Ухвала суду № 63126948, 02.12.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/10590/16-ц

У Х В А Л А

02 грудня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Леска В.В., Готори Т.Ю.

при секретарі Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 19 жовтня 2016 року щодо забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, оскаржив у апеляційному порядку ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 19.10.2016, якою задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову - накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 65,4 кв.м., належну на праві приватної власності ОСОБА_1

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування та порушення судом норм процесуального права, у звязку з чим просить ухвалу місцевого суду скасувати.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 просить ухвалу місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Вбачається, що у жовтні 2016 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просила: встановити юридичний факт проживання її з відповідачем однією сімєю без реєстрації шлюбу у період із липня 2002 року до 01.09.2006; визнати, що квартира за адресою АДРЕСА_1, набута ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності; поділити майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, присудивши позивачці вказану квартиру, а відповідачеві автомобіль Lexus RX400h, 2006 року випуску, зареєстрований за номером Mі724CL.

Також просила суд забезпечити даний позов шляхом накладення арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Позивачка зазначала, що шлюб між нею та відповідачем зареєстровано 02.09.2006, що стверджується відповідним свідоцтвом 1-ФМ № 016250. Вказувала, що до цього моменту із липня 2002 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання ними набуте майно, зокрема, квартира за адресою АДРЕСА_1, однак право приватної власності на неї вцілому зареєстроване 10.08.2006 за відповідачем.

З наведеного слідує, що між сторонами дійсно виник спір щодо квартири за адресою АДРЕСА_1.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України суд може за заявою позивача вжити заходів забезпечення позову, в тому числі шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачеві , а також заборони вчиняти певні дії.

Оскільки у предявленому ОСОБА_3 позові ставиться питання про встановлення факту проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання спірної квартири обєктом права спільної сумісної власності сторін, поділ спірної квартири, із урахуванням обставин щодо можливості відчуження спірної квартири відповідачем і залишення позивачки з їх дитиною (08.05.2012 р.н.) без житла, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість припущення, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення та вірно вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а ухвалу постановлено судом першої інстанції з додержанням вимог закону, тому у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити та залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст. 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і, відповідно до положень ст. 324 ЦПК України, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча:

Судді: