Постанова № 63143025, 22.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2016 року № 826/3338/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у м. Києві, Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення зі служби, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції України у м. Києві (далі - відповідач - 1), Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач - 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.01.2016 року №24 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів Національної поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.02.2016 року №120 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції на посаді начальника сектору у складі відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнення із займаної посади є протиправним, оскільки відповідачами було формально та поверхнево проведено проведено службове розслідування та необґрунтовано застосовано крайній захід у вигляду звільнення.

Представник Головного управління Національної поліції у м. Києві проти позовних вимог заперечив з огляду те, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка винного, тощо, а тому доводи позивача є безпідставними.

Представник відповідача-2 заперечував проти задоволення позовних вимог, водночас зазначивши, що Солом'янське УПГУНП у м. Києві входить в структуру Головного управління Національної поліції у м. Києві, є його територіальним підрозділом та не має статусу юридичної особи публічного права, не має код ЄДРПОУ та відсутні розрахункові рахунки.

Водночас, представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, судом на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 22.08.2005 року, а з 07.11.2015 був призначений на службу в національну поліцію згідно з наказом №8 о/с відповідача-1 на посаду начальника сектору у складі відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києв з присвоєнням спеціального звання «капітан поліції».

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.01.2016 року №24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Солом'янського управління поліції» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, у частині виконання своїх обов'язків, неухильного виконання вимог наказів, і п.2.8.2 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 року №700, та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок введення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1377, вирішено старшого оперуповноваженого капітана поліції ОСОБА_1 звільнити з органів Національної поліції.

Наказом від 13.04.2016 року №312 було внесено зміни до наказу ГУНП у м. Києві від 26.01.2016 року №24, а саме слова «старшого оперуповноваженого капітана поліції ОСОБА_1 звільнити з органів Національної поліції» на «начальника сектору у складі відділу Солом'янського управління поліції капітана поліції ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції».

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.02.2016 року №120 о/с на підставі наказу відповідача-1 від 26.01.2016 року №24 відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції згідно з п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч.1 ст.77 капітана поліції ОСОБА_1 (М-126985), начальника сектору у складі відділу Солом'янського управління поліції.

Стаж роботи в поліції на день звільнення в календарному обчисленні складає 11 років 11 місяців 29 днів.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно положень п. 6 ч. 1 ст. 77, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію України» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Так, згідно з наказом від 12.01.2016 року №12 «Про призначення та проведення службового розслідування» відповдачем-1 призначено службове розслідування.

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що 02.01.2016 року до чергової частини УОАЗОР ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_3 про те, що у неї пограбували сумку. В подальшому старшого оперуповноваженого кримінальної поліції капітана ОСОБА_1, який перебував у складі слідчо-оперативної групи, було повідомлено про необхідність прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення.

Водночас, як зазначає відповідач-1, старший оперуповноважений капітан поліції ОСОБА_1 для складання заяви та пояснення запросив ОСОБА_3 до службового кабінету. Під час спілкування, грубо порушуючи вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту з особистих міркувань, з метою укриття кримінального правопорушення, та порушуючи вимоги п. 2.8.2 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 №700, час, місце, обставини вчинення пограбування, індивідуальні ознаки викрадених речей, кількість причетних до його вчинення осіб, їх прикмети та інші відомості, необхідні для встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення не установив встановлену інформацію до чергової частини, для інформування слідчого відділу, не повідомив. Під час спілкування лише обмежився поясненням заявниці про те, що викрадені речі навряд чи буде знайдено, тому можна просто написати заяву про втрату документів, на шо ОСОБА_3 погодилась.

На думку відповідача-1 під час складання матеріалів ОСОБА_1 неналежно виконав вимоги п. 6 розділу II Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377, щодо прийняття заяви про вчинення пограбування громадянки ОСОБА_3 Так, дії ОСОБА_1 в подальшому призвели до не інформування керівництва управління поліції про вчинене пограбування та подальшого розгляду матеріалів про втрату документів відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян».

Також службовим розслідуванням встановлено, що після складання матеріалів про втрату документів, зібрані матеріали ОСОБА_1 було надано до чергової частини Солом'янського управління поліції. Отримавши матеріали про втрату документів, капітан поліції ОСОБА_4 надав їх помічнику чергового до подальшого внесення відомостей до бази «Факт» ІІПС «Армор».

В подальшому, старший сержант поліції ОСОБА_5, вніс інформацію до бази «Факт» ЄО №194 кваліфікацію «Втрата документів, печаток».

Так, відповідач-1 звертає увагу на те, що враховуючи відсутність відомостей про вчинення пограбування ОСОБА_3 в зібраних матеріалах старшим оперуповноваженим капітаном поліції ОСОБА_1, в подальшому працівниками Солом'янського управління поліції не було вчинено належних дій щодо проведення розслідування за даним фактом.

Після втручання керівництва Головного управління Національної поліції за фактом вчинення пограбування громадянки ОСОБА_3 слідчим відділом Солом'янського управління поліції 12.01.2016 року внесені відомості до ЄРДР №12016100090000313 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. На даний час триває досудове розслідування.

Наказом МВС України № 1377 від 06 листопада 2015 року затверджено Інструкцію про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (далі по тексту - Інструкція). Зокрема даною інструкцією визначено, що джерелом інформації про вчинені кримінальні правопорушення та інші події є:

1) повідомлення осіб, які надходять до органу поліції або особи, уповноваженої здійснювати досудове розслідування (далі - слідчий);

2) самостійно виявлені слідчим або іншою посадовою особою органу поліції з будь-якого джерела обставини кримінальних правопорушень;

3) повідомлення осіб, які затримали підозрювану особу на місці вчинення кримінального правопорушення.

Так, розділом ІІ вказаної Інструкції передбачено процедурні дії щодо прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події.

Зокрема, п.6 розділу ІІ Інструкції встановлено, що заяви або повідомлення фізичних або юридичних осіб про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію можуть бути усними або письмовими. Усні заяви про вчинення кримінального правопорушення заносяться до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, форма якого наведена в додатку 3 до цієї Інструкції, який підписують заявник та посадова особа, яка прийняла заяву. Особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під підпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбачену статтею 383 Кримінального кодексу України, крім випадків надходження заяви або повідомлення поштою чи зв'язком іншого виду.

Відповідно до п.2.8 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 року №700 співробітник оперативного підрозділу: здійснює поквартирний чи подвірний обхід з метою виявлення свідків учиненого кримінального правопорушення, збирання відомостей, що можуть бути використані як докази; установлює час, місце і обставини вчинення кримінального правопорушення; кількість причетних до його вчинення осіб, їх прикмети; наявність у них зброї, транспортних засобів, слідів на одязі чи тілі, які могли залишитися через опір потерпілих або при подоланні перешкод; індивідуальні ознаки викрадених речей; напрямок, в якому вони зникли, інші відомості, необхідні для встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення; негайно інформує слідчого про одержані дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення та причетних до нього осіб для їх подальшої фіксації шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій; виконує письмові доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Під час їх виконання користується повноваженнями слідчого.

Так, з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 02.01.2016 року о 01 год. 22 хв. вбачається, що громадянка ОСОБА_3 звернулась за фактом втрати документів, зокрема вказавши, що 01.01.2016 року оглянувши речі вона виявила втрату документів, а саме паспорту громадянина України, ідентифікаційний код на її ім'я.

В подальшому, ОСОБА_3 пояснила, що у неї було здійснено крадіжку, водночас після бесіди з працівником міліції та з власних міркувань, що вкрадене навряд чи буде знайдене, вона вирішила написати заяву про втрату документів та не фіксувати здійснену крадіжку, що зафіксовано старшим інспектором УАОЗОР ГУНП у м. Києві М.О. Крамаром в поясненні від 14.01.2016 року.

Відповідно до статті 76 частини 1 КАС України, сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки.

Під час судового розгляду було здійснено допит ОСОБА_3 як свідка, яка повідомила, що ОСОБА_1 не змінював кваліфікацію її заяви до поліції та наголосила, що вона добровільно відмовилась писати заяву про крадіжку.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Громадянам згідно статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 12 частини 1 пункту 6 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення, зокрема, звільнення з посади.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

З аналізу вказаних норм суд резюмує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським дисципліни шляхом недотримання конкретних актів законодавства та наказів і інших відомчих нормативно-правових актів.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прийнята позивачем заява від ОСОБА_3 зареєстрована за її добровільною згодою як заява про втрату документів, а отже відсутні порушення ОСОБА_1 вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, у частині виконання своїх обов'язків, неухильного виконання вимог наказів, і п.2.8.2 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 року №700, та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок введення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1377.

Суд зауважує, що позивачем під час бесіди з ОСОБА_3 було дійсно зазначено, що вкрадені речі навряд чи вдасться знайти, а тому щоб пришвидшити відновлення документів порадив останній написати заяву про втрату документів, однак ОСОБА_1 не позбавляв права написати ОСОБА_3 заяву про здійснення крадіжки щодо неї.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідачами було застосовано до ОСОБА_1 крайній захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення, натомість до суду не надано жодних доказів щодо аналізу заподіяної шкоди внаслідок цих обставин, не враховано попередню поведінка позивача, не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача у зв'язку із реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відбулось незаконно, тому накази ГУ НП у місті Києві від 26.01.2016 року №24 та від 10.02.2016 року №120 о/с в частинах, що стосуються ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді начальника сектору у складі відділу Солом'янського управління поліції з 10.02.2016 року.

У відповідності до ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі -Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

А відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача грошового забезпечення за дні вимушеного прогулу з 11 лютого 2016 року по 22 листопада 2016 року у розмірі середньоденного заробітку позивача за кожен день вимушеного прогулу з розрахунку суми середньоденного заробітку без урахування відрахувань з нього податку з доходів фізичних осіб та соціального внеску.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20.07.2015 № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у 2016 році: у січні - 19, у лютому - 21, у березні - 22; у квітні - 21, у травні - 19, у червні - 20, у липні - 21, у серпні - 22, у вересні - 22, у жовтні - 20, в листопаді - 22.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно п.п. 5 і 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Згідно довідки ГУ НП у м. Києві від 30.03.2016 року №1366 грошове забезпечення за останні два повних місяця роботи позивача складає 11 500,00 грн.

Отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 287,50 грн. (11500/40 (19+21 робочих днів останніх двох місяців перебування позивача на службі).

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 11 лютого 2016 року по 22 листопада 2016 року, що становить 197 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, становить 56 637,50 грн. (287,50 х 197).

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6037,50 (287,50*21 день) грн. підлягає негайному виконанню.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 цього ж Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 160-163, 167, 254, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.01.2016 року №24 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів Національної поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.02.2016 року №120 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції на посаді начальника сектору у складі відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Стягнути з Головного управління національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 56 637,50 грн.

Допустити негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах Національної поліції на посаді начальника сектору у складі відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 6037,50 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов