Ухвала суду № 63133908, 01.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року м. Київ К/800/11115/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Загороднього А.Ф., секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д., за участю позивача і представника відповідача Александрової С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5 до Полтавської обласної державної адміністрації, Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року,

встановив:

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавська ОДА), Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження Полтавської ОДА від 17 листопада 2015 року № 632-к про звільнення позивача, скасування наказу Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА від 17 листопада 2015 року № 01-08/07 про звільнення позивача, поновлення на посаді начальника управління з питань фізичної культури і спорту Полтавської ОДА, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 50000 грн.

Вважав, що його звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства, оскільки під час реорганізації відділу, де він працював, йому пропонувалась лише одна посада.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі та в доповненні до неї ОСОБА_5, посилаючись на незаконність оскаржуваних судових рішень, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві та в апеляційній скарзі. Звертає увагу на те, що судами не досліджувались питання затвердження структури новоутвореного управління та кількість вакантних посад у ньому. 02 червня 2015 року та 12 серпня 2015 року позивачу пропонувалась посада, якої не було затверджено у штатному розписі. Судами не витребувано дані про кількість всіх вакантних посад в апараті Полтавської ОДА, а відповідачем у свою чергу надано інформацію лише про дві такі посади, які позивач обіймати не міг. Стверджує, що штатний розпис новоутвореного управління введено в дію не 15 червня 2015 року, а 19 серпня 2015 року, що робить пропозиції йому роботи до цієї дати нікчемними.

У запереченні на касаційну скаргу Полтавська ОДА просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Вважає, що процедура звільнення ОСОБА_5 узгоджується з нормами Кодексу законів про працю України, жодних порушень з боку роботодавця не допущено.

Справа вирішується за відсутності представника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської обласної державної адміністрації, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що розпорядженням голови Полтавської ОДА від 10 вересня 2014 року №433-к Пешкова О.В. призначено на посаду начальника управління з питань фізичної культури і спорту Полтавської ОДА, цього ж дня позивач прийняв присягу державного службовця.

14 квітня 2015 року Полтавською ОДА прийнято розпорядження №178, яким вирішено реорганізувати відділ у справах сім'ї та молоді Полтавської ОДА в управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА шляхом приєднання управління з питань фізичної культури і спорту Полтавської ОДА до відділу у справах сім'ї та молоді Полтавської ОДА. З цим розпорядженням позивач ознайомлений 15 квітня 2015 року.

16 квітня 2015 року позивача письмово попереджено про можливе вивільнення у зв'язку зі скороченням займаної ним посади та запропоновано переведення на посаду заступника начальника управління - начальника відділу з питань фізичної культури і спорту управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА.

Позивач відмовився ознайомлюватися і ставити підпис на вказаному попередженні, у зв'язку з чим працівниками Полтавської ОДА складено та підписано акт від 16 квітня 2015 року.

Також, письмове попередження про можливе наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням посади позивачу пред'являлося 02 червня 2015 року. У вказаному попередженні позивачу пропонувалося зайняти посаду заступника начальника відділу з питань фізичної культури і спорту управління у справах сім'ї, молоді та спорту облдержадміністрації.

Від ознайомлення з цим повідомленням позивач відмовився, про що складено відповідний акт від 02 червня 2015 року.

02 червня 2015 року позивач направив до Полтавської ОДА заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 02 червня 2015 року по 21 жовтня 2018 року. У відпустку позивач відбув з 12 червня 2015 року.

12 серпня 2015 року позивач запрошувався до облдержадміністрації, де йому знову пропонувалась посада заступника начальника відділу з питань фізичної культури і спорту, однак як засвідчено у акті, датованому цим днем, позивач відмовився від запропонованої посади. Водночас 13 серпня 2015 року подав до облдержадміністрації заяву з проханням перевести його з посади начальника управління, що реорганізується, на посаду начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА.

За погодженням Міністерства молоді та спорту України 21 серпня 2015 року на посаду начальника новоутвореного управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА призначено Буцького О.В.

У листопаді 2015 року позивач, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, звернувся до Полтавської ОДА із заявою, в якій просив вважати його таким, що приступив до роботи з 17 листопада 2015 року.

Розпорядженням Полтавської ОДА від 17 листопада 2015 року №632-к ОСОБА_5 звільнено із займаної посади начальника управління з питань фізичної культури і спорту Полтавської ОДА у зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

У зв'язку з цим 17 листопада 2015 року начальником управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА прийнято наказ №01-08/07 «Про звільнення ОСОБА_5.».

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що у даному випадку мало місце створення нової юридичної особи - управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА, до складу якого ввійшло управління, в якому працював позивач. Штатним розписом управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА на 2015 рік, затвердженим 29 травня 2015 року та введеним в дію з 15 червня 2015 року, в новоутвореному управлінні передбачено 18 штатних посад, в той час як гранична чисельність структурних підрозділів до реорганізації складала 22 працівника. Тобто, в результаті проведеної реорганізації відбулося скорочення чисельності працівників, а у новоствореного управління, в порівнянні з реорганізованими відділом та управлінням, збільшилося коло функціональних обов'язків. Оскільки станом на 16 квітня 2015 року не було затверджено нового штатного розпису новоутвореного управління та не введено посаду заступника начальника відділу з питань фізичної культури і спорту управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА, суди вважали неналежним повідомлення позивача про наступне вивільнення і пропозицію іншої посади до цієї дати. Однак пізніше позивачу неодноразово пропонувалося зайняти посаду заступника начальника відділу з питань фізичної культури і спорту, однак він відмовлявся, що є підставою для його звільнення.

Вирішуючи питання про правомірність звільнення позивача з роботи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суди встановили, що в результаті реорганізації управління з питань фізичної культури і спорту Полтавської ОДА відбулося скорочення штату, зокрема й посади, яку обіймав позивач.

Штатним розписом управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА на 2015 рік, затвердженим головою Полтавської ОДА 29 травня 2015 року та введеним в дію з 15 червня 2015 року, в новоутвореному управлінні передбачено 18 штатних посад, а саме: начальник управління, заступника начальника управління - начальник відділу у справах сім'ї та молоді, заступник начальника відділу, 7 головних спеціалістів, начальник відділу з питань фізичної культури і спорту, заступник начальника відділу, 6 головних спеціалістів.

Відповідно до правил статті 49-2 КЗпП позивач неодноразово попереджався про скорочення його посади та наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці. У попередженні позивачу пропонувалось переведення на посаду заступника начальника відділу з питань фізичної культури і спорту управління у справах сім'ї, молоді та спорту облдержадміністрації, однак він відмовився обіймати цю посаду.

Вирішуючи питання, чи має позивач переважне право на переведення на посаду начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА, суди таких переваг не встановили, та правильно вважали, що переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду в новоутвореному управлінні.

Згідно з посадовою інструкцією начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА, начальник управління приймається та звільняється з посади розпорядженням голови облдержадміністрації за погодженням з Міністерством молоді та спорту України. На посаду начальника управління призначаються особи, які мають вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста. Стаж роботи за фахом на керівних посадах в сферах управління не менше 5 років, або стаж роботи за фахом не менш 10 років.

Суди встановили, що позивач має загальний стаж роботи 3 роки, із них стаж державної служби 1 рік 9 місяців, закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інститут за спеціальністю фізичне виховання і йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста вчителя фізичного виховання.

Тобто, враховуючи кваліфікаційний рівень позивача та недостатній стаж роботи, а також з огляду на збільшення кола функціональних обов'язків, які вимагають знань в інших галузях, позивач не міг обіймати посаду начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Полтавської ОДА, на яку він просив його перевести.

Стосовно вакансії начальника відділу з питань фізичної культури і спорту управління у справах сім'ї, молоді та спорту облдержадміністрації, суди встановили недостатність у позивача необхідного стажу роботи та кваліфікації для її зайняття, оскільки згідно з посадовою інструкцією заступника начальника управління - начальника відділу з питань фізичної культури і спорту облдержадміністрації, на цю посаду призначається особа, яка має вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра, стаж державної служби - не менше 5 років або досвід роботи на посадах державної служби не менше 3 років.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що під час звільнення позивача відповідач не порушив передбачену КЗпП процедуру, запропонував посаду, яку він міг обіймати з огляду на його спеціальність та кваліфікацію, від якої останній відмовився.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не досліджувались питання затвердження структури новоутвореного управління та кількість вакантних посад у ньому, є безпідставними, оскільки такі обставини суди встановили та правову оцінку їм надали.

Стосовно посилань позивача на те, що судами не витребувано дані про кількість всіх вакантних посад в апараті Полтавської ОДА, слід зазначити, що новоутворене управління є окремою юридичною особою, тому у роботодавця і не виникало обов'язку пропонувати позивачу вакантні посади в інших структурних підрозділах Полтавської ОДА.

Решта доводів касаційної скарги є необґрунтованими, судами їм надана належна правова оцінка.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій

Керуючись статтями 221, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Головчук С.В. Загородній А.Ф.