Рішення № 63126816, 21.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/5999/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Собослоя Г.Г., Бондаренка Ю.О.,

при секретарі: Сочка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах відповідача ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні імені ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду 12 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні імені ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу про оголошення догани, -

встановила:

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до комунальної організації ОСОБА_3 обласної ради «ОСОБА_3 обласна клінічна лікарня імені ОСОБА_4» про визнання незаконним наказу про оголошення догани.

Позов мотивовано тим, що згідно з наказом адміністрації відповідача від 01.06.2016 року № 228-к «Про оголошення догани» лікарю ортопеду-травматологу відділення ортопедії та травматології ОСОБА_5 за порушення порядку оформлення листків непрацездатності, передбаченого Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоровя України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за № 1005/6196/, оголошено догану.

В наказі зазначено, що підставою його прийняття став факт виявлення 30.05.2016 року неправильного оформлення листка непрацездатності хворої ОСОБА_6 лікарем ортопедом-травматологом відділення ортопедії та травматології ОСОБА_5.

Із тексту оскарженого наказу вбачається, що на підставі розпорядження головного лікаря було проведено експертизу історії хвороби та виявлено факти порушення п. 1.4.1, п. 1.6. 1.7. 2.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоровя України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за № 1005/6196/.

Позивач вважає, що зазначений наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконним, оскільки адміністрацією відповідача не було встановлено, чи був насправді факт порушення трудової дисципліни, в якій формі вини проявилось порушення трудової дисципліни, причини, що спонукали працівника вчинити дисциплінарний проступок, обставини, за яких останній вчинено.

Також, на думку позивача, адміністрація відповідача при застосуванні зазначеного вище дисциплінарного стягнення не дотрималася порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбаченого ст.ст. 147, 147-1 ч. 1, 149 КЗпП України, а відтак наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не відповідає критеріям правомірності, установленим законом, порушує права та інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання незаконним оскаржуваного наказу.

Позивач, посилаючись на обставини справи, зазначені у позовній заяві, та з підстав, передбачених ст.ст. 147, 147-1 ч. 1, 149 КЗпП України, просив у суді першої інстанції визнати незаконним наказ адміністрації відповідача від 01.06.2016 № 228-к «Про оголошення догани».

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 вересня 2016 року позов ОСОБА_5 - задоволено.

Визнано незаконним наказ ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні імені ОСОБА_4 «Про оголошення догани» за № 228-к від 1 червня 2016 року про оголошення догани ОСОБА_5 лікарю ортопеду-травматологу відділення ортопедії та травматології за порушення порядку оформлення листків непрацездатності, передбаченого наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455.

Вирішено питання про судові витрати.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, у звязку з чим, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду судом першої позову ОСОБА_5 до комунальної організації ОСОБА_3 обласної ради «ОСОБА_3 обласна клінічна лікарня імені ОСОБА_4» про визнання незаконним наказу про оголошення догани, суд не залучив в якості відповідача або третьої особи головного лікаря ОСОБА_3 клінічної лікарні імені ОСОБА_4. Судом визнано факт того, що позивач є керівником практики інтернів, однак ОСОБА_7, який заповнив лікарняний лист, не є інтерном та не направлявся для проходження практики до ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні імені ОСОБА_4.

Крім того, суд першої інстанції визнав факт того, що формулювання спірного наказу є не чітким та неясним, але позивач не заявляв таких вимог, тобто суд вийшов за межі позовних вимог. Апелянт зазначає, що накладення дисциплінарного стягнення відбулося з дотриманням вимог ст. 149 КЗпП України, а позивачем не подано доказів на спростування правомірності притягнення його до дисциплінарної відповідальності

Представник відповідача у суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Позивач у суді апеляційної інстанції вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які зявилися по справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Задовольняючи вказаний позов суд першої інстанції вважав, що адміністрацією відповідача порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення, передбачений ст. 149 КЗпП України, зокрема, у тексті цього наказу не зазначено конкретного виду порушення трудової дисципліни позивачем.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції, визнаючи спірний наказ адміністрації відповідача незаконним, виходив із того, що в тексті цього наказу не зазначено, який конкретно дисциплінарний проступок вчинив позивач, які саме порушення посадових обовязків (конкретні пункти посадової інструкції) допущено позивачем.

Так, в спірному наказі дослівно зазначено, що дисциплінарне стягнення накладено: «за порушення порядку оформлення листків непрацездатності, передбаченого наказом МОЗ України від 13.11.2011 р. № 455».

Таке формулювання наказу про накладення дисциплінарного стягнення не дозволяє чітко визначити, який саме проступок вчинив працівник, що в свою чергу позбавляє можливості надати працівником відповідні обґрунтовані пояснення щодо дисциплінарного проступку, згідно зі ст. 149 КЗпП України.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що формулювання спірного наказу є нечітким та неясним, зокрема, з нього не вбачається, які саме порушення посадової інструкції та трудового законодавства здійснено позивачем.

