Ухвала суду № 63132879, 29.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м. Київ К/800/28990/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року по справі № 2а-1817/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2012 року №0000242304.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення ТОВ «Кен-Пак (Україна)» за податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2012 року № 0000242304 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 170254,74 грн., в т.ч. 144711,32 грн. за основним платежем та в 25543,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки документальної позапланової невиїзної перевірки за період: червень-грудень 2010 року та січень, лютий, квітень 2011 року, викладені в акті від 20.03.2012 року № 233/23-1/32201166, про порушення вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України. Порушення цих норм закону полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 144711,32 грн. за операціями з придбання у ТОВ «Дормашавто» (експедитор) за договором від 01.06.2010 року № К-1305 транспортних послуг з перевезення вантажів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

З урахуванням встановлених обставин справи, правильними є висновки апеляційного суду, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, зокрема, з тих підстав, що для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою та операції не обумовлені розумними економічними та іншими причинами (метою ділового характеру). Разом з тим враховано, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що необхідні первинні бухгалтерські документи, розрахункові, платіжні та інші документи у позивача відсутні.

Також встановлено, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа № 71-00217, порушена 27.09.2011 року щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. В ході слідства встановлено, що причетні до ОСОБА_3 невстановлені слідством особи у 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, зареєстрували ряд підприємств, в т.ч. ТОВ «Дормашавто», на осіб, що не мали наміру здійснювати господарську діяльність. Ці підприємства не знаходились за адресами реєстрації, не мають основних фондів, активів та працівників. Посилаючись на ці обставини, податковий орган дійшов вірного висновку про непідтвердження фактичного надання послуг ТОВ «Дормашавто» та про нікчемність договору від 01.06.2010 року № К-1305. Податкові накладні підписані особами, не уповноваженими платником податку здійснювати постачання послуг. Посилаючись на те, що вказана фізична особа вчинила фіктивне підприємництво, податковий орган дійшов вірного висновку про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та ТОВ «Дормашавто».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року по справі № 2а-1817/12/1070 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Борисенко І.В. підпис Юрченко В.П.