Постанова № 63132571, 22.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2016 р. м. Київ К/800/21160/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

та секретаря Буденка В.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Хорольського С.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року

у справі № 806/71/16

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Житомирської області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Житомирської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Житомирської області від 14 грудня 2015 року № 619к про звільнення його з посади прокурора прокуратури м. Житомира прокуратури Житомирської області;

- поновити на посаді прокурора прокуратури м. Житомира прокуратури Житомирської області;

- стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, виправлено описку у резолютивній частині постанови від 17 травня 2016 року.

Прокуратура Житомирської області подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року про виправлення описки, відповідачем не оскаржувались.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з липня 1998 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури.

У зв'язку із набранням чинності 15 липня 2015 року Закону України «Про Прокуратуру», на виконання статей 7, 12 та пункту 1 розділу XII Прикінцевих положень Закону України «Про Прокуратуру» та керуючись статтями 9, 14 цього Закону, Генеральним прокурором України видано наказ від 23 вересня 2015 № 88ш згідно пункту 1 якого, у зв'язку з утворенням 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припинення діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Полтавської області.

Також, з 15 грудня 2015 року вносяться зміни до структури та штатного розпису прокуратури Житомирської області щодо ліквідації підпорядкованих їй прокуратур та затвердження штатних розписів новоутворенних місцевих прокуратур, у зв'язку з чим передбачено скорочення посади, яку обіймає позивач.

Відповідно до положень статті 12, пункту 1-1 Перехідних положень та пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, з 15 грудня 2015 року припиняється функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур, перелік і територіальна юрисдикція яких визначається в додатку до цього Закону.

У відповідності з вимогами статті 492 Кодексу законів про працю України та пункту 5-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру», 25 вересня 2015 року позивача попереджено про звільнення із займаної посади та органів прокуратури (пункт 9 частина 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру») у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідні й місцевій прокуратурі, з 14 грудня 2015 року.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача є незаконним, оскільки проведено відповідачем без визначених законом підстав і в порушення установленого порядку вивільнення працівника, встановлених статтями 40, 492 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Із прийняттям нового Закону України «Про прокуратуру» була змінена система органів прокуратури України.

Так, статтею 28 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами 1 та 5 статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог Закону.

Підпунктом «в» підпункту 1 пункту 5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» визначено, що до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом 3 пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

На виконання пункту 5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру», з метою кадрового наповнення місцевих прокуратур, Генеральним прокурором України виданий наказ № 98 від 20 липня 2015 року «Про затвердження Порядків проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах» (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.2 Порядку, на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

Пунктом 1.4 Порядку визначено, що прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» працюють у міських, районних, міжрайонних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють.

Так, у попередженні про звільнення до ОСОБА_1 доведена інформація про тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі, а відтак останній був повідомлений, що зможе перейти на роботу у відповідну місцеву прокуратуру але лише за умови успішного проходження тестування.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року №78ш, зокрема, включено штатні розписи Житомирської місцевої прокуратури у кількості 56,5 одиниць посад, у тому числі, 52 посади прокурорів з яких 4 адміністративні: керівник місцевої прокуратури, його перший заступник та два заступники.

За результатами проведеного тестування на зайняття посади прокурора у Житомирській місцевій прокуратурі Житомирської області, ОСОБА_1 відповідно до рейтингового списку кандидатів посів 55 рейтингове місце, що в свою чергу, позбавило його права претендувати на одну з 52 вакантних посад.

Разом з тим, колегія суддів вважає неправомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо неврахування відповідачем вимог положення статті 42 Кодексу законів про працю України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в органах виробництва і праці, оскільки Законом України «Про прокуратуру» та Порядком проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад у місцевих прокуратурах визначено умову призначення прокурора на посаду в реорганізовану прокуратуру - успішне проходження тестування.

Враховуючи, що така умова позивачем не виконана, відповідач був позбавлений правових підстав на переведення ОСОБА_1 на іншу посаду в новоутвореній місцевій прокуратурі, і відповідно, дії прокуратури Житомирської області в частині прийняття наказу від 14 грудня 2015 року № 619к, є правомірними.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але судами попередніх інстанцій допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Прокуратури Житомирської області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

С.С. Пасічник