу на відпуск електричної енергії;

4. додатково отримані кошти за І півріччі 2016 року за винятком коштів, які були передбачені на виконання додаткових ремонтних робіт у 2016 році, вилучити з тарифу на відпуск електричної енергії та скоригувати його з 01 жовтня 2016 року.

Виходячи зі змісту наведених вище правових положень, суд, вирішуючи даний спір по суті, зауважує, що тарифи на електричну та теплову енергію ліцензіату затверджуються, як правило, на термін не менший одного року. Тобто, дозволяється встановлення інших термінів, наприклад менше року у разі виникнення непередбачених обставин, що викликають або можуть викликати істотну зміну умов здійснення ліцензованої діяльності ліцензіата, у випадку виникнення загрози істотного зниження рівня безпеки експлуатації.

Однак всупереч вимог ч. 2 ст.71 КАС України під час судового розгляду відповідачем не доведено, що термін дії встановлених постановою від 22.12.2015 р. №3024 тарифів знижено через існування істотних обставин або виникнення загрози істотного зниження рівня безпеки експлуатації, тобто відповідачем необґрунтована необхідність обмеження часом дію тарифу.

При цьому невмотивованими, на думку суду, є доводи відповідача стосовно підстави для перегляду тарифів за ініціативою НКРЕ, зокрема, суттєве скорочення витрат ліцензіата внаслідок виконання завдань щодо зниження витрат на виробництво, оскільки позивач частково використовував паливо мазут на виробництво електричної енергії, що надало можливість, на переконання відповідача, підприємству отримати у 1 півріччі 2016 р. додатковий дохід. Однак відповідачем, приймаючи до уваги вигоду, яку отримало товариство, не враховано економію використання газу при використанні збільшеної кількості паливо мазут на виробництво електричної енергії, що на сьогоднішній день дуже актуально для України.

Між тим, суд зауважує, що заява про зміну будь-яких умов тарифів у тому числі терміну дії від позивача до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики не надходила. Приймаючи звіти підприємства ( які вчасно подавалися), відповідачу було відомо про використання у зазначених пропорціях газу та паливо мазут, однак ніякого реагування з боку відповідача не було протягом майже 9 місяців. Також слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено пропорцій використання мазуту та газу для здійснення зазначеного виду господарювання та не спростовано відповідачем вказаного. А розгляд питання щодо зміни тарифу без заяви суб'єкта господарювання у сфері енергетики та без обговорення цього питання є порушенням Процедури перегляду та затвердження тарифів для ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії.

Як передбачено Конституцією України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зокрема ст. 58 встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. А Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Так, затвердження тарифів на відпуск електричної та теплової енергії на інші терміни можливе за умови прийняття НКРЕ відповідного рішення, однак НКРЕ прийнято спірне рішення, яким вносяться зміни до діючого рішення по тарифам, замість необхідної умови прийняти нове рішення, яким необхідно визначити інші терміни дії тарифів на відпуск електричної та теплової енергії.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 22.10.2015 р. № К/800/29058/15.

В той же час постановою Кабінету міністрів України від 01.03.2014 р. №65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» затверджено заходи щодо економного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, згідно з додатком.

Як встановлено за результатами судового розгляду справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» за рахунок заміщення природного газу альтернативним джерелом енергії фактично здійснено економію коштів, та отримано додатковий дохід.

Окрім наведених обґрунтувань, суд вважає за доцільне зауважити, що прийняття оскаржуваного рішення є порушенням ч. 4 ст. 23 Господарського кодексу України, яка встановлює, так як є незаконним втручанням у господарську діяльність позивача як суб'єкта господарювання, що даною нормою забороняється.

Між іншим, положеннями ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. (ч. 1) Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Європейський суд з прав людини у п. 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 р. зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (cf. «Дюлоранс проти Франції», п.34553/97, п.33, від 21.03.2000р.; «Донадзе проти Грузії», n 74644/01, пп.32 et 35, від 07.03.2006 р.).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п. 23 та п. 25 Рішення «Проніна проти України» від 18.07.2006 р. вказав, що суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Отже, аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, та беручи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини справи, а також зважаючи, що відповідачем, на якого як суб»єкта владних повноважень покладено обов»язок доказування у даній справі, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Між тим, суд зауважує, що згідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Тобто, як слідує зі змісту даної норми, визнання протиправним рішення суб»єкта владних повноважень передує його скасуванню.

В той же час у даному позові товариством заявлено вимогу лише про скасування оскаржуваного рішення. Однак судом, враховуючи встановлення під час судового розгляду справи невідповідності спірної постанови №1724 вимогам законодавчих положень, встановлено її протиправність, з огляду на що задля належного та повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, керуючись положеннями ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною постанову Комісії від 29.09.2016 р. №1724.

Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ч. 2).

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163, п. 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №1724 від 29.09.2016 р. «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 22.12.2015 № 3024».

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, судовий збір у розмірі 1378 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень).

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська