Постанова № 63131145, 22.11.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/909/16

22 листопада 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Білоус І.О.

при секретарі судового засідання Риндюк В.Т.

за участю: представника відповідача Свистун Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі Тернопільська ОДПІ, відповідач), в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 132473-13.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачу належить автомобіль марки D.1 LAND ROVER; D.2 RANG ROVER, D.З легковий універсал В; об'єм двигуна 02993; реєстраційний номер НОМЕР_1; рік випуску - 2012; дата первинної реєстрації - 27.06.2012р.;

07.07.2016 р. позивачем отримано податкове повідомлення- рішення Тернопільської ОДПІ № 132473-13 від 30.06.2016 р. про визнання суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00грн. Позивач не погоджується з таким податковим повідомленням- рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Вважає, що при розрахунку вартості транспортного засобу необхідно володіти інформацією, серед іншої, про тип двигуна, тип коробки передач, пробіг легкового автомобіля. Однак, відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення не врахував, що об'єктом оподаткування згідно із п.п. 267.2.1. п. 267.2. ст. 267 ПК України (в редакції Закону № 909-УІІІ від 24.12.2015) є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років ( включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року.

Також посилається на норми ПК України та Бюджетного кодексу України, відповідно до яких зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Враховуючи те, що зміни до податкового законодавства щодо зміни елементів транспортного податку були внесені наприкінці 2015 року, позивач вважає, що контролюючий орган може застосовувати їх та здійснювати відповідні нарахування виключно починаючи з січня 2017 р.

Підставою, поряд із вищевказаними, на яку посилається позивач, є, на її думку, порушення введення у дію транспортного податку, як такого, що належить до місцевих податків та зборів.

У судовому засіданні 04.10.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позову, та просила задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у запереченнях від 09.09.2016 р. Вважає, що контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим Тернопільською ОДПІ відповідно до приписів статті 267 ПК України визначено податкові зобов'язання з транспортного податку та направлено на адресу позивача відповідне податкове повідомлення-рішення. При цьому, вартість вказаного транспортного засобу визначена за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, нормативного пробігу легкового автомобіля. З посиланням на норми законодавства зазначає, що Тернопільською ОДПІ правомірно та своєчасно прийнято та направлено позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому відсутні підстави для його скасування. Також вважає, що зміни законодавства в частині транспортного податку, прийняті в грудні 2015 р., підлягали застосуванню з 01.01.2016 р. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позв слід задовольнити повністю з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 30.06.2016 р. Тернопільською ОДПІ на підставі пункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 підпункту 267.6.2 пункту 267.6 ст. 267 ПК України було винесено податкове повідомлення-рішення № 132473-13, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн. (а. с. 9).

Як випливає з матеріалів справи, таке податкове зобов'язання було визначене контролюючим органом ОСОБА_2 у зв'язку з належністю їй вказаного вище автомобіля RANG ROVER.

Предметом судового розгляду є правомірність прийняття Тернопільською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 30.01.2016 р. № 132473-13.

Чинне податкове законодавство України передбачає справляння з платників податків, зокрема, й такого місцевого податку як податок на майно. До складу податку на майно відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 ПК України входить транспортний податок.

Як визначено в підпункті 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, є об'єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено, що обчислення суми транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Вказане кореспондується також з нормою підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, відповідно до якої обов'язок із визначення суми грошових зобов'язань з такого податку покладається на контролюючий орган.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України установлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 ПК України.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм податкового законодавства, за загальним правилом визначення сум грошового зобов'язання з транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб провадиться контролюючим органом шляхом надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення в разі наявності у власності такого платника податків автомобіля, що є об'єктом оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, вважаючи, що позивач є власником об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 р., самостійно визначив платнику податків (позивачеві) суму грошового зобов'язання з податку, обов'язок із розрахунку якого покладено на контролюючий орган (транспортного податку), про що прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 132473-13.

При оцінці доводів позивача щодо протиправності визначення податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік, що обґрунтовується неможливістю застосування норм чинного податкового законодавства України, які регламентують справляння такого податку в цьому році, у зв'язку з порушенням принципу стабільності, суд відзначає наступне.

Транспортний податок запроваджено Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII (набрав чинності з 01 січня 2015 року), яким врегульовано, зокрема, об'єкт оподаткування, ставки податку, порядок та інші умови його справляння.

В подальшому було внесено зміни до ПК України в частині транспортного податку - відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII. Зокрема, згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VIII), об'єктом оподаткування визначено легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Суд звертає увагу, що в попередній редакції ПК України (тобто в редакції Закону України від 28.12.2014 р. №71-VIII) об'єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років, з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 сантиметрів кубічних.

З аналізу діючої та попередньої редакції правових норм, що регулювали транспортний податок, слід прийти до висновку, що зміни, які внесені Законом України від 24.12.2015 р. №909-VIII у підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, безпосередньо стосувалися об'єкта оподаткування. При цьому, як випливає зі статті 7 ПК України об'єкт оподаткування є одним із обов'язкових елементів податку.

Таким чином, суд вважає, що зміни, які передбачені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 р. № 909-VIII, в частині транспортного податку слід вважати зміною елемента транспортного податку, а саме - об'єкта оподаткування. При цьому, такі зміни об'єкта оподаткування не є формальними, оскільки об'єкти оподаткування транспортним податком за нормами ПК України в редакції Закону України від 28.12.2014 р. №71-VIII і Закону України від 24.12.2015 р. № 909-VIII не є тотожними та істотно відрізняються - за першими до числа таких об'єктів зараховуються транспортні засоби, виходячи з об'єму циліндрів їх двигуна (тобто це можуть бути й маловартісні транспортні засоби, проте з великим об'ємом двигуна), а за другим, виходячи з їх середньоринкової вартості (тобто це можуть бути й малолітражні транспортні засоби, проте значної вартості).

У зв'язку з чим, суд акцентує увагу на те, що ПК України встановлений принцип стабільності, під яким відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України слід розуміти те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відтак, суд погоджується із позицією позивача, що застосування з 01.01.2016 р норм Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 .12. 2015 р. №909-VIII у частині транспортного податку є передчасним, оскільки такий закон прийнято пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2016 року) і таке його застосування у 2016 році порушуватиме принцип стабільності.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах суд застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд приходить до висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2016 рік.

Щодо обґрунтування позивача про відсутність об'єкта оподаткування транспортним податком, з огляду на середньоринкову вартість транспортного засобу, яка становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виходячи з даних фактичного пробігу транспортного засобу, то судом враховується таке.

Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 24 грудня 2015 року № 928 з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.

Отже, для того, щоб транспортний засіб підпадав під визначення об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, його середньоринкова вартість має складати більше 750 х 1378 грн. = 1 033 500 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Відповідно пункту 2 Порядку № 403 та пункту 12 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Таким чином, при визначенні середньоринкової вартості транспортного засобу контролюючий орган має враховувати фактичний пробіг транспортних засобів, а не лише нормативний, чого, як вбачається з пояснення представника відповідача, не було здійснено відповідачем у спірному випадку.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи та аналізуючи наведені положення податкового законодавства, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 132473-13. Позовні вимоги підлягають до задоволення.

В той же час суд не приймає до уваги посилання представника позивача на порушення введення у дію транспортного податку, як такого, що належить до місцевих податків та зборів з огляду на наступне.

У п. 7 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цього Закону переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених ст.10 ПК України.

З огляду на це, Тернопільська міська рада рішенням від 26.01.2016 р. №7/5/1 «Про внесення змін в рішення Тернопільської міської ради від 30.06.2015 №6/60/27» прийняла нову редакцію транспортного податку, положення якої кореспондуються з приписами ст. 267 ПК України і встановлює у 2016 році ставку транспортного податку - із розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування згідно із ст.267 ПК України.

Окрім цього, у п. 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-VІІІ зазначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме, щодо офіційного оприлюднення відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період) рішень про встановлення місцевих податків та зборів. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відтак, суд приходить до висновку, про необгрунтованість доводів позивача в цій частині, щодо наявності порушень органом місцевої влади порядку оприлюднення рішення щодо введення в дію транспортного податку.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що Тернопільська ОДПІ як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти адміністративного позову, не довела правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. № 132473-13.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір при поданні позовної заяви до Тернопільського окружного адміністративного суду в розмірі 551,20 грн. згідно з квитанцією Тернопільської філії ПАТ КБ "Приватбанк" від 01 серпня 2016 року (а. с. 3), то відповідно до статті 94 КАС України ця сума судового збору підлягає до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської ОДПІ.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 30.06.2016 р. № 132473-13.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області на користь ОСОБА_2 551 грн (п"ятсот п"ятдесят одну грн. 20 коп) сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 28.11.2016 р.

Головуючий суддя Білоус І.О.

копія вірна

Суддя Білоус І.О.