Ухвала суду № 63133280, 01.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4840/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

01 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Ричек В.В.,

представників відповідача Перепелюка О.В., Кравчук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Спортивно-оздоровчий комплекс «Монітор» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 0000322260, № 0000312260, № 0000302260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС від 15.03.2012 № 0000322260, № 0000312260.

Відповідач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати у частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

В частині відмови у задоволенні позову, судове рішення сторонами не оскаржене.

Перегляд рішення суду першої інстанції здійснюється у межах доводів апеляційної скарги відповідача згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "СОК "Монітор" з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Прайм Аутдор" за період з 01.06.2010 р. по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 17.02.2012. №96/23-404/30437959.

Згідно із висновками акта, контролюючим органом встановлено порушення: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 16.4, п. 16.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, в періоді, що перевірявся у сумі 537 500,00 грн., у тому числі по періодам: 3 квартали 2010 р. 537500,00 грн. (ІІІ квартал 2010 р. 537500,00 грн.), 2010 р. 537500,00 грн. (IV квартал 2010 р. 0,00 грн.); пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у сумі 430000,00 грн., в тому числі за вересень 2010 р. на суму 430000,00 грн.; пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, підприємством несвоєчасно подано податкові декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 р., ІІ-ІІІ квартал 2011 р.

На підставі названого акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

від 15.03.2012 № 0000322260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 672 215,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 537 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 134715,00 грн.;

від 15.03.2012 р. № 0000312260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 537 500,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 430 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107 500,00 грн.

Поряд із цим, 17.02.2012 було проведено зустрічну звірку Приватного акціонерного товариства "Спортивно оздоровчий комплекс "Монітор" щодо дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ "А.НЕТ" за вересень 2011 р.

Перевіркою правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість ПрАТ "СОК "Монітор" при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "А.НЕТ" за період з 01.09.2011 по 31.09.2011 встановлено порушення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПрАТ "СОК "Монітор" неправомірно занижено податкове зобов'язання на суму ПДВ 76833,12 грн., в тому числі за вересень на суму ПДВ 76833,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 17.02.2012 № 93/23-404/30437959 та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 0000302260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 96 041,40 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 76 833,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19 208,28 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Задовольняючи позов у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 15.03.2012 № 0000322260, № 0000312260, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, є помилковими і спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, внаслідок чого такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15.03.2012 № 0000302260, судове рішення сторонами не оскаржене. Апеляційний суд позбавлений можливості надавати правову оцінку висновкам суду у неоскарженій апелянтом частині.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, у межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведені положення узгоджуються із приписами Податкового кодексу України, в редакції чинній на час розгляду даної справи.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у період з 01.06.2010 по 31.12.2011 ПрАТ "СОК "Монітор" мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Прайм Аутдор" на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу № 30/09-1 від 30.09.2010, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець отримує у власність товар, найменування, сорт, кількість, ціна та сума якого, зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 2.1 договору покупець сплачує вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця не пізніше 180-ти днів з дня придбання товару. Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання товаророзпорядчих документів (накладна, акт приймання-передачі тощо). Приймання товару по кількості, якості та комплектності відбувається у відповідності із Інструкціями П-6 і П-7 повноважними представниками сторін на складі Продавця за адресою: м. Львів, вул. Жовковська, 63.

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов Договору, позивачем надано копії: специфікації № 1 від 30.09.2010 р. на поставку полуфабриката "Wet-Blue", 1 та 4 сорту на загальну суму 2 580 000,00 грн., платіжних доручень, якими підтверджується факт оплати товару, видаткової накладної № РН-0000016 від 30.09.2010 на підтвердження обставин приймання-передачі товару, а також копію виписаної на адресу позивача його контрагентом податкової накладної від 30.09.2010 р. № 16.

Крім того, судом установлено, що відправлення товару здійснювалося ПП "Бізнес-8" згідно договору комісії № 30/09/10-1 від 30.09.2010, укладеного між ПП "Бізнес-8" (комісіонер) та ЗАТ "Спортивно-оздоровчий комплекс "Монітор" (комітент).

Умовами даного договору визначено, що комітент доручає, а комісіонер приймає зобов'язання від свого імені за рахунок комітента здійснити реалізацію на експорт кожевенного полуфабриката "Wet-Blue". Згідно п. 1.3 договору комісіонер самостійно від свого імені, але за дорученням та за рахунок комітента, укладає зовнішньоекономічні контракти, здійснює транспортування товару згідно з базисом поставки по контракту, укладає необхідні договори для митного оформлення товару при відправці та здійснює всі необхідні митні платежі. За пп. 2.1.1 п. 2.1 договору комісіонер зобов'язаний від свого імені та за рахунок комітента укласти контракт на реалізацію на експорт належного комітенту товару із третьою особою (нерезидентом). Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 договору комісії комітент передає товар комісіонеру для його реалізації за актом приймання-передачі за адресою: м.Львів, вул. Жовковська, 63.

30.09.2010 між сторонами була укладена специфікація № 1 додаток № 1 до договору комісії, в якій сторони визначили асортимент, кількість та ціну товару, що підлягає реалізації на експорт.

На підтвердження обставин виконання умов договору комісії, позивачем надано копію акта передачі-приймання товару від комітента комісіонеру за адресою: м. Львів, вул. Жовковська, 63.

Матеріалами справи підтверджується, що товар, що був предметом договору комісії був поставлений комісіонером на експорт про що свідчать вантажно-митні декларації від 02.11.2010 та від 05.11.2010.

Факт оплати підтверджується виписками по рахунку позивача.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із з ТОВ "Прайм Аутдор" документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Контролюючий орган не спростував належності і допустимості цих доказів, відповідно, у колегії суддів відсутні правові підстави для їх відхилення.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, контролюючий орган, обґрунтовуючи власні доводи, посилається на те, що від ДПІ у Подільському районі м.Києва було отримано лист від 10.01.2012 № 396/26-09-79-00227 СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м.Києва, яким направлено постанову від 06.01.2012 старшого слідчого з СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м.Києва старшого лейтенанта Рожкова Ю.О. по кримінальній справі № 79-00227 про призначення позапланової перевірки ПрАТ "СОК "Монітор" по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Прайм Аутдор", відповідно до якої в провадженні СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м.Києва перебуває кримінальна справа № 79-00227 порушена за ознаками скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 212 КК України.

Проведеними заходами по вказаній кримінальній справі встановлено, що директор та засновник ТОВ "Прайм Аутдор" громадянин ОСОБА_6 зареєстрував вищевказане підприємство за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. В ході допиту громадянина ОСОБА_6, як свідка 06.09.2011 останній зазначив, що підписував документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Прайм Аутдор" не розуміючи суті даних документів. В ході проведення досудового слідства встановлено, що ПрАТ "СОК "Монітор" мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Прайм Аутдор".

З огляду на наведене, відповідач дійшов висновку, що позивач не виконав свого обов'язку щодо перевірки повноважень свого контрагента у зв'язку із чим укладений договір між ПрАТ "СОК "Монітор" та ТОВ "Прайм Аудит" є нікчемним, а відтак податкові накладні виписані останнім на адресу ПрАТ "СОК "Монітор" не можуть бути використані в податковому обліку.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 КАС України, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зазначені первинні та інші документи у повній мірі підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідач, у свою чергу, на спростування цих обставин належних і допустимих доказів не надав, обґрунтувань щодо наявності підстав для відхилення наданих позивачем доказів, також не навів, у суду такі відсутні і колегія суддів підстав для цього не вбачає.

Крім того, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів відхиляє посилання податкового органу на зазначені матеріали кримінального провадження, оскільки в силу вимог частини четвертою статті 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Разом з тим, доказів винесення вироку у кримінальній справі чи направлення обвинувального вироку до суду, відповідачем не надано.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23.05.2013 у справі № 758/5905/13-к, якою задоволено клопотання старшого прокурора прокуратури Подільського району міста Києва Малого Є.І. про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 (директор та засновник ТОВ "Прайм Аутдор") та звільнено останнього від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році».

Колегія суддів зауважує, що даною ухвалою не установлено обставин відносно того, що господарські операції між ПрАТ "СОК "Монітор" та ТОВ "Прайм Аутдор" не мали реального характеру.

Водночас, за правилами ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В контексті наведеної норми, з огляду на відсутність вироку, відповідачем не надано допустимих доказів на підтвердження того, що операції позивача із його контрагентом не мали реального характеру.

Водночас, колегія суддів критично оцінює послання податкового органу на обставини недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, як підставу прийняття спірних рішень, позаяк, встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача або позивача з фіктивними суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З приводу посилання скаржника на відсутність розумної ділової мети, з огляду на те, що у результаті розглядуваних операцій позивачем не було отримано доходу, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із наявними у справі матеріалами, загальна вартість товару за договором позивача із ТОВ «Пройм-Аудитор» від 30.09.2010 № 30/09-1 становить 2 150 000 грн., а також, ПДВ 430000 грн., всього разом з ПДВ 2 580 000 грн. У подальшому, на підставі договору комісії, укладеного позивачем із ПП «Бізнес-8» від 30.09.2010 № 30/09/10-1, комісіонером товар було поставлено на експорт і сплачено позивачеві 2 343 868 грн. без ПДВ, що підтверджується виписками з рахунку ПрАТ "СОК "Монітор" від 24.03.2011 та від 25.03.2011. Отже, позивачем було отримано прибуток у розмірі 193 868 грн.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами спростовуються доводи відповідача про відсутність мети отримання прибутку (ділової мети) у розглядуваних операціях позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відповідача від 15.03.2012 № 0000322260, № 0000312260, оскільки висновки податкового органу, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ та формування витрат за наслідками їх здійснення.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Спортивно-оздоровчий комплекс «Монітор» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 01.12.2016

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.