Ухвала суду № 63131583, 04.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р.

справа 804/14971/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Головко О.В. Ясенова Т.І.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.Дзержинського» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.Дзержинського» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім.Дзержинського» 06.10.2015 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000154603 від 07.04.2015 про зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1278267гр (т1ас4,61).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 в задоволенні позову відмовлено (т1ас225).

В апеляційній скарзі ПАТ «ДМК ім.Дзержинського» просить постанову суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Посилаються на те, що суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами податкової інспекції про недоведеність реальності господарських операцій з контрагентом (т1ас1).

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту №142/28-01-46-05393043 від 20.03.2015 документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «ДМК ім.Дзержинського», з питань взаємовідносин з ТОВ «Альтсервіс» в вересні 2014 року, проведеної Спеціалізованою державною податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську, не підтверджується факт виконання будівельних робіт на загальну суму 5’ 113’ 070гр41коп (т1ас15).

Спеціалізованою державною податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Дніпропетровську 07.04.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000154603, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість основний платіж 852’ 178гр, штрафні санкції 426’ 089гр, а всього 1’ 278’ 267гр (т1ас27).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, доходи та видатки платника податків, придбання товарів, послуг для власної господарської діяльності, які визначають об’єкт оподаткування та склад податкового кредиту, повинні обов’язково підтверджуватись первинними документами.

Між ПАТ «ДМК ім.Дзержинського» та ТОВ «Альтсервіс» укладені договори №14-1216-02 від 01.07.201, №14-1215-02 від 14.07.2014, №14- 1651-02 від 24.09.2014, предметом яких є реконструкція сортопрокатного і доменного цехів.

Згідно наданих податкових накладних від 30.09.2014, довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за вересень 2014 року, - виконано робіт на 5’ 113’ 070гр41коп (т1ас88-220).

Відмовляючи в задоволенні позову, окружний суд обгрунтовано погодився з доводами податкової інспекції, що з актів приймання виконаних будівельних робіт кількість працівників, яка необхідна для виконання обсягу відображених робіт в вересні 2014 року складає 774 особи. Водночас, згідно звіту ТОВ «Альтсервіс» за формою 1-ДФ, станом на 30.09.2014 на підприємстві працювало лише 10 осіб. Навіть 25 осіб, витрати по відрядженням яких позивачем компенсовано ТОВ «Альтсервіс», для виконання обсягу робіт, вказаних в актах КБ-2в, повинні були працювати 463 години на добу; 30 осіб, яким надано пропуск у вересні 2014 року на територію ПАТ «ДМК ім.Дзержинського» - 206 годин на добу. Доказів залучення до виконання робіт субпідрядних організацій не надано.

В укладених договорах передбачено ознайомлення працівників підрядника з діючим режимом роботи на підприємстві; вимогами охорони праці і пожежної безпеки; забезпечення пропуску автотранспорту, механізмів, матеріалів. Перелічених документів не представлено.

Не надані обов’язкові при здійсненні будівельно-монтажних робіт відповідно до державних будівельних норм загальний журнал робіт; спеціальні журнали з окремих видів робіт; акти на закриття прихованих робіт; акти індивідуального та комплексного випробування устаткування, інженерних систем, мереж і обладнання. Зазначені документи дозволяють визначити назву підприємства, яке безпосередньо виконує будівельні роботи, склад бригади, строки, якість і умови виконання робіт.

Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій, обгрунтованість понесення витрат, наявність приводів для формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи, в тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів тільки в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, перелічені документи не можуть вважатись первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за присутності всіх формальних реквізитів. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (Лист ВАСУ №742/11/13-11 від 02.06.2011).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання в господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть на наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, за відсутності доказів реальності господарських операцій, при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000154603 від 07.04.2015, - податкова інспекція діяла правомірно, в межах повноважень, передбачених статтями 54, 58 Податкового Кодексу України.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім.Дзержинського» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова