Ухвала суду № 63133678, 28.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"28" листопада 2016 р. Справа № 922/4354/14

вх. № 44

Суддя господарського суду: Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання: Каюков Ю.В.

розглянувши матеріали скарги ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на постанову державного виконавця (вх. № 44 від 19 лютого 2016 року) по справі за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ до ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки, про стягнення 355 482 951,28 грн.

за участю представників:

заявника (боржника) - ОСОБА_1, за дов. № 24 від 30.12.2011 року

стягувача - не з'явився

ДВС - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 грудня 2014 року по справі № 922/4354/14 позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" основний борг в розмірі 266 394 848,41 грн., 3% річних в розмірі 5 093 306,36 грн., інфляційних втрат в розмірі 29 922 162,60 грн. та судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. В решті позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 січня 2015 року, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду від 19 березня 2015 року, рішення господарського суду Харківської області від 02 грудня 2014 р. по справі № 922/4354/14 змінено в частині розподілу судових витрат, а саме стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судовий збір в розмірі 61 964,53 грн. На виконання рішення та постанови у даній справі судом стягувачеві видано відповідний наказ від 12 лютого 2015 р.

19 лютого 2016 року до господарського суду Харківської області від ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" надійшла скарга на постанову державного виконавця (вх. № 44 від 19 лютого 2016 року). 21 квітня 2016 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишеною в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 червня 2016 року, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" відмовлено в задоволені скарги на постанову державного виконавця (вх. № 44 від 19 лютого 2016 року). Постановою Вищого господарського суду України від 14 вересня 2016 року, касаційну скаргу ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07 червня 2016 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 21 квітня 2016 року у справі № 922/4354/14 скасовано. Справу № 922/4354/14 (щодо розгляду скарги ПАТ "Харківська ТЕЦ-5) направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

01 листопада 2016 року ухвалою господарського суду Харківської області суддею Макаренко Н.В. заявлено самовідвід по справі № 922/4354/14 щодо розгляду скарги ПАТ "Харківська ТЕЦ-5". Розпорядженням начальника відділу управління персоналом № 918, в зв'язку з самовідводом судді Макаренко О.В., призначено проведення повторного автоматичного розподілу скарги, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду даної скарги призначено суддю Калініченко Н.В.

03 листопада 2016 року ухвалою господарського суду Харківської області скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 28 листопада 2016 року.

28 листопада 2016 року через канцелярію суду від Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшло клопотання (вх. № 40390 від 28 листопада 2016 року) про відкладення розгляду скарги (тотожне клопотання надійшло за допомогою електронного зв'язку за вх. № 2368 від 28.11.2016 року) мотивоване тим, що копія скарги стягувача та копії матеріалів виконавчого провадження до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області не надійшли. Дані клопотання судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 28 листопада 2016 року з'явився, ВДВС та стягувач своїх уповноважених представників в призначене судове засідання не направили, про час, дату та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення та клопотанням про відкладення розгляду скарги (т. с. 5, арк. спр. 112-114).

Розглянувши клопотання представника ВДВС про відкладення розгляду скарги, проти задоволення якого заперечував представник скаржника (боржника) через його, клопотання, необґрунтованість, оскільки дану скаргу направлено на новий розгляд Вищим господарським судом до суд першої інстанції, а з матеріалами скарги представники ВДВС знайомі ще при попередньому розгляді даної скарги, суд відмовляє в задоволенні даного клопотання через його безпідставність та необґрунтованість. При відмові в задоволенні вказаного клопотання суд виходить з матеріалів справи, якими спростовуються твердження ДВС про необізнаність з матеріалами скарги. Як вірно зазначив представник скаржника, скарга розглядається судом внаслідок її скерування на новий розгляд Вищім господарським судом України. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути скаргу скаржника (боржника) за відсутності представника стягувача та ВДВС.

Представник скаржника (боржника) підтримав скаргу у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Вислухавши пояснення представника скаржника (боржника), дослідивши матеріали скарги та додатково надані документи, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 922/4354/14 від 14 вересня 2016 року, суд встановив наступне.

Предметом розгляду даної скарги є вимоги боржника (скаржника за даною скаргою) про визнання недійсною постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 12 січня 2016 року у ВП № 46993701 про стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 19 628 959,96 грн. виконавчого збору.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду справи № 922/4354/14 стягувач, ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна", звернувся до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження (вих. № 14/2-442В від 11 березня 2015 року; заява надійшла до ДВС 17 березня 2015 року (відмітка канцелярії на заяві)) в якій просив: прийняти наказ господарського суду Харківської області від 12 лютого 2015 року у справі № 922/4354/14 до виконання; не пізніше триденного строку з дня надходження заяви відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 12 лютого 2015 року у справі № 922/4354/14; з метою забезпечення виконання вказаного наказу одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на кошти та майно боржника, провести опис майна боржника в межах суми боргу, оголосити заборону на його відчуження, про що винести відповідну постанову; здійснити всі можливі заходи для фактичного виконання у повному обсязі вказаного наказу в межах строків, визначених ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження".

25 березня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46993701 з виконання наказу господарського суду Харківської області у справі № 922/4354/14 виданого 12 лютого 2015 року у якій боржнику надано строк для добровільного виконання рішення (7 днів з моменту винесення постанови). Дорученням начальника відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 25 березня 2016 року доручено старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень ОСОБА_3 передати, а головному виконавцю відділу ОСОБА_4 - прийняти виконавче провадження ВП № 46993701 для подальшого виконання. 02 квітня 2015 року до ДВС України було подано заяви боржника про відкладення виконавчих дій та про зупинення виконавчого провадження. 15 квітня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження. Вказана постанова від 15 квітня 2015 року визнана недійсною ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2015 року по даній справі. 21 серпня 2015 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасовано виконавчу дію (постанову про зупинення виконавчого провадження № 46993701, довідка з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 22 березня 2016 року)). 12 січня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 19 628 959,96 грн.

Скаржник, в обґрунтування своєї скарги, посилається на те, що сума, яка підлягала стягненню за наказом господарського суду Харківської області від 12.02.2015 року у справі № 922/4354/14 станом на 12.01.2016 року складала 120 361 940 грн. 68 коп., а не 196 289 599 грн. 65 коп., що підтверджується копією підписаного сторонами акту звіряння розрахунків станом на 31.12.2015 року. За твердженням скаржника (боржника у справі), сума 75 927 658 грн. 97 коп. самостійно сплачена останнім та не підлягала стягненню за виконавчим документом, відповідно стягнення виконавчого збору без урахування сплати цієї суми суперечить приписам ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 3.7.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень. Крім того, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" посилається на те, що до прийняття оскаржуваної постанови орган ДВС не здійснив запиту до стягувача та боржника щодо здійснення розрахунків та керувався застарілою інформацією, наданою стягувачем. На думку боржника, неповідомлення стягувачем та боржником про часткове самостійне виконання рішення боржником, в порядку ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", не звільняло орган Державної виконавчої служби від обов'язку виявлення належної розсудливості та діяти пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів сторін виконавчого провадження і цілями, на досягнення яких спрямована постанова про стягнення виконавчого збору (ч. 1 ст. 8 Конституції України, п. 6, п. 8 ч. 3 ст. 2 КАС України, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження").

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав скарги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція Закону на момент відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Держаний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" (чинній редакція на час відкриття виконавчого провадження), зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція Закону на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція Закону на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Приписами ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, зокрема, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як зазначалося вище в ухвалі суду, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП № 46993701 від 25 березня 2015 року боржнику було надано час для самостійного виконання рішення суду в строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (тобто по 01 квітня 2015 року включно). Належні докази направлення даної постанови учасникам виконавчого провадження, в порядку ст. 31 Закону, суду не надано. Проте, враховуючи, що предметом скарги не є дії (бездіяльність) органів ДВС при відкритті виконавчого провадження, суд не надає даній обставині правової оцінки. Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії супровідного листа (вих. № 15-0-34-1373/2-313/6), боржником лише 02 квітня 2015 року отримано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46993701, тобто після закінчення строку, визначеного в постанові як строк для добровільного виконання рішення суду. Цього ж дня, 02 квітня 2015 року боржник (скаржник за скаргою) звернувся до ДВС з заявою про відкладення виконавчих дій, що підтверджується описом вкладення в цінний лист з відміткою поштової установи про направлення 02 квітня 2015 року на адресу ВДВС вказаної заяви, проте дана заява не була розглянута ВДВС.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Отже, сторона виконавчого провадження, яка не була повідомлена належним чином про відкриття виконавчого провадження, не володіє об'єктивною інформацією стосовно строків для добровільного виконання судового рішення, фактично позбавлена можливості здійснення своєчасного добровільного виконання судового рішення. З іншого боку, відкладення виконавчих дій має реалізуватись державним виконавцем, виходячи з об'єктивних обставин здійснення виконавчого провадження та з дотриманням прав інших учасників виконавчого провадження, зокрема, права боржника на самостійне виконання рішення. Відповідно до викладене, боржник фактично був позбавлений можливості скористатися гарантованим Законом правом на добровільне (самостійне) виконання рішення суду у встановлений для цього строк.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ст. 28 Закону в діючій на момент відкриття виконавчого провадження редакції).

В пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26 грудня 2003 року, судам розяснено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Тобто, виконавчий збір є своєрідною санкцією яка настає у разі невиконання боржником вимог державного виконавця в межах наданого строку на добровільне виконання рішення. Водночас, можливість стягнення виконавчого збору залежить від законності дій самого державного виконавця та поважності причин, за яких боржник був позбавлений об'єктивної можливості виконати вимогу державного виконавця у встановлений термін. Крім того, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника (в діючій на момент відкриття виконавчого провадження редакції ст. 28 Закону). Виконавчий збір стягується за наявності сукупності таких обставин: у разі добровільного невиконання боржником в установлений для цього строк рішення за відповідною постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору та водночас за умови вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. Судом встановлено відсутність вчинення державним виконавцем виконавчих дій, в розумінні Закону, з якими Закон повязує винесення постанови про стягнення виконавчого збору (діюча редакція ст. 28 Закону на момент відкриття виконавчого провадження), що вбачається з матеріалів виконавчого провадження, долучених до матеріалів справи під час розгляду скарги при першому розгляді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 924/205/13-г, в якій, зокрема, вказано, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Відповідно ст. 111-28 ГПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи вище викладене в сукупності, а саме отримання боржником (скаржником за даною скаргою) постанови про відкриття виконавчого провадження поза межами строку, наданого для добровільного виконання рішення суду; не вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду за наслідками вчинення яких Закон (редакція ст. 28 Закону станом на час відкриття виконавчого провадження) повязує винесення постанови про стягнення виконавчого збору, суд дійшов висновку обґрунтованості та правомірності поданої скарги на дії державного виконавця внаслідок чого скарга Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на постанову державного виконавця (вх. № 44 від 19 лютого 2016 року) підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 86, 115, 111-28, 121-2, ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на постанову державного виконавця (вх. № 44 від 19 лютого 2016 року) - задовольнити.

Визнати недійсною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 12 січня 2016 року у ВП № 46993701 про стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 19 628 959,96 грн. виконавчого збору.

Суддя Калініченко Н.В.

справа № 922/4354/14