Постанова № 63142556, 14.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2016 року № 826/12791/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишина В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України пропоновлення на роботі О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправним та скасування наказу від 18.07.2016 №2048-о, поновлення на посаді начальника управління організаційного забезпечення службових перевірок та розслідувань Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України (спеціальне звання підполковник податкової міліції); стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; допущення до негайного виконання постанови в частині поновлення на посаді та присудження виплати в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактично не відбулось скорочення штату у Головному управління внутрішньої безпеки ДФС України, на час прийняття наказу про звільнення позивач перебував на лікарняному. Крім того позивач вказує, що відповідачем вчинялись дії щодо безпідставного проведення атестації, оскільки проведення скорочення штатів не є законодавчо визначеною підставою для проведення атестації.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державної фіскальної служби України від 18.07.2016 №2648-о ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління організаційного забезпечення службових перевірок та розслідувань Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України в запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 - при відсутності подальшого використання на службі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №840 «Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 №85» наказів Державної фіскальної служби України від 13.08.2015 №605 «Про скорочення чисельності територіальних органів ДФС», від 30.12.2015 №1022 «Про скорочення чисельності та введення в дію Структури апарату Державної фіскальної служби України» здійснюється реорганізація, скорочення штатів та чисельності апарату Державної фіскальної служби України та її територіальних органів.

Проте, як вбачається з аналізу штатного розпису за 2015 рік, затвердженого 30.12.2015, штатного розпису за 2016 рік затвердженого 26.01.2016 та штатного розпису за 2016 рік станом на 01.05.2016, затвердженого 21.06.2016 кількісний склад працівників Головного управління (департаменту) внутрішньої безпеки ДФС України з 30.12.2015 не змінювався та становить 90 осіб.

Крім того, з листа відповідача від 19.09.2016 №9854/С/99-99-22-06-14 вбачається, що кількісний склад працівників власної (внутрішньої) безпеки ДФС України включаючи територіальні органи збільшився з 326 до 411 осіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що фактично не відбулось скорочення чисельності штату Головного управління (департаменту) внутрішньої безпеки ДФС України.

Відповідно до п. 353.1. ст. 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби працівниками органів Кримінально-виконавчої системи України регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року N 114 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 64 "г" Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі).

Частинами 1, 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Таке звільнення допускається лише, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2016 позивачу направлено поштовим відправленням попередження про наступне вивільнення та повідомлено, що питання можливості подальшого використання позивача на службі буде вирішено на засідання атестаційних комісій. Про місце та час проведення засідань буде повідомлено додатково.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачу в порушення ст. 49-2 КЗпП України не запропоновано іншої посади.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 26.04.2016 позивачу запропоновано прибути на засідання атестаційної комісії, яке відбудеться 28.04.2016. Відповідно до копії конверту зазначене повідомлення направлено позивачу поштовим відправленням 27.04.2016.

Також, листом від 16.05.2016 позивача повідомлено про необхідність прибути до атестаційної комісії 18.05.2016, листом від 14.07.2016 позивача листом повідомлено про необхідність прибути на засідання атестаційної комісії 15.07.2016 (відповідно до копії конверту вказаний лист направлено поштовим відправленням на адресу позивача 15.07.2016).

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 «Про затвердження нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» нормативний строк пересилання місцевої поштової кореспонденції складає 4 дні.

З системного аналізу викладеного вбачається, що позивач з незалежних від нього причин не прибув на атестаційну комісію, що вказує на безпідставність доводів відповідача щодо умисного уникнення позивачем проходження атестаційної комісії.

Відповідно до п. 48 Положення атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Строки атестації рядового і начальницького складу визначаються Міністром внутрішніх справ.

Ухвалою від 22.08.2016 судом витребувано від відповідача копію особової справи позивача, проте відповідачем вимоги ухвали суду не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів наявності підстав для проведення атестації позивача визначених Положенням.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставне посилання відповідача на відмову у проходженні атестування як на підставі для неможливості подальшого використання позивача на службі.

Частиною 1 ст. 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Вказана підстава підлягає першочерговому застосуванню.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що посада заступника начальника Головного управління - начальника управління проведення перевірок та розслідувань Головного управління власної безпеки Державної фіскальної служби України станом на жовтень 2016 року є вакантною.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії листка тимчасової непрацездатності серії АГС №928354 позивач у період з 15.07.2016 по 22.07.2016 включно, тобто станом на час прийняття оскаржуваного наказу, перебував на амбулаторному лікуванні.

Враховуючи, що фактично не відбулось скорочення чисельності Головного управління (департаменту) внутрішньої безпеки ДФС України, позивачу не було запропоновано жодної посади при попередженні про наступне вивільнення, станом на час прийняття оскарженого наказу про звільнення позивач перебував на лікарняному, отже суд дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність наказу від 18.07.2016 №2048-о в частині звільнення позивача та наявність підстав для його скасування.

За нормами п. 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29.07.91 N 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Протиправність наказу від 18.07.2016 №2048-о прямо вказує на наявність підстав для поновлення позивача на посаді начальника управління організаційного забезпечення службових перевірок та розслідувань Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України.

Відповідно до довідки від 26.10.2016 №1179 сума грошового забезпечення позивача становить 3562,65 грн., отже середньоденне грошове забезпечення позивача становить 105,11 грн.

Період вимушеного прогулу становить з 19.07.2016 по 14.11.2016, що становить 119 днів, отже позивачу належить до виплати 12 509,01 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Отже, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Головного управління - начальника управління організаційного забезпечення службових перевірок та розслідувань Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України та стягнення грошового забезпечення за період вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 3258 грн підлягає негайному виконанню.

Згідно приписів ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 122, 160-165, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 18.07.2016 №2048-о в частині звільнення ОСОБА_1.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління - начальника управління організаційного забезпечення службових перевірок та розслідувань Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України.

4. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу в сумі 12 509,01 грн.

5. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 а на посаді заступника начальника Головного управління - начальника управління організаційного забезпечення службових перевірок та розслідувань Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України та стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за період вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 3258 грн. - підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур