Постанова № 63130735, 24.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року (об 11 год. 30 хв.)Справа № 808/3100/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

за участю представників позивачів Сенченко В.В., Левченко Л.М., Страйстора В.І.,

представника відповідача Мякішевої А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа»

до Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

про скасування постанов про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження, зняття арешту з грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріхівтепломережа» (далі - ТОВ «Оріхівтепломережа», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Оріхівський ВДВС, відповідач), в якому з урахуванням уточнення просить:

розстрочити виконання за зведеним виконавчим провадженням №45109561 (145/7) від 01.10.2014 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з позивача грошових коштів, що знаходяться на виконанні у відповідача в загальній сумі 461 963,63 грн. на строк 60 місяців рівними частинами до 15 числа кожного місяця, а саме за кожен місяць, починаючи з листопада 2016 року, в сумі 7 699,40 грн. щомісячно;

скасувати постанову відповідача ВП №43735255 про арешт коштів боржника від 17.05.2016;

скасувати постанову відповідача ЗВП №45109561 про арешт коштів боржника від 17.05.2016;

скасувати постанову відповідача ЗВП №45109561 про арешт коштів боржника від 30.09.2016;

зняти арешт з грошових коштів позивача, які знаходяться на рахунках:

№260209220344001 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26031220344002 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26032220344001 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26033220344088 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26041060170813 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26051220344082 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26004301000535 в Запорізькому обласному управлінні Акціонерне товариство «Ощадбанк», код фінансової установи 313957;

№2600610736101 в Акціонерному товаристві «МетаБанк», код фінансової установи 313582.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали із підстав викладених у позовній заяві та надали додаткові усні пояснення. Зокрема, зазначають, що на виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження №45109561 (145/7) від 01.10.2014 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ТОВ «Оріхівтепломережа» на користь Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України та Оріхівського ВДВС, до якого входять п'ять виконавчих документів на загальну суму 399 859,17 грн. та виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій у сумі 62 104,46 грн. Вказують, що при примусовому виконанні державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти боржника, що знаходяться на банківських рахунках підприємства в Запорізькому РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Запоріжжя, в Запорізькому ОУ АТ «Ощадбанк» м. Запоріжжя та АТ «Метабанк». Проте, застосовані заходи з примусового стягнення заборгованості, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» не призвели до погашення заборгованості, натомість вони фактично призвели до зупинення діяльності підприємства в умовах неможливості використання власного майна і здійснення безготівкових рахунків. Також пояснюють, що неспроможність належного виконання зобов'язання обумовлена кризою, відсутністю фінансування. Кризові явища в економіці вкрай негативно вплинули на стан підприємства, яке регулярно вживало заходи щодо погашення заборгованості, але борг великий для підприємства, що зводить всі зусилля нанівець. Рік від року економічний стан підприємства погіршується, оскільки розмір витрат перевищує чистий прибуток підприємства, тому підприємство знаходиться на межі банкрутства. Крім того, зазначають, що відповідачем протиправно накладено арешт на рахунок №26041060170813, відкритий в Запорізькому РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», рахунок №2600610736101, відкритий в АТ «МетаБанк» та №26004301000535 в Запорізькому ОУ АТ «Ощадбанк», оскільки ці рахунки використовуються для виплати заробітної плати, лікарняних та сплати податків. Ураховуючи вищевикладене, посилаються на приписи ст. 19, 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасом втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», ст. 60, 72, 73 Закону України «Про виконавче провадження», статтю 97 Кодексу законів про працю України та статті 15, 24 Закону України «Про оплату праці» та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов в частині скасування постанов про арешт коштів боржника та зняття арешту з грошових коштів позивача, які знаходяться на рахунках не визнав, надав суду відзив (вх. №33175 від 21.11.2016), у якому зазначає, що станом на 21.11.2016 у відділі на виконання перебуває ЗВП №45109561 від 01.10.2014 про стягнення з позивача на користь стягувачів коштів на загальну суму 453 385,44 грн. Щодо арешту коштів на рахунках повідомив, що 17.05.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках у банківських установах, в тому числі рахунок №26041060170813 в ПАТ КБ «ПриватБанк», який дійсно є рахунком зі спеціальним режимом використання, відкритий для зарахування страхових коштів, однак, твердження позивача про те, що кошти на рахунку боржника арештовані не відповідає дійсності, оскільки банк листом від 24.05.2016 №20.1.0.0/7-20160524/1904 повідомив відділ про призначення вказаного рахунку та неможливість арешту коштів на ньому. Стосовно рахунків №2600610736101 в АТ «МетаБанк» та №26004301000535 в Запорізькому ОУ АТ «Ощадбанк», які використовуються для виплати заробітної плати, лікарняних та сплати податків вказував, що спец режим використання вказаних рахунків не підтверджено ні посиланням на норми Закону або акта, на підставі якого його відкрито, ні шифруванням в самому номері, ні жодним іншим чином. Вважає, що законодавством України не заборонено арештовувати кошти на рахунках боржника - юридичної особи, на яких обліковується, у тому числі кошти для виплати зарплати та сплати податків (окрім коштів на рахунках платників податків в системі електронного адміністрування податків на додану вартість). Посилання позивача на Порядок зупинення операцій з бюджетними коштами, затверджений Постановою КМУ від 19.01.2001 №21, на думку відповідача, є недоречним, оскільки визначає механізм застосуванням Мінфіном, органами ДКС, державної фінансової інспекції, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів у межах наданих їм повноважень до розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів такого заходу впливу, як зупинення операцій з бюджетними коштами і застосовуються у разі виявлення факту порушення вимог бюджетного законодавства. Крім того, вказує, що при зверненні стягнення на кошти на рахунках боржника державним виконавцем дійсно не прийнято до уваги норми ч. 2 ст. 55 Бюджетного кодексу України, оскільки позивач не являється бюджетною установою і вказані норми до нього не застосовуються. Щодо зняття арешту з майна боржника, вказує, що двічі ухвалами Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2014 та 03.02.2015 виконання рішення по справі №2а-10381/10/0870 розстрочене, але жодного разу не виконано, ураховуючи викладене, вважає, що скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, призведе до порушення прав стягувача на забезпечення виконання рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог в частині скасування постанов про арешт коштів боржника та зняття арешту з грошових коштів позивача, які знаходяться на рахунках, відмовити, із підстав наведених у відзиві.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Оріхівтепломережа» (ідентифікаційний код 13622447) зареєстровано як юридичну особу 09.06.1997 Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №144298 та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, постановою головного державного виконавця відділу від 18.06.2014 було відкрито виконавче провадження ВП №43735255 з примусового виконання виконавчого листа №2а-10381/10/0870, виданого 14.05.2014 Запорізьким окружним адміністративним судом про стягнення з позивача на користь стягувача Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження економічних санкцій у розмірі 489 310,08 грн.

На даний час на виконання у Оріхівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження №45109561 від 01.10.2014 про стягнення з позивача на користь стягувачів коштів на загальну суму 414 138,47 грн., до складу якого входить 5 (п'ять) виконавчих документів, стягнення за якими здійснюється до бюджету, у тому числі ВП №43735255 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 №2а-10381/10/0870 про стягнення з ТОВ «Оріхівтепломережа» до Державного бюджету Оріхівського району (економічних санкцій в сумі 489 310,08 грн. та ВП №45939242 (постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 18.06.2014), №46709379 (постанова про відкриття від 16.10.2014), №46709381 (постанова про відкриття від 16.10.2014) та №49729181 (постанова про відкриття від 01.10.2015) з виконання виділених в окремі виконавчі провадження постанов про стягнення з боржника виконавчого збору.

В ході проведення виконавчих дій 20.10.2014 державним виконавцем було описано та арештовано майно боржника - ТОВ «Оріхівтепломережа», про що складено відповідний акт, 16.03.2016 згідно відповідної постанови державного виконавця з метою оцінки наведеного у акті майна було залучено ТОВ «Національна експертна правова група» в особі оцінювача Кузнєцова Д.С., 24.05.2016 до відділу надійшов звіт про оцінку майна, про що свідчить також лист відповідача від 25.05.2016 №6698.

Крім того, у межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанови від 17.05.2016 ВП №43735255, від 17.05.2016 ЗВП №45109561, від 30.09.2016 ЗВП №45109561, якими накладено арешт на кошти боржника, які містяться на рахунках у фінансових установах, а саме:

№260209220344001 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26031220344002 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26032220344001 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26033220344088 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26041060170813 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26051220344082 в Запорізькому регіональному управлінні Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код фінансової установи 313399;

№26004301000535 в Запорізькому обласному управлінні Акціонерне товариство «Ощадбанк», код фінансової установи 313957;

№2600610736101 в Акціонерному товаристві «МетаБанк», код фінансової установи 313582.

Копії вказаних постанов державним виконавцем було направлено на виконання до банківських установ ПАТ КБ «ПриватБанк», ЗОУ АТ «Ощадбанк» та АТ «МетаБанк».

Проте, листом від 24.05.2016 №20.1.0.0.0/7-20160524/1904/3842/05-37/7 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив відділ, що у постанові міститься вимога про накладення арешту на кошти, що обліковуються на рахунку №26041060170813, кошти на якому згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасом втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів. На рахунках недостатньо коштів для виконання постанови.

Відділ обслуговування клієнтів ЗОУ АТ «Ощадбанк» повідомив листом від 26.05.2016 №35/2190/3762/05-38/7 відділ, що згідно постанови про арешт коштів боржника на кошти ТОВ «Оріхівтепломережа» було накладено арешт 25.05.2016.

У жовтні 2016 року ТОВ «Оріхівтепломережа» звернулось до суду із даним позовом про скасування постанов про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження, зняття арешту з грошових коштів.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV).

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), в контексті статті 1 Закону № 606-XIV розуміють сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (частина друга статті 2 Закону № 606-XIV).

Частинами першою та другою статті 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За нормами частини першої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною першою статті 33 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Із матеріалів справи вбачається та сторонами по справі не заперечується, що на даний час на виконання у Оріхівському ВДВС перебуває ЗВП №45109561 від 01.10.2014, до складу якого входить 5 (п'ять) виконавчих документів, стягнення за якими здійснюється до бюджету, у тому числі ВП №43735255 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2014 №2а-10381/10/0870 про стягнення з ТОВ «Оріхівтепломережа» до Державного бюджету Оріхівського району (економічних санкцій в сумі 489 310,08 грн. та ВП №45939242 (постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 18.06.2014), №46709379 (постанова про відкриття від 16.10.2014), №46709381 (постанова про відкриття від 16.10.2014) та №49729181 (постанова про відкриття від 01.10.2015) з виконання виділених в окремі виконавчі провадження постанов про стягнення з боржника виконавчого збору.

Статтею 32 Закону № 606-XIV визначено заходи примусового виконання рішення, серед іншого, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Матеріалами справи встановлено, що з метою забезпечення повного і своєчасного виконання виконавчого провадження оскаржуваними постановами державний виконавець Оріхівського ВДВС наклав арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках, що належить боржнику ТОВ «Оріхівтепломережа».

Частинами першою, другою та четвертою статті 52 Закону № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частини третя та четверта статті 65 Закону № 606-XIV).

На обґрунтування протиправності винесення постанов та накладення відповідачем арешту на рахунки підприємства у банках, а саме на рахунок №26041060170813, відкритий в Запорізькому РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», рахунок №2600610736101, відкритий в АТ «МетаБанк» та №26004301000535 в Запорізькому ОУ АТ «Ощадбанк», позивач посилається на те, що ці рахунки використовуються для виплати заробітної плати, лікарняних та сплати податків, а отже не можуть бути використані, як джерела погашення за зведеним виконавчим провадженням.

З приводу вказаних обставин, суд вважає за необхідне зауважити, що з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» №77-VIII від 28.12.2014, крім підпунктів 3, 5, 9 та 10 пункту 3 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 квітня 2015 року, яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 викладено у новій редакції.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Так, відповідно до статті 1 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України; при цьому, страховими коштами є акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Приписами частини четвертої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Статтею 34 цього ж Закону передбачено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону..

Таким чином, вказаними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено заборону на стягнення страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок, в тому числі й за виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню в порядку і у спосіб, встановленими Законом України «Про виконавче провадження».

Зокрема, згідно з пунктом 1.8 глави 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 № 492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

На поточних рахунках розміщуються страхові кошти, які можуть бути використані виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Статтями 72, 73 Закону № 606-XIV наведений перелік соціальних виплат, на які не може бути звернено стягнення, зокрема, на допомогу по державному соціальному страхуванню.

Як вбачається із матеріалів справи листом від 24.05.2016 №20.1.0.0/7-20160524/1904 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив відповідача про те, що рахунок №26041060170813 є рахунком зі спеціальним режимом використання та неможливість арешту коштів на ньому, а таким чином, доводи позивача про накладений відповідачем арешт на рахунок зі спеціальним режимом використання не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

Встановлені частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю України, частиною третьою статті 15 і частиною шостою статті 24 Закону України «Про оплату праці» правила, згідно з якими оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, не є перешкодою для арешту державною виконавчою службою коштів боржника на його рахунку в банківській установі.

Зважаючи на те, що згідно із статтею 1 Закону № 606-XIV здійснення виконавчого провадження передбачає вчинення сукупності дій, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а за приписами частини першої статті 65 Закону № 606-XIV державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець правомірно, на законних підставах наклав арешт на кошти боржника шляхом винесення оскаржуваних постанов ВП №43735255 від 17.05.2016, ЗВП №45109561 від 17.05.2016, ЗВП №45109561 від 30.09.2016, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частинами четвертою та п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Стосовно посилань позивача, що застосовані заходи з примусового стягнення заборгованості, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» не призвели до погашення заборгованості, натомість вони фактично призвели до зупинення діяльності підприємства в умовах неможливості використання власного майна і здійснення безготівкових рахунків, при цьому, неспроможність належного виконання зобов'язання обумовлена кризою, відсутністю фінансування, оскільки розмір витрат перевищує чистий прибуток підприємства, тому підприємство знаходиться на межі банкрутства, суд вважає за необхідне зазначити, що вказані обставини не можуть слугувати підставою для зняття арешту із коштів боржника, накладених у межах виконавчого провадження, а тому позовні вимоги в частині зняття арешту з грошових коштів позивача, які знаходяться на рахунках у банківських установах є необґрунтованими та такими, що задоволенню також не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак