Рішення № 63127706, 29.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/2775/15 Головуючий у 1 інстанції: Троценко Т.А.

Провадження № 22-ц/778/3257/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_1» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до кредитного договору №014/17-24/1362-78 від 05.09.2006 року Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1», було надано ОСОБА_3 кредит у сумі 40 000,00 дол. США строком до 05.09.2026 року із сплатою 12,00% річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором.

Відповідачем вищезазначені умови не виконувались, у звязку з чим станом на 06.02.2015 р. вона має заборгованість: по кредиту - 24 167,15 дол. США (559 000,20 грн.), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 833,35 дол. США (19 275,87 грн.); по сплаті відсотків - 1 411,63 дол. США (32 651,82 грн.); пеня за невчасну сплату кредиту та погашення відсотків - 2 500,98 дол. США (57 849,12 грн.).

На підставі зазначеного просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1» достроково заборгованість за кредитним договором №014/17-24/1362-78 від 05.09.2006 року у сумі 28 079,76 дол. США (649 501,14 грн.), у тому числі: заборгованість за кредитом - 24 167,15 дол. США (559 000,20 грн.); заборгованість по сплаті відсотків - 1 411,63 дол. США (32 651,82 грн.); пеню за невчасну сплату кредиту та відсотків - 2 500,98 дол. США (649 501,14 грн.), а також витрати по оплаті судового збору

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1» заборгованість за кредитним договором в сумі 28 079,76 доларів США (649 501,14 грн.) і судовий збір 3654,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

За змістом ст.ст. 1054, 1050 ч. 2 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.09.2006 року між ОСОБА_3 та ВАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1» (правонаступник ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1») був укладений кредитний договір № 014/17-24/1362-78, згідно умов якого позивач надав, а ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 40 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00 % річних, строком до 05.09.2026 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує.

За розрахунком банку станом на 06.02.2015 р. заборгованість ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором становить 28 079,76 доларів США, в тому числі - 24 167,15 дол. США (що за курсом НБУ еквівалентно 559 000,20 грн.) - заборгованість за кредитом; заборгованість по сплаті відсотків - 1 411,63 дол. США (що за курсом НБУ еквівалентно 32 651,82 грн.) та пеня за невчасну сплату кредиту та погашення відсотків - 2 500,98 дол. США (що еквівалентно 57 849,12 грн.).

Тому висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та відсотками відповідає вимогам ст.ст. 1050 ч. 2, 1054 ЦК України та матеріалам справи.

Проте, стягуючи кредитну заборгованість, суд визначив пеню у доларах США, при цьому не звернув уваги на таке.

У абз. 2, 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення" судам роз'яснено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Отже, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до п.9.1 Кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобовязання, зазначеного в цьому договорі.

Як зазначено у правових позиціях Верховного Суду України у справі №6-100цс 14 від 03.09.2014 року, за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

За розрахунком банку пеня в розмірі 57649 грн.12 коп. нарахована відповідно до п.9.1 договору за період з 27.02.2012 року по 06.02.2015 року (а.с.11-12).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.64).

З урахуванням загальних засад цивільного законодавства, що визначені у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України щодо справедливості, добросовісності та розумності, та положень ч.3 ст.551 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру неустойки (пені) в сумі 57 849,12 грн. до 1000 гривень.

Довід апеляційної скарги щодо незастосування судом позовної давності колегія суддів вважає неприйнятим, оскільки заявою від 10.03.2016 року на адресу банку (а.с.66) ОСОБА_3 визнавала заборгованість та просила списати заборгованість по пені. До того ж, із заявою про застосування позовної давності ОСОБА_3 не зверталась.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до п.4.ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 24 167,15 дол. США (що за курсом НБУ еквівалентно 559 000, 20 грн.): заборгованість по сплаті відсотків - 1 411,63 дол. США (що за курсом НБУ еквівалентно 32 651,82 грн.) та пені за невчасну сплату кредиту та погашення відсотків - 1000 гривень та судовий збір в розмірі 3654 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У відповідності до ст.88 ЦПК України ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1» має право на компенсацію відповідачем судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, в сумі 3334 грн. 18 коп. пропорційно задоволеним вимогам від заявлених (заявлено 649501,14 грн. задоволено 592652,02 грн.).

Крім того, ОСОБА_3 має право на компенсацію судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог за апеляційною скаргою (заявлено 649501,14 грн. задоволено 56849,12 грн.) в розмірі 351 грн. 81 коп.

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_1» підлягає стягненню компенсація судового збору в сумі 2982 грн. 37 коп.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України , колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_1» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_1» заборгованість за кредитним договором, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 24 167,15 дол. США (що за курсом НБУ еквівалентно 559 000,20 грн.): заборгованість по сплаті відсотків - 1 411,63 дол. США (що за курсом НБУ еквівалентно 32 651,82 грн.), пеню за невчасну сплату кредиту та погашення відсотків в сумі 1000 грн. та судовий збір в розмірі 2982,37 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: