Рішення № 63136637, 18.11.2016, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

18 листопада 2016 рокуСправа № 322/873/16

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: ОСОБА_4,

ОСОБА_5

про: визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним і витребування майна з чужого незаконного володіння.

23 серпня 2016 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просив суд:

- визнати недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу № 4061/02/23 від 17.06.2016, виданий ТСЦ № 2342, м. Запоріжжя, легкового автомобіля «Renault Kangoo 1461», 2007 року випуску, оранжевого кольору, з реєстраційним номером АР 9891 СР, з номером кузова VF1FC1EAF38905918, укладений між Таран (прізвище до розірвання шлюбу ОСОБА_1) ОСОБА_6 і ОСОБА_5;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 легковий автомобіль «Renault Kangoo 1461», 2007 року випуску, оранжевого кольору, з реєстраційним номером АР 9891 СР, з номером кузова VF1FC1EAF38905918, шляхом відібрання вказаного легкового автомобіля у ОСОБА_5 та передання цього автомобіля позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

07.05.2015, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, сторони придбали вищезазначений автомобіль, який позивач вважає обєктом спільної сумісної власності подружжя.

При проведенні Запорізьким ВРЕР № 3 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області державної реєстрації права власності на цей автомобіль власником автомобіля у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу було зазначено ОСОБА_4 (прізвище до розірвання шлюбу ОСОБА_7І.).

17.06.2016 ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу автомобіля № 4061/02/23, виданим ТСЦ № 2342 м. Запоріжжя, продала вищезазначений автомобіль своєму сину ОСОБА_5

Позивач вважає, що відповідачі під час укладання спірного договору купівлі-продажу діяли недобросовісно з метою виведення автомобіля із спільної сумісної власності подружжя і перешкоджання його поділу.

Позивач зазначає, що він не був обізнаний про продаж спірного автомобіля та не надавав ОСОБА_4 своєї згоди на укладення відповідного договору.

Виходячи з наведеного, позивач просив визнати недійсним вищезазначений договір, посилаючись на норми ст. 65 СК України, а також витребувати вищезазначений автомобіль з чужого незаконного володіння відповідно до ст. 1212 ЦК України.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з цих самих підстав.

Представник відповідачів у судовому засіданні позову не визнав, проте не надав суду письмових заперечень проти позову, а також будь-яких належних доказів на спростування обставин, зазначених позивачем.

У судовому засіданні 18.11.2016 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та зясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

17.05.2015 ОСОБА_4 набула у власність легковий автомобіль Renault Kangoo, 2007 року випуску, оранжевого кольору, з реєстраційним номером АР9891СР, з номером кузова VF1FC1EAF38905918, що підтверджується листом Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області від 16.08.2016, вих. № 31/8-2226.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 26.07.2016 по справі № 322/662/16, що набрало законної сили 06.08.2016, було розірвано шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище «Таран»), ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 29 грудня 2011 року Підгірненською сільською радою Новомиколаївського району Запорізької області, актовий запис № 04. Після розірвання шлюбу відновлено ОСОБА_7 її дошлюбне прізвище «Таран».

17 червня 2016 року було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4061/02/2342/2016 між ОСОБА_7 (продавець) і ОСОБА_5 (покупець), предметом якого є легковий автомобіль Renault Kangoo, 2007 року випуску, оранжевого кольору, з реєстраційним номером АР9891СР, з номером кузова VF1FC1EAF38905918.

Обставина щодо укладення цього договору ОСОБА_4 з її сином ОСОБА_5 представником відповідачів визнана у судовому засіданні. Водночас, представник відповідачів зазначив, що позивач надавав ОСОБА_4 усну згоду на відчуження вищезазначеного автомобіля на користь її сина, проте на підтвердження цієї обставини не послався на будь-які докази, а ОСОБА_1 заперечив факт надання ним відповідної згоди, як усної, так і письмової.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

За правилом ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є обовязковим для субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальною юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на положення ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, при розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 12 жовтня 2016 року по справі № 522/2038/14 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 62226476), і приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.

Законодавством не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозвязку можна дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, коли третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою четвертою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1, 4 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4).

Як випливає з обставин даної справи, договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4061/02/2342/2016 від 17.06.2016 було укладено ОСОБА_4 з її сином ОСОБА_5, а отже останній не міг не знати про те, що цей автомобіль було набуто нею під час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем, а відтак і про те, що цей автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя та про відсутність згоди позивача на його відчуження.

З огляду на викладене, суд вбачає недобросовісність в діях відповідачів при укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу № 4061/02/2342/2016 від 17.06.2016, у звязку із чим наявні підстави для визнання цього договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Частиною першою статті 1213 ЦК України визначено, що набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, у звязку із недійсністю договору купівлі-продажу транспортного засобу № 4061/02/2342/2016 від 17.06.2016, відпала підстава, на якій ОСОБА_5 набув легковий автомобіль Renault Kangoo, 2007 року випуску, оранжевого кольору, з реєстраційним номером АР9891СР, з номером кузова VF1FC1EAF38905918.

Відтак, оскільки позивач не був стороною цього договору, що виключає можливість застосування ч. 1 ст. 216 ЦК України, спірний автомобіль підлягає поверненню позивачу саме на підставі ст. 1212 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підтвердження витрат позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви в матеріалах справи містяться квитанції від 02.09.2016 № 0.0.610588116.1 від 23.08.2016 № 0.0.605719304.1 на загальну суму 1 102,40 грн. та на підтвердження витрат позивача по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову квитанція від 23.08.2016 № 0.0.605719529.1 на суму 275,60 грн., отже відповідні суми судових витрат підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним і витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4061/02/2342/2016 від 17 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 щодо легкового автомобіля Renault Kangoo, 2007 року випуску, оранжевого кольору, з реєстраційним номером АР9891СР, з номером кузова VF1FC1EAF38905918.

3. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 легковий автомобіль Renault Kangoo, 2007 року випуску, оранжевого кольору, з реєстраційним номером АР9891СР, з номером кузова VF1FC1EAF38905918, шляхом відібрання вказаного легкового автомобіля у ОСОБА_5 та передання цього автомобіля ОСОБА_1.

4. Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні 40 коп.) та 275,60 грн. (двісті сімдесят пять гривень 60 коп.).

5. Вжиті судом заходи забезпечення позову залишити без змін до набрання цим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков