Ухвала суду № 63133109, 02.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 листопада 2016 р.Справа №804/8335/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Верба І.О., розглянувши у місті Дніпрі матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, у якій позивач просить зобов'язати відповідача забезпечити відшкодування за рахунок держави заподіяної шкоди та маючої продовження у теперішній час незаконними рішеннями, діями або бездіяльність органів влади при здійсненні своїх обов'язків шляхом початку виконання своїх конституційних обов'язків, виплачуючи довічно соціальну допомогу у розмірі середньої заробітної плати по країні на 1 січня кожного календарного року, в якому воно виплачується, для реалізації конституційних обов'язків держави у відповідності до статей 46, 48, 56 Конституції України по компенсації протиправних витрат сім'ї позивача на утримання сина через неспроможність держави надати можливість здійснювати це сину самостійно на підставі нормативного акта, який урегулює ситуацію сина позивача, та таким чином створити умови для нормального фізичного існування сім'ї, зняти психологічний терор через появу проблисків сенсу життя як сім'ї так і сина.

На сторінці п'ятій адміністративного позову ОСОБА_1 зазначає про наявність у нього пільги на сплату судового збору відповідно до положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки поданий ним позов містить тільки одну позовну вимогу, визначену пунктом 4 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачем подано до адміністративного суду позовну заяву про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з {…} питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів {…}. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

При пред'явленні позову позивачу необхідно визначити, до якого суду звернутися. Це питання вирішує інститут підсудності адміністративних справ. Підсудність - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між адміністративними судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення справ, які належать до адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про відкриття провадження, суддя повинен визначити, який саме суд повинен розглядати дану справу.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

До загальних правил підсудності віднесене і положення Кодексу адміністративного судочинства України, вміщене у частині другій статті 21, згідно якої вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З послідовного аналізу викладених норм, суд доходить висновку, що заявлений позивачем спір про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, зважаючи на суб'єктний склад осіб, підлягає вирішенню загальним місцевим судом в порядку цивільного судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, окружний адміністративний суд, розглядаючи справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 6, 17, 21, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №804/8335/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу, що зазначений спір про відшкодування шкоди підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя І.О. Верба