Проте з таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, виходячи з наступного.

За змістом ст. 139 КЗпП України працівники зобовязані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівнику під розписку.

Згідно зі ст. 148 Кодексу, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до правил ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем на посаді лікаря ортопеда-травматолога відділення ортопедії та травматології ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні імені ОСОБА_4.

На підставі наказу головного лікаря ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні імені ОСОБА_4 «Про оголошення догани» від 1 червня 2016 року за № 228-к позивача ОСОБА_5 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності і накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

Зі змісту наказу адміністрації відповідача від 1 червня 2016 року за № 228-к вбачається, що 30 травня 2016 року головним лікарем ЗОКЛ імені ОСОБА_4 виявлено факт неправильного оформлення листка непрацездатності хворої ОСОБА_6 лікарем ортопедом-травматологом ОСОБА_5.

Відповідно до письмового розпорядження головного лікаря заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності ОСОБА_8 проведено експертизу історії хвороби ОСОБА_6 та виявлено факти порушення п. 1.4.1, п. 1.6, 1.7, 2.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 р. № 455, із змінами і доповненнями внесеними наказом МОЗ України від 06.12.2011 р. № 882.

Позивача було ознайомлено з наказом адміністрації відповідача 1 червня 2016 року, про що свідчить його напис на останньому, де зазначено, що ним визнаються порушення, зазначені у спірному наказі.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем у пояснювальній записці головному лікарю ЗОКЛ імені ОСОБА_4 від 31 травня 2016 року було надано письмові пояснення, в яких він вказав, що хвора ОСОБА_6 знаходилась на стаціонарному лікуванні в ортопедичному відділенні з 23.05.2016 року по 30.05.2016 року у звязку із наявним у неї закритим внутрішньо-суглобовим багатоуламковим переломом правої ліктьової кістки зі зміщенням, а лікарняний лист ОСОБА_6 виписував інтерн другого року навчання.

Крім цього, у письмовому поясненні позивача стверджується й визнається та обставина, що листок непрацездатності хворої ОСОБА_6 заповнено не ним, а інтерном ОСОБА_7. У вказаному поясненні позивач також не заперечує факту порушення порядку оформлення листка непрацездатності, які були встановлені при проведенні експертизи історії хвороби хворої ОСОБА_6.

Так, за наслідками проведенної експертизи історії хвороби хворої ОСОБА_6 заступником головного лікаря з питань експертизи тимчасової непрацездатності ОСОБА_9 виявлені порушення, передбачені п.п. 1.4.1, п. 1.6, 1.7, 2.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455, із змінами і доповненнями внесеними наказом МОЗ України від 06.12.2011 № 882.

Із рапорту заступника головного лікаря ОСОБА_8, яким було проведено експертизу історії хвороби №310533 хворої ОСОБА_6, слідує, що лікарем ортопедом-травматологом ОСОБА_5 допущені наступні порушення, а саме: лікарняний листок виписаний не лікуючим лікарем, а - інтерном; невірно вказано місце та назва лікувального закладу; в медичній картці стаціонарного хворого не відображено відомості про лікарняний листок.

Із інформації, наданої факультетом післядипломної освіти та університетської підготовки від 06.06.2016 №1696, вбачається, що на 2015/2016 навчальний рік на базу ЗОКЛ імені ОСОБА_4 для проходження заочної частини інтернатури за спеціальністю „Ортопедія та травматологія інтерни не направлялися.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, значиться повне найменування юридичної особи: ОСОБА_3 обласна клінічна лікарня ім. А. Новака.

Відповідно до п. 1.4.1 Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність громадян (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоровя за 882 від 6 грудня 2011 року, право видачі листків непрацездатності надається лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоровя.

Пунктом 1.6 цієї Інструкції передбачено, що видача документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність здійснюється лікуючим лікарем.

Відповідно до п 1.7 цієї Інструкції, видача та продовження документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням непрацездатності.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що спірний наказ адміністрації відповідача про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді догани містить чіткі формулювання з посиланням на пункти чинного законодавства щодо порушень, які вчинив позивач при оформленні листка непрацездатності хворої ОСОБА_6.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що адміністрацією відповідача було правомірно притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення порядку видачі документів, що посвідчують тимчасову непрацездатність з підстав, передбачених п п. 1.4.1, 1.6, 1.7, 2.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455, із змінами та доповненнями внесеними наказом МОЗ України від 06.12.2011 № 882.

Отже, адміністрація відповідача дотрималась порядку застосування дисциплінарних стягнень до позивача, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання спірного наказу незаконним.

З урахуванням вимог вищезазначеного законодавства та вимог п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах відповідача ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні імені ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 вересня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: