Постанова № 63131073, 30.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року Справа № 813/2338/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддяГрень Н.М.,

суддяБратичак У.В.,

суддяКухар Н.А.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивачаОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, про скасування наказу, поновлення в органах внутрішніх справ, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, з вимогами:

- скасувати наказ УМВС України на Львівській залізниці від 09.06.2016 року про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з посади інспектора штабу лінійного відділу на ст. Львів ЛУ на Львівській залізниці;

- зобовязати Міністерство внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці поновити (працевлаштувати) ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ з 06.10.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у встановлений законодавством строк позивача не повідомлено про наступне звільнення у звязку з скороченням штату працівників, вказаний наказ вручений позивачу 06.07.2016 року, відповідачем не встановлено неможливості подальшого використання позивача на службі у відповідності до п.64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Крім того, зазначає, що за положеннями ст. 184 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення з ініціативи власника жінок, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обовязковим працевлаштуванням. Відповідачем-1 не дотримано вказаних положень законодавства України в частині обовязкового працевлаштування позивача. З урахуванням викладеного, зазначає, що оскаржуваний наказ УМВС України на Львівській залізниці від 09.06.15р. № 6 о/с прийнятий без достатніх і належних правових підстав і підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав повністю з підстав, аналогічних викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача-1 УМВС України на Львівській залізниці у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що відповідно до наказу МВС України №660 від 08.06.2015р. Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці УМВС України на Львівській залізниці ліквідовано. Всі посади відповідно до наказу №741 від 22.06.2015 року в ЛВ на ст.Львів УМВС України, де працювала позивач, скорочено. З метою реалізації вказаного наказу Управлінням МВС на Львівській залізниці видано наказ №43/ос від 13.07.2015 року «Про організаційно-штатні зміни в УМВС України у Львівській області на Львівській залізниці». Зазначає, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року винесено наказ №3 від 09.06.2016 року про поновлення ОСОБА_3 на службі в УМВС України на Львівській залізниці. Стверджує, що позивач не долучила доказів того, що вона виявила бажання на прийняття її на службу до поліції , не скористалась правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, а отже не підтвердила свою згоду проходити подальшу службу в національній поліції. У звязку із цим, відповідачем видано наказ №6 від 09.06.2016 року про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року за п. 64 «г» через скорочення штатів. Крім того, зазначив, що за приписами пункту 11 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про національну поліцію» перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. Відтак, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача 2 МВС України у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, долучив до матеріалів справи письмові заперечення в яких зазначив, що у зв'язку із ліквідацією УМВС України на Львівській залізниці, вивільненню підлягають усі працівники управління. Крім того, позивач не перебувала в безпосередніх трудових відносинах з Міністерством внутрішніх справ України, тому позовна вимога про зобовязання МВС України працевлаштувати позивача є безпідставною, оскільки жодним нормативно-правовим актом України це не передбачено.

Суд з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

ОСОБА_3 працювала у підрозділах УМВС України на Львівській залізниці, на день звільнення перебувала на посаді старшого лейтенанта міліції інспектора штабу лінійного відділу на станції Львів ЛУ на Львівській залізниці.

Відповідно до наказу УМВС України на Львівській залізниці №19о/с від 16.04.15р. перебувала у додатковій відпустці для догляду за дитиною без збереження заробітної плати з 17.04.15р. по 16.04.16р.

Згідно з Наказом МВС України №660 від 08.06.15р. Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці УМВС України на Львівській залізниці ліквідовано, створено комісію з ліквідації Управління МВС України на Львівській залізниці. Даний наказ видано відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, п. 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМУ від 13.08.14р. № 401 та на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ"(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Наказом МВС України № 741 від 22.06.15р. Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції всі посади УМВС України на Львівській залізниці скорочено.

З метою реалізації даного наказу УМВС України на Львівській залізниці видано наказ №43о/с від 03.07.15р. Про організаційно-штатні зміни в УМВС України на Львівській залізниці, згідно з яким скорочено усі посади в управлінні.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що УМВС України на Львівській залізниці з 13.07.15р. перебуває в стані припинення за рішенням засновника.

Наказом від 03.09.15р. №70 О\С По особовому складу старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 - інспектора штабу лінійного відділу на станції Львів ЛУ на Львівській залізниці з 03.09.15р. звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік за ст. 64 п. г (за скороченням штатів).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці № 70 о/с від 03.09.15р. По особовому складу та поновлено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 на посаді інспектора штабу лінійного відділу на ст.Львів ЛУ на Львівській залізниці з 04 вересня 2015 року.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року Наказом Управління МВС України на Львівській залізниці №3о/с від 09.06.2016 року «По особовому складу», на підставі листа МВС України від 20.04.2016 року №12/6-1773 скасовано наказ управління МВС на Львівській залізниці від 03.09.2015 №70 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 64 «г» (через скорочення штатів) положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України з постановкою на військовий облік старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 (С-531626), інспектора штабу лінійного відділу на ст. Львів ЛУ на Львівській залізниці УМВС, з 03 вересня 2015 року, залишивши її на раніше займаній посаді.

Того ж дня, Наказом Управління МВС України на Львівській залізниці №6 о/с «По особовому складу» звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за ст. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим іі начальницьким складом ОВС України з постановкою на військовий облік старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 (С-531626), інспектора штабу лінійного відділу на ст. Львів ЛУ на Львівській залізниці УМВС, з 06 листопада 2015 року.

Не погодившись з таким наказом позивач звернулась до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.18 Закону України Про міліцію порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходженням служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі Положення).

Так, пунктом 64 г вказаного Положення передбачено, що особи середнього, старшого і начальницького складу звільняються зі служби в запас через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання їх на службі.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано питання звільнення працівників органів внутрішніх справ, які перебувають у відпустці, у звязку з вагітністю та пологами, при ліквідації установи, тому при вирішенні цього спору підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, закріпленні в КЗпП України.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду трудових спорів (з подальшими змінами) при розгляді трудових спорів, пов'язаних із звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності штату працівників, чи додержані власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази зміни в організації виробництва і праці, того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне звільнення.

Відповідно до наказу МВС України №660 від 08.06.2015р. Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці УМВС України на Львівській залізниці ліквідовано.

Згідно з наказом УМВС України №43 о/с Про організаційно-штатні зміни в УМВС України на Львівській залізниці, прийнятим на виконання наказу МВС України №741 від 22.06.2015р. Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції всі посади в ЛВ на ст.Львів УМВС України, де працювала позивач, скорочено.

Судом встановлено, що УМВС України на Львівській залізниці з 13.07.2015р. перебуває в стані припинення за рішенням засновника.

Таким чином, посада інспектора штабу лінійного відділу на ст.Львів ЛУ на Львівській залізниці, на якій працювала позивач, скорочена, у звязку з ліквідацією УМВС України на Львівській залізниці.

Суд бере до уваги ту обставину, що УМВС України на Львівській залізниці з 13.07.15р. хоча й перебуває у стані припинення, проте станом на час розгляду справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи УМВС України на Львівській залізниці не внесено. Крім цього, суд враховує те, що саме на УМВС України на Львівській залізниці покладено обовязок працевлаштувати позивача.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

Судом встановлено, що позивача не повідомлено про наступне вивільнення та необхідність прибути у відділ кадрового забезпечення для вирішення питання по суті.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач не виконав вимог, передбачених ст.49-2КЗпП України, щодо персонального повідомлення позивача про наступне вивільнення працівників не пізніше, ніж за два місяці.

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 року встановлено, що позивач є багатодітної матірю, а також відповідно до наказу УМВС України на Львівській залізниці №19о/с від 16.04.15р. перебуває відпустці для догляду за дитиною без збереження заробітної плати з 17.04.15р. по 16.04.16р.

Таким чином, позивач перебувала у відпустці для догляду за дитиною без збереження заробітної плати, оскільки в наказі від 09.06.16р. №6 о/с По особовому складу вказано звільнити ОСОБА_3 з 06 листопада 2015 року.

Відповідно ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави стверджувати, що працевлаштування вказаних категорій працівників є обовязком власника або уповноваженого ним органу. Вказана позиція кореспондує положенню, передбаченому пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів (звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років провадиться з обов'язковим працевлаштуванням).

Статтею 141 КЗпП України встановлено, що обовязок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Звільнення позивача без працевлаштування є порушенням встановленого порядку звільнення, що спричиняє відповідальність винної особи згідно з чинним законодавством про працю (статті 265 КЗпП України). Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2010 року, справа №К-20339/10.

02.03.2016р. УМВС України на Львівській залізниці звернулося до МВС України з листом №11/73 в якому просило розглянути питання про внесення змін до Наказу МВС України №741 від 22.06.2015 року в частині не скорочення посади позивача.

Листом №22/4-762 від 23.03.2016 року МВС України надало розяснення ДЮЗ МВС України №12/6-1673 та повідомило, що після набрання чинності Закону України «Про національну поліцію» від 07.11.2015 року органи внутрішніх справ в структурі МВС були ліквідовані.

Однак суд звертає увагу відповідача, що наведені обставини не звільняють УМВС України на Львівській залізниці від виконання обовязку забезпечити працевлаштування позивача, передбаченого ч.3 ст.184 КЗпП України.

Суд також звертає увагу і на те, що УМВС України на Львівській залізниці не встановлено неможливості подальшого використання позивача на службі у відповідності до п.64 г Положення про проходженням служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав в УМВС України на Львівській залізниці для прийняття наказу №6 о/с від 09.06.2016 року По особовому складу про звільнення ОСОБА_3 з посади, без дотримання встановленого порядку працевлаштування такої категорії працівників. А тому, оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_3 з посади підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач УМВС України на Львівській залізниці з 13.07.2015р. перебуває у стані припинення.

Суд бере до уваги, що УМВС України на Львівській залізниці з 13.07.2015р., хоча й перебуває у стані припинення, однак станом на час розгляду справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи УМВС України на Львівській залізниці не внесено. Крім того, суд враховує те, що саме на УМВС України на Львівській залізниці покладено обовязок працевлаштувати позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді інспектора штабу лінійного відділу на ст.Львів ЛУ на Львівській залізниці, з 06 листопада 2015 року

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Щодо позовної вимоги до Міністерства внутрішніх справ України, про зобовязання поновлення (працевлаштування) ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ з 06.11.15р., суд зазначає наступне.

Відповідач 2 - МВС України є окремою юридичною особою, позивач перебувала у трудових відносинах з УМВС України на Львівській залізниці, а тому, відсутні підстави для зобовязання відповідача 2 працевлаштувати позивача.

Як зазначалося судом, обовязок працевлаштування позивача покладено на УМВС України на Львівській залізниці.

Таким чином, із врахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню лише в частині позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

У відповідності до норм ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці № 6 о/с від 09.06.2016 року По особовому складу про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3.

3. Поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 на посаді інспектора штабу лінійного відділу на ст.Львів ЛУ на Львівській залізниці, з 06.11.2015 року

4. Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 а посаді інспектора штабу лінійного відділу на ст. Львів ЛУ на Львівській залізниці допустити до негайного виконання.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя Грень Н.М.

Суддя Братичак У.В.

Суддя Кухар Н.А.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2016 року.