Постанова № 63130239, 18.11.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2016 р. Справа № 804/6345/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяОСОБА_1, при секретаріОСОБА_2, за участю: представника позивача представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест" до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Щит-Інвест» (надалі ТОВ «Щит-Інвест») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2016 року №0003251401, НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Щит-Інвест» зазначило, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом були зроблені протиправні висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій, в акті не наведено об'єктивних доводів, не викладено належних доказів наявності в його діях ознак протиправної діяльності. На думку позивача, ним у повному обсязі були надані відповідачу під час перевірки всі необхідні первинні документи на підтвердження реальності проведених господарських операцій, що не заперечувалось і самим відповідачем в акті перевірки. Тому, висновки податкової інспекції щодо не підтвердження реальності взаємовідносин ТОВ «Щит-Інвест» з контрагентами за перевіряємий період є безпідставними, а винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували. В письмових запереченнях проти позовних вимог відповідач посилався на те, що оскаржувані позивачем рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

У період з 18.05.2016року по 07.06.2016 року на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, згідно з п.п.20.1.4 п.0.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, 77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Щит-Інвест» (код ЄДРПОУ - 30443407) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.03.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.03.2016р., результати якої відображено в акті від 14.06.2016 №279/04-36-14-01-07-30443407 (далі акт перевірки, а.с.9-54 т.1).

За висновками акту перевірки відповідачем було встановлено, зокрема, порушення ТОВ «Щит-Інвест»:

- пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 824 820 грн. у т .ч. за 2013 рік 1 468 964 грн., за 2014 рік 264 600 грн., за 2015 рік 91 256 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 240 268 грн., у т.ч. за січень 2013 року 11 565 грн.; лютий 2013 року 7 919 грн.; березень 2013 року 25 245 грн.; квітень 2013 року 33 785 грн.; травень 2013 року 5 098 грн.; червень 2013 року 12 395 грн.; липень 2013 року - 829 грн.; серпень 2013 року 5 220 грн.; вересень 2013 року 6 309 грн.; жовтень 2013 року 8 113 грн.; листопад 2013 року 8 113 грн.; грудень 2013 року 10 829 грн.; січень 2014 року 3 317 грн.; лютий 2014 року 17 242 грн.; березень 2014 року 15 001 грн.; квітень 2014 року 13 254 грн.; травень 2014 року 9 922 грн.; червень 2014 року 20 117 грн.

Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що в ході проведеної перевірки ним встановлено здійснення взаємовідносин без мети реального настання правових наслідків та відсутність обєктів оподаткування по ланцюгу постачання від контрагентів постачальників ТОВ «Сієра-Дніпро», ТОВ «Ферро-Сервіс», ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Арсенал ТС» на адресу ТОВ «Щит-Інвест».

На підставі акта перевірки, з урахуванням розгляду заперечення ТОВ «Щит-Інвест», ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено податкові повідомлення-рішення від 01.07.2016 №0003251401 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 1 824 820 грн. та 433 391 грн. штрафних санкцій; №0003261401 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 156 656 грн. та 39 164 грн. штрафних санкцій (а.с.62, 63 т.1).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу (пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Так, згідно з пунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пункт 138.8 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Судом з акту перевірки встановлено, що в ході проведення перевірки ТОВ «Щит-Інвест» встановлені фінансово-господарські взаємовідносини з:

- ТОВ «Ферро-Сервіс», з яким укладено договір поставки брухту чорних металів від 01.01.2011 №010111-01, під час виконання якого (згідно з актами приймання-здачі та податковими накладними від 31.01.2013 №468, від 20.02.2013 №448) ТОВ «Щит-інвест» отримано брухт чорних металів на загальну суму 7 022 160,3 грн., без ПДВ (а.с. 201-203 т.1);

- ТОВ «Антарекс - Плюс», з яким укладено договори поставки від 28.01.2013 №280113/01, від 17.12.2012 № 171212/01, від 03.05.2012 №030512/01, під час виконання яких (згідно з видатковими та податковими накладними) ТОВ «Щит-Інвест» отримано металопрокат та дизельне пальне на загальну суму 209 912,5 грн., сума ПДВ 40 582,49 грн. (а.с.87-88, 103-104 т.1);

- ТОВ «Сієра-Дніпро», з яким укладено договори поставки лому чорних металів та металопрокат від 25.03.2013 №250313/01, від 30.12.2013 №301213/01, під час виконання яких (згідно з актами приймання-здачі та податковими накладними) ТОВ «Щит-Інвест» отримано брухт чорних металів на загальну суму 950 065 грн., сума ПДВ 94 012,21 грн. (а.с. 113-115, 162-163 т.1);

- ТОВ «Арсенал ТС», з яким укладено договір поставки лому чорних металів від 11.08.2014 №110814/1, під час виконання якого (згідно з актами приймання-здачі та податковими накладними) ТОВ «Щит-Інвест» отримано брухт чорних металів на загальну суму 3 457 817,28 грн. без ПДВ.

Факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сієра-Дніпро», ТОВ «Ферро-Сервіс», ТОВ «Антарекс-Плюс», ТОВ «Арсенал ТС» підтверджується відповідними первинними документами, які досліджені під час перевірки, а також копії яких наявні в матеріалах справи (в тому числі: податковими накладними, актами здачі-прийняття товару), а також специфікаціями до договорів, оборотно-сальдовими відомостями, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій(а.с.64-216 т.1).

З акту перевірки судом встановлено, що розрахунки між підприємствами проводились в безготівковому вигляді. При цьому, з контрагентами ТОВ «Сієра-Дніпро», ТОВ «Ферро-Сервіс», ТОВ «Антарекс-Плюс» у позивача заборгованість відсутня, а з контрагентом ТОВ «Арсенал ТС» заборгованість станом на 31.03.2016 року складала 797 817,28 грн. (з урахуванням сплати 2 660 000 грн.), що свідчить про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у звязку із здійсненням оплати за отриманий товар.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності зазначених підприємств, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок.

Зміст укладених позивачем з зазначеними контрагентами договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на порушення вимог чинного законодавства України контрагентами позивача (не встановлено придбання товарів контрагентами згідно Єдиного реєстру податкових накладних, порушення податкової дисципліни щодо ведення податкового обліку та звітності) при здійсненні своєї господарської діяльності, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагента під час укладення та виконання договорів між ними.

Відповідно обов'язкових до застосування, в силу приписів ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, правових висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 31.01.2011 у справі № 21-47а10. від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Наведена правова позиція Верховного Суду України узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03. рішення від 22.01.2009) Суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року № К/800/33480/15.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про порушення, які вчиняються його контрагентом.

Як на час укладення правочинів позивача із контрагентами, так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване.

За ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності кожного платника податків мають індивідуальний характер та поширюються на діяння, що визначаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. При цьому, не передбачено юридичної відповідальності суб'єкта права за порушення податкової дисципліни іншими особами згідно із законом.

З огляду на викладене, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов'язань.

Суд критично ставиться також до посилань відповідача на дефектність первинної документації (товарно-транспортних накладних) або її відсутність, оскільки чинне податкове законодавство не повязує відсутність деяких реквізитів в первинному документів з правом платника податків на податкові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат. Сама собою наявність або відсутність окремих документів (або наявність помилок у їх оформленні) не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце, що також підтверджується судовою практикою (ухвали Вищого адміністративного суду України №К/800/31740/13 від 26.01.2015, №К/800/24305/14 від 15.07.2014р.).

Судом критично також оцінюються доводи відповідача, що також стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових пвоідмолень-рішень, в рішенні ГУ ДФС в Дніпропетровській області «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки ТОВ «Щит-Інвест» від 29.06.2016 року №3646/10/04-36-14-01-19 в обґрунтування відсутності мети реального настання правових наслідків та обєктів оподаткування по ланцюгу постачання від контрагента постачальника ТОВ «Арсенал ТС» на адресу ТОВ «Щит-Інвест». Так, відповідач посилається на отримані під час розслідування кримінального провадження №32014040000000104 дані, а саме: протокол допиту свідка від 25.02.2015 громадянки ОСОБА_6 (як засновника ТОВ «Арсенал ТС», яка свідчить, що підприємство зареєстроване без мети здійснення підприємницької діяльності, а для отримання незаконної фінансової вигоди); а також висновок експерта від 25.06.2016 №63/04/06-329 (відповідно до якого посадові особи ТОВ «Арсенал ТС» не підписували первинних документів, а відбитки печатки нанесені рельєфними еластичними кліше).

Судом враховано, що лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду викладеними в ухвалі від 18 квітня 2016 у справі К/800/236/14, Постанові від 08 серпня 2016 р. у справі №К/800/21948/14, Ухвалі від 15 вересня 2016 у справі №К/800/4995/16 тощо.

За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови підприємства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду, висловленими, зокрема, в ухвалі від 03.12.2014 року по справі № К/800/11278/14, в ухвалі від 17.12.2014 року по справі № К/800/23862/14, в ухвалі від 17.12.2015 року по справі № К/9991/55328/12.

У даному ж випадку суд відзначає відсутність доказів, які б свідчили чи то про спільну та свідому участь позивача разом із недобросовісними платниками податків у схемах, пов'язаних із ухиленням від оподаткування, чи то хоча би про його обізнаність із такою протиправною діяльністю своїх контрагентів до вступу в господарські правовідносини з такими особами.

Суд також зауважує, що в даному контексті предметом інтересу позивача як господарюючого суб'єкта є в першу чергу бажаний для нього результат, тобто, отримання бажаного товару, робіт чи послуг, а не детальні умови чи організаційні аспекти їх виконання (такі як умови залучення контрагентом ресурсів та засобів для їх виконання, порядок набуття ним товару тощо). А провадячи свою підприємницьку діяльність, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, легальності наявних у них реєстраційних чи установчих документів, матеріальних засобів і ресурсів, умов залучення ним ресурсів для виконання умов договорів тощо, - для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції.

Однак, зазначений протокол допиту ОСОБА_6 не містить жодної інформації щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Арсенал ТС» з ТОВ «Щит-Інвест».

З метою дослідження господарських взаємовідносин ТОВ «Арсенал ТС» безпосередньо з ТОВ «Щит-Інвест», ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 року залучено до участі в розгляді справи в якості свідка ОСОБА_6, яка у судове засідання не зявилась, проте, суду надано нотаріально посвідчену заяву від 07.11.2016 року. Відповідно до копії цієї заяви ОСОБА_6 заявляє, що ніяких свідчень в будь-яких кримінальних справах щодо непричетності до взаємовідносин з ТОВ «Щит-Інвест» не давала.

Навпаки, у заяві ОСОБА_6 підтвердила, що у період з липня 2014 року по лютий 2015 року дійсно була директором ТОВ «Арсенал ТС» та виконувала адміністративно-розпорядчі функції управління господарською діяльністю підприємства. ТОВ «Арсенал ТС» здійснювало господарську діяльність за її участі. Також підтвердила, що нею особисто укладались та підписували договори, Специфікації, первинна бухгалтерська документація щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Щит-інвест».

Судом також критично оцінюються посилання на висновок експерта від 25.06.2016 №63/04/06-329 (відповідно до якого посадові особи ТОВ «Арсенал ТС» не підписували первинних документів, а відбитки печатки нанесені рельєфними еластичними кліше) тому, що серед наданих на експертизу документів відсутні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам ТОВ «Щит-Інвест».

А відтак, даний висновок не може покладатись в основу оцінки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з ТОВ «Арсенал ТС».

Крім того, посилання відповідача на матеріали кримінальних проваджень, протоколи допиту свідків тощо, судом оцінюються критично, оскільки вказані відомості та обставини, встановлені в ході досудового слідства, повинні бути перевірені з підтвердженням їх відповідності фактам та вимогам процесуального законодавства, в тому числі, судовим рішенням, винесеним в порядку Кримінального процесуального кодексу України, однак такого рішення суду надано не було.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачеві сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених правочинів.

Вказана думка суду повністю узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України. Так, у постанові від 03.04.2013 у справі №К/9991/38114/12 суд зазначив: «Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат на обрахування податку на прибуток.

В той же час, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер. Факт того, що придбані товари використовувалися в господарській діяльності позивача, відповідачем в акті перевірки та під час судового засідання не заперечується, однак, відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначені обставини не було прийнято до уваги.

Згідно ч.1 ст.69, ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є субєктом владних повноважень, правомірність свого рішення не довів, заперечень проти позову не надав.

Натомість, позивач надав суду належні докази на підтвердження реальності проведення господарських операцій щодо поставки брухту та лому чорних металів, металопрокату, дизельного пального, надав суду всі необхідні докази цього. А доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.

Тому, оскаржені податкові повідомлення-рішення, винесені внаслідок встановлених відповідачем порушень, є протиправними, як і нараховані ними суми грошового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

У зв'язку з цим адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вирішення питання про судовий збір, то суд зазначає, що на підставі ст.ст.87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України , положень Закону України "Про судовий збір", суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області сплачену суму судового збору за подання адміністративного позову в загальному розмірі 36 810,47 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01 липня 2016 року № НОМЕР_2, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2258211,00 грн., з яких: за основним платежем 1824820,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 433391,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01 липня 2016 року № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 195820,00 грн., з яких: за основним платежем 156656,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 39164,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Щит-Інвест (код ЄДРПОУ 30443407) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплачений судовий збір у розмірі 36810,47 грн. за подання адміністративного позову.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2016 року.

Суддя ОСОБА_1