Ухвала суду № 63140283, 02.12.2016, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/3299/16-к

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2016 року м. Сторожинець

Слідчий суддя Сторожинецького районного суду

Чернівецької області Яківчик І.В.,

з участю:

секретаря Крупчак М.І.,

прокурора Одосій О-Е.В.

слідчого Дробницького Б.Ю.

підозрюваного ОСОБА_2

адвоката Данко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Дробницького Богдана Юрійовича про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Чернівці, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, працюючого охоронцем ПП «Колос», фактично і періодично проживає в приміщенні недобудованого дитячого садочка по місцю роботи, не одруженого, раніше судимого вироком Чернівецького обласного суду від 28.04.1981 року за ст.ст.81 ч.1, 93 п. «В,Е,Ж», 42 КК України в редакції 1960 року до 15 років позбавлення волі, вироком Сокирянського районного суду від 21.06.1983 року за ст.ст.183 ч.1, 43 КК України в редакції 1960 року до 14 років 8 місяців позбавлення волі, вироком Чернівецького обласного суду від 11.09.2000 року за ст.ст. 141 ч.2, 142 ч.2, 142 ч.3, 42, 26 КК України в редакції 1960 року на строк 13 років позбавлення волі, вироком Київського районного суду м. Одеси від 07.10.2014 року за ст.186 ч.2 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 06 жовтня 2016 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 26 днів. Підозрюється в скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України

встановив:

Слідчий СВ ВП ГУНП в Чернівецькій області Дробницький Б.Ю., (в подальшому - слідчий), звернувся в суд з клопотанням, погодженим з прокурором Сторожинецької місцевої прокуратури Одосій О.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, посилаючись на те, що в провадженні знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) за № 12016260150000803 від 30 листопада 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 та ч.3 ст.185 КК України.

Зазначав, що підозрюваний ОСОБА_2, 29.11.2016 року біля 23,00 години, монтажним ломиком вибив вікно підвального приміщення магазину № 132 ТОВ «Квартал-5», що по вул.Видинівського, 4А в м.Сторожинець, Чернівецької області, проник до приміщення магазину та намагався викрасти товарно-матеріальні цінності але не довів свій умисел до кінця, оскільки був викритий працівниками поліції.

Ініціатор клопотання стверджує, що підставою для внесення клопотання є наявність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 та ч.3 ст.185 КК України про, що зібрано достатньо доказів і він може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжувати те в якому обвинувачується, а будь-які інші запобіжні заходи не зможуть запобігти наведеним ризикам. Просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою.

В судовому засіданні, слідчий та прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримали, посилаючись на вказані ризики та обставини.

Підозрюваний ОСОБА_2, в ході судового розгляду, свою винуватість у вчиненні замаху на крадіжку чужого майна визнав. Просив не обирати щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного, адвокат Данко А.В., просив відмовити в задоволенні клопотання та обрати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту посилаючись на те, що всі зазначені в клопотанні ризики в суді не були доведені і підозрюваний буде законослухняним. Хоч він і проживає в приміщенні недобудованого дитячого садочку але зареєстрований в с. Панка у будинку своєї сестри, а тому домашній арешт буде найбільш доцільним запобіжним заходом.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий і прокурор обґрунтовують свої доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В ході розгляду клопотання встановлено, що 30 листопада 2016 року до ЄРДР за № 12016260150000803 внесено запис про кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.15 та ч.3 ст.185 КК України, з приводу вчиненого ОСОБА_2 замаху на викрадення із магазину № 123 ТОВ «Квартал-5», що по вул. Видинівського, 4А в м. Сторожинець товарно-матеріальних цінностей.

Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.11.2016 року (а.с.5), протоколу огляду місця події від 30.11.2016 року (а.с.6), протоколу огляду речей та предметів від 30.11.2016 року (а.с.8), постанов про визнання предметів речовими доказами від 01.12.2016 року (а.с.9-11), протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 30.11.2016 року (а.с.13), протоколу затримання від 30.11.2016 року (а.с.14), протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_2 (а.с.31) та з пояснень даних підозрюваним безпосередньо в суді вбачається що замах на крадіжку алкогольних напоїв мав місце, що свідчить про обґрунтованість повідомленої 30 листопада 2016 року ОСОБА_2, підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, як замах на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення.

Продовжуючи вирішення питань зазначених в ст.194 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, слідчий суддя встановив, що в розглядуваному клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також безпосередньо в судовому засіданні прокурор зазначив про наявність чотирьох, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків, а саме те, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілого, свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те в якому підозрюється..

Вивчивши всі ризики на які посилається прокурор, слідчий суддя знаходить їх частково не підтвердженими відповідними доказами.

В клопотанні та в судовому засіданні взагалі не доведено наявність ризику, щодо того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а зазначені в клопотанні доводи в підтвердження цього ризику, на думку слідчого судді, не заслуговують на увагу, оскільки вони зводяться в основному до судимостей підозрюваного та важкості міри покарання за вчинений злочин, що суперечить п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими ризики не можуть оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Крім цього слідчий суддя вважає, що ризик щодо можливості ОСОБА_2 незаконно впливати на потерпілого та свідків, також не знайшов своє підтвердження, оскільки ні від потерпілого ні від будь-якого свідка до слідчого чи до суду не надходили заяви про забезпечення їм заходів безпеки. Жоден із свідків взагалі не висловлювався з цього питання, а зазначення в протоколі допиту потерпілого від 01.12.2016 року про те , що оскільки особа яка вчинила крадіжку неодноразово судима за злочини проти власності та розбійні напади то він побоюється за своє життя та негативний вплив на нього, для слідчого судді не є переконливим доводом того, що такий вплив може здійснюватись насправді. При цьому слідчий суддя приймає до уваги, що допитана особа не є потерпілою особою, а являється тільки регіональним менеджером юридичної особи і його побоювання пов'язані не із можливістю незаконного впливу на нього зі сторони підозрюваного, в контексті положень п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а із страхом перед особою підозрюваного, як особою раніше судимою за певні злочини, що звичайно ж немає ніякого відношення до вимог ст.177 КПК України

Не наведено в клопотанні доказів і щодо можливості створення зі сторони підозрюваного перешкод кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий в клопотання зазначив, що підозрюваний з огляду на надані ним покази в частині викраденого майна, способу проникнення до приміщення магазину, які не співпадають з реальними обставинами кримінального правопорушення може вчинити перешкоди при проведенні слідчих (розшукових) дій, в тому числі слідчих експериментів.

Разом з тим слідчим не враховано, що обов'язок доказування винуватості особи чи будь-яких розбіжностей в т.ч. в показаннях підозрюваного, лежить саме на стороні обвинувачення. Бажаючи довести слідчому судді, що існує відмінність між версією слідчого та показаннями підозрюваного в частині викраденого майна чи способу проникнення до магазину слідчий не зробивши жодних слідчих експериментів вже наперед висловив позицію, що підозрюваний буде перешкоджати йому в здійсненні цих дій. Вказана надуманість слідчим суддею до уваги не приймається, а відповідно відсутнім є і такий ризик.

На думку слідчого судді, в суді знайшли своє підтвердження доводи слідчого і прокурора про те, що ОСОБА_2 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він являється особою яка неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності. При цьому всі судимості не погашені і не зняті, а будучи умовно-достроково звільненим від відбування чергового покарання за вчинений злочин, підозрюваний протягом не довготривалого періоду часу одразу ж вчинив новий злочин, який класифікується як тяжкий. Слідчий суддя вважає, що така поведінка ОСОБА_2 свідчить про його схильність до вчинення злочинів, що беззаперечно є ризиком передбаченим в ст.177 КПК України.

При цьому слідчий суддя не погоджується із доводами слідчого і прокурора, викладеними в клопотанні, щодо того, що підозрюваний може продовжувати кримінальне правопорушення у якому він підозрюється та вважає таку вказівку зайвою.

Таким чином, виходячи із вимог п. 2 ч.1 ст.194 КПК України, щодо існування хоча б одного ризику передбаченого в ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що не підтвердження трьох із заявлених чотирьох ризиків, ніяким чином не послаблює існуючий ризик, на який прокурор посилається.

Заперечень зі сторони захисту проти ризику передбаченого в п.5 ч.1 ст.177 КПК України, які слідчий суддя міг би проаналізувати, не поступало.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 чи іншого, більш м'якого, запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Виходячи із обставин вчинення ОСОБА_2 злочину, та з огляду на те, що вказаний злочин скоєно в період умовно-дострокового його звільнення від відбування показання, а також з огляду на суспільну репутацію підозрюваного, який немає постійного місця проживання, оскільки періодично проживає на будовах, немає сім'ї, дітей, слідчий суддя вважає, що підозрюваний, який є неодноразово судимою особою, схильною до вчинення злочинів, буде вчиняти інші кримінальні правопорушення і для запобігання вказаного ризику жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним.

Таким чином, на думку слідчого судді прокурор довів наявність всіх обставин передбачених пунктами 1, 2 та 3 ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про обґрунтованість клопотання. Існування всіх вказаних обставин в сукупності, виключають застосування до підозрюваного ОСОБА_2 інших більш м'яких запобіжних заходів, в тому числі і домашнього арешту про який клопотав захисник, а тому до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При обранні запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також і обставини вказані в ст.178 КПК України, щодо тяжкості покарання, віку підозрюваного, його сімейного та майнового стану і наявність непогашеної судимості і не відбутого покарання за попереднім вироком суду.

Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Жодних заперечень проти застосування застави, слідчому судді не надійшло, а тому зважаючи на норми зазначені в ч.3 ст.183 КПК України, суд на виконання свого обов'язку щодо визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначає його у відповідності до положень ст.182 ч.5 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, майновий та сімейний стан підозрюваного, його особу та ризик передбачений статтею 177 КПК України.

Виходячи із необхідності визначення розміру застави який, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя вважає, що таким розміром має бути 40 розмірів мінімальної заробітної плати, яка за станом на час розгляду клопотання, згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» складає 1450 гривень, що може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. При цьому слідчий суддя враховує також і збитки які нанесені потерпілій особі.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 певні обов'язки.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.177, 178, 182-184, 192-194, 196, 197, 202, 206, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання ОСОБА_2, тобто з 03,00 години 30 листопада 2016 року.

Строк дії ухвали до 03,00 години 30 січня 2017 року.

Розмір застави визначити у межах 40 (сорока) розмірів мінімальної заробітної плати, в сумі 58000 (п'ятдесят вісім тисяч) гривень, які можуть бути внесені як підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернівецькій області, код 26311401, банк одержувача ГУ ДКУ у Чернівецькій області МФО 856135, р/р 37315005000089.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, обов'язок, протягом двох місяців, прибувати до слідчого та прокурора із встановленою останніми періодичністю, не відлучатися із с. Панка, Сторожинецького району, Чернівецької області без дозволу слідчого чи прокурора та повідомляти їх про зміну свого місця проживання та/або роботи, утримуватись від спілкування з будь-якою особою визначеною слідчим чи прокурором, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Сторожинецького районного суду Чернівецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя