Ухвала суду № 63132781, 23.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Київ К/800/65690/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області (далі - УПФ) про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату боргу за касаційною скаргою представника УПФ на судові рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу УПФ від 1 липня 2013 року № 1298 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 3817 грн. 06 коп., посилаючись на те, що не зобов'язана сплачувати даний вид збору, оскільки є пенсіонеркою за віком.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, залишеною без змін Донецьким апеляційним адміністративним судом від 11 грудня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу УПФ, яка є предметом оскарження, в частині сплати позивачкою недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період, коли вона набула статусу пенсіонерки за віком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказується на те, що критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється до відповідності всім умовам, визначених Законом, зокрема досягнення пенсійного віку, після якого вона має право на призначення відповідної пенсії.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VІ) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (в редакції із Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, законами України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) з наступними змінами.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). За правилами частини першої статті 17 цього Закону пенсія за віком призначається багатодітним матерям і матерям інвалідів дитинства.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, Верховний Суд України дійшов висновку, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV (постанова від 20 січня 2015 року справа № 21-575). Таким чином, фізичні особи -підприємці, які отримують пенсію за віком і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ.

Згідно з фактичними обставинами, встановленими судами, ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа - підприємець, знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з 1 січня 2012 року, є пенсіонеркою за віком як мама інваліда з дитинства. 1 липня 2013 року УПФ складено вимогу № Ф 1298 про стягнення з неї недоїмки зі сплати єдиного внеску.

При цьому судами належним чином з'ясовані обставини щодо часу виходу на пенсію позивачки, у зв'язку з чим визначено розмір недоїмки.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про незаконність вимоги про сплату недоїмки.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують. Зокрема, особи, яким призначена пенсія за віком, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за виключенням умови укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового держаного соціального страхування.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман