Постанова № 63130436, 24.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 р. Справа №805/2332/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11год.47хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді – Троянової О.В., при секретарі Кудрі В.Г., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2016 року №0000094300, №0000084300

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2016 року №0000094300, №0000084300/а.с.4-9/.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2016 року до участі по справі залучено в якості відповідача 2 Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі МГУ ДФС по адміністративній справі 805/2332/16-а оскільки з 08 вересня 2016 року позивач перебуває на податковому обліку у СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС /а.с.159/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС податкові повідомлень-рішень від 30 червня 2016 року №0000094300, №0000084300 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем неправильно застосовані норми Податкового кодексу України і невраховані листи підприємства щодо зарахування суми переплати з податку на прибуток на особовий рахунок позивача з метою погашення заборгованості з податку на додану вартість.

Просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30 червня 2016 року №0000094300, №0000084300 /а.с.8/.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав суду заяву про розгляд справи без участі представника /а.с.183-185/.

Представники відповідачів у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надали суду письмові заперечення у яких зазначили, що за наслідками камеральної перевірки податковим органом було встановлено порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, у зв’язку із чим прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначає, що прийняті рішення прийнято відповідно до Податкового кодексу України. Просять суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі /а.с.148-151,169-170/.

Враховуючи, що позивач та відповідач 1, відповідач 2 були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.

Відповідно до вимог ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ” зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 32183383), місцезнаходження юридичної особи: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Адмірала Луніна, буд.2, перебував на обліку як платник податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС до 18.09.2016 року, з 18.09.2016 року перебуває на податкову обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС /а.с.157/, зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.

Відповідач 1 – Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС,

Відповідач 2- Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС діють на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, відповідач 1, відповідач 2 у справі - суб'єкти владних повноважень, на яких чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Так, на підставі п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ”, код ЄДРПОУ 32183383, з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 30.06.2014 року по 27.05.2016 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 02.06.2016 року №292/28-03-46-32183383 /а.с.89-90/.

Актом камеральної перевірки від 02.06.2016 року №292/28-03-46-32183383 встановлено порушення п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1 ст.57, п.2032.2 ст.203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати суми узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість по наступним податковим деклараціям: за травень 2014 року у загальній сумі 1 566 671,38грн. з затримкою до 30 календарних днів, за червень 2014 року у загальній сумі 803 108,23грн. з затримкою до 30 календарних днів, за липень 2014 року у загальній сумі 1 369 114,19грн. з затримкою до 30 календарних днів, за серпень 2014 року у загальній сумі 1 131 716,39грн. з затримкою до 30 календарних днів, за грудень 2015 року у загальній сумі 1 476 843,72грн. з затримкою до 30 календарних днів та більше, за січень 2016 року у загальній сумі 33,00грн. з затримкою більше 30 календарних днів /а.с.90/.

Не погодившись із висновками акту камеральної перевірки від 02.06.2016 року №292/28-03-46-32183383, позивачем, 09 червня 2016 року за вих.№61020/812 подано заперечення на даний акт камеральної перевірки /а.с.87-88/.

З урахуванням висновків акту камеральної перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС 30 червня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000084300 форми «Ш», яким Товариству з обмеженою відповідальністю “СРЗ” визначено суму штрафу з податку на додану вартість у розмірі 492064,32грн. /а.с.92/;

- №0000094300 форми «Ш», яким Товариству з обмеженою відповідальністю “СРЗ” визначено суму штрафу з податку на додану вартість у розмірі 293106,14грн./а.с.93/.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу Товариству з обмеженою відповідальністю “СРЗ” , звернулося до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач -1, відповідач - 2 довели правомірність податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2016 року, виходячи з наступного.

Відповідно до п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України визначено,що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п.126.1 ст.126 ПК України).

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України встановлено, що сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 50.1 ст.50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до приписів п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом вбачається зі зворотного боку інтегрованої картки особового рахунку ТОВ “СРЗ” з податку на додану вартість на момент здійснення оплати платіжними дорученнями у нього був наявний податковий борг з податку на додану вартість /а.с.188-199/.

У зв’язку із чим податковий орган зобов’язаний зараховувати платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення не зважаючи на призначення платежу.

Норма, що міститься в п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України є імперативною і містить категоричну заборону погашення грошових зобов’язань до погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Єдиним виключенням з вказаної заборони є спрямування коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

З урахуванням наведених норм, суд погоджується із висновком податкового органу про порушення строків сплати ТОВ “СРЗ” самостійно визначених податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Суд не погоджується із твердженням відповідача, що податковий орган діяв не у спосіб, передбачений законодавством – ним проведена камеральна перевірка, в якій можливо використовувати виключно дані поданих платником податків декларацій.

Відповідно до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання , - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, грошове зобов'язання зі сплати штрафу, обумовленого статті 126 Податкового кодексу України, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, дійсно виникає не інакше, як за рішенням контролюючого органу, яке є підставою для його сплати.

Разом з тим, питання щодо несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання, з'ясовується контролюючим органом під час проведення камеральних перевірок.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки, згідно пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України, здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Так, пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Щодо, зауважень позивача про не зарахування податковим органом суми переплати з податку на прибуток на особовий рахунок позивача з метою погашення заборгованості з податку на додану вартість суд зазначає, наступне.

Стаття 43 Податкового кодексу України передбачає обов'язок відповідача спочатку підготувати висновок про повернення суми податку, а потім подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів і лише після цього здійснюється повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Норми чинного законодавства не передбачають можливість повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань шляхом їх стягнення з державного бюджету у судовому порядку.

Враховуючи викладене, даний позов не є неналежним способом захисту порушеного права.

Суд зазначає, що вірним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань яка підлягає поверненню позивачу.

Тобто, якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо повернення платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2016 року №0000094300, №0000084300 - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24 листопада 2016 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 листопада 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.