Рішення № 63126355, 02.12.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

02.12.16

Провадження 2/235/3101/16

Справа 235/6921/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2016 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Данилів С.В.,

за участю секретаря: Харенко Т.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в м. Покровська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське про стягнення моральної шкоди, завданої виробничою травмою, -

в с т а н о в и в :

08 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди, завданої виробничою травмою.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ним та відповідачем було укладено трудовий договір з 17.04.2012 року, а саме згідно наказу №874 кпр від 17.04.2012 року він був прийнятий на роботу на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», машиністом гірних виємочних машин 5 розряду з повним робочим днем в шахті. 02.09.2014 року він був переведений учнем слюсаря-ремонтника по 30.09.2014 року.

Позивач вказує, що 13.04.2016 року робітники дільниці №1 з ним стався нещасний випадок, а саме: біля 7 південного «бісу» конвеєрного штреку блоку №10 між кінцевим барабаном і нижньою стрічкою конвеєра ППС опинився фрагмент породи 0,25*0,1*0,3м, у результаті чого стрічку ППС заклинило, не попередивши ОСОБА_2, який в цей час здійснював управління комбайном КСП-42, під час роботи комбайна на ППС він правою рукою намагався витягти з-під кінцевого барабана застряглий фрагмент породи, однак в цей момент його праву кисть затягнуло в кінцевий барабан ППС. Позичав зазначає, що ОСОБА_2, зупинив комбайн КСП-42, і сумісно з електрослюсарем підземним дільниці РВО-1 ОСОБА_3 вивільнили йогу праву кисть, після чого сповістили про нещасний випадок. Після надання йому першої медичної допомоги, він був супроводжений на поверхню шахти.

Позивач вказує, що з 13.04.2016 року по 06.05.2016 року він проходив стаціонарне лікування у Димитрівській центральній лікарні в травматологічному відділенні. Під час лікування йому було встановлено діагноз: закритий поперечний перелом з 3/4 п'ясткової кістки правої кісті зі зміщенням; забита рана в/3 правого передпліччя; забій, множинні садна правого передпліччя та кисті; посттравматична невропатія правого ліктьового нерва.

Також, позивач вказує, що 06.05.2015 року біля свого робочого місця - вибій промштрек 7 південної лави блоку №10, він і ОСОБА_2 виконали наряд по проведенню гірничої виробки комбайном КСП-43 в обсязі 1,4 метра, після чого він і ОСОБА_2 та механік дільниці ПР-7 ОСОБА_4 приступили до виконання робіт на КСП-43 по заміні манжетів 125*145*10 на буксах гідравлічного поворотнього циліндра комбайна КСП-43. Ним, ОСОБА_1, був витягнутий штифт, який фіксував провушину штока гідравлічного домкрата на поворотній рамі комбайна КСП-43. Після цього підчепив гак ручної талі RZC 3,2 тони за встановлену стійку аркового кріплення вибою над між рамною стяжкою, інший гак талі зачепив за ланцюг 20*80, який був обведений за провушину штока гідравлічного домкрата. При цьому, шток гідравлічного домкрата з боку букси, не зафіксував з метою унеможливлення її падіння після демонтажу, і почав витягувати шток зі стакана гідравлічного поворотнього циліндра, стоячи на лівому траку комбайна. При витяганні штока на 100 мм зі стакана гідроциліндра букса заклинила і не піддавалося витягуванню за допомогою талі. Позивач вказує, що він залишив таль під натягом і прийняв рішення вдарити молотом по стакану гідравлічного циліндра, для усунення перекосу букси в стакані. В цей момент букса вийшла із зачеплення і різко випала з отвору стакана гідродомкрата. При цьому відбулось ослаблення натягу ланцюга, який був обведений за провушину штока і зачеплена на гак талі, ланцюг вийшов з зачеплення з ним, а інший кінець штока з буксами, так як був важче, вдарив в область тазу. Механік дільниці ПР-7 ОСОБА_4 і ОСОБА_2 надали йому першу медичну допомогу та доставили його в підземний медичний пункт, де йому була надана допомога, а потім він був госпіталізований в травматологічне відділення міста Димитрова. В медичному діагностичному центрі м.Димитров після обстеження йому було надано висновок з встановленням діагнозу: КТ ознаки консолідуючого поперечного перелому куприкового хребця з незначним зміщенням. Після лікування він продовжував працювати у відповідача та виконувати свої обов'язки.

18.05.2016 року він звернувся до науково-досліджуваного інституту травматології та ортопедії, де йому було встановлено діагноз: наслідки виробничої травми; зростаються перелом 4 п'ясткової кістки правої кісті, стан після МОС, нейрон-трофічні порушення правої кінцівки.

З 01.08.2016 року по 24.08.2016 року він знаходився на лікуванні в відділенні реабілітації санаторію «Славутич». Після цього і по теперішній час він продовжує лікуватися, але вже амбулаторно.

01.09.2016 року згідно наказу №1303ок від 06.09.2016 року, він був звільнений на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю робітника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я.

Позивач вказує, що під час роботи у відповідача та вказаного нещасного випадку він отримав ушкодження здоров'я у виді поперечного перелому куприкового хребця з незначним зміщенням та поперечного перелому 3/4 п'ясткової кістки правої кисті зі зміщенням; забиті рани в/3 правого передпліччя; посттравматична невропатія правого ліктьового нерва.

За висновками МСЕК від 01.09.2016 року йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% строком до 01.09.2017 року (до повторного огляду). 30% - первинне трудове каліцтво від 13.04.2016 року, 10% - повторне трудове каліцтво від 06.05.2015 року.

Також, позивач зазначає, що згідно акта №26 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» форми Н-1 від 10.05.2015 року в п.7 вказано основною причиною настання нещасного випадку - невиконання посадових обов'язків: відсутність належного контролю за безпечним виконанням робіт у 4 зміну з боку інженерно-технічного персоналу дільниці ПР-7. Невиконання вимог інструкції з охорони праці: застосування робітниками небезпечних прийомів у роботі під час виконання змінного завдання; знаходження потерпілого у небезпечному місці.

Ці висновки дубльовані в акті розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 10.05.2015 року в п.4 - причини нещасного випадку.

Згідно акта №20 «Про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом» форми Н-1 від 16.04.2016 року в п.7 вказано основною причиною настання нещасного випадку - порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів, тощо: обслуговування прохідницького комбайна КСП-42 під час його експлуатації.

Ці висновки дубльовані в акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 10.05.2015 року в п.4 - причини нещасного випадку.

Позивач зазначає, що відповідач не дотримувався вимог Закону України «Про охорону праці» під час виконання вказаної роботи, коли він постраждав, так роботи не були зупинені, ніяких безпечних умов виконання тієї роботи їм не було надано і не було забезпечено, технологію виконання саме цих робіт не було розроблено, що призвело до нещасного випадку.

Позивач вказує, що під час нещасного випадку і отримання ним травми йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з каліцтвом і іншими ушкодженнями здоров'я та порушенням його прав як робітника, що призвело до нещасного випадку під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Від отриманих травм він досі не вилікувався, йому було встановлено, що він частково втратив працездатність, а саме 40%. Його життя після отриманих травм зазнало суттєвих змін: його постійно турбує біль, через що він систематично звертається за медичною допомогою до лікарів і змушений витрачати на це немалі кошти, а у зв'язку з цим у нього недостатньо коштів для утримання своєї сім'ї. У нього на утриманні двоє неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відтак,заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в 25 000 грн., яку просить стягнути з відповідача у справі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 надали суду заяву про слухання справи у їх відсутність, на позовних вимогах наполягають.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позову заперечив у повному обсязі надавши письмове заперечення, що міститься в матеріалах справи.

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно записів №16-№18 у трудовій книжці, позивач ОСОБА_1 з 17.04.2012 року по 01.09.2016 року перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі (а.с.12).

Перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах, позивач працював з 17.04.2012 року до 02.09.2014 року машиністом гірних виємочних машин 5 розряду з повним робочим днем в шахті, з 02.09.2014 року переведений учнем слюсаря-ремонтника (а.с.12).

Судом встановлено, що 13.04.2016 року під час роботи в шахті з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, що підтверджується Актом № 20 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 16.04.2016 року (а.с. 30-33), Актом розслідування нещасного випадку від 16.04.2016 року, в пункті 6.1. якого вказано, що даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві, і по ньому необхідно скласти акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, згідно п. 6.2. комісія дійшла висновку, що особами, що допустили порушення нормативних актів з питань охорони праці, невиконання яких привело до даного нещасного випадку є ОСОБА_1 (а.с. 25-29).

Згідно епікризу історії хвороби №3213/333 встановлено, що ОСОБА_1 з 13.04.2016 року по 06.05.2016 року проходив стаціонарне лікування у Димитрівській центральній лікарні в травматологічному відділенні. Під час лікування йому було встановлено діагноз: закритий поперечний перелом з 3/4 п'ясткової кістки правої кісті зі зміщенням; забита рана в/3 правого передпліччя; забій, множинні садна правого передпліччя та кисті; посттравматична невропатія правого ліктьового нерва (а.с.34,35).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 06.05.2015 року під час роботи в шахті з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, що підтверджується Актом № 26 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 10.05.2016 року (а.с. 15-18), Актом розслідування нещасного випадку від 10 травня 2015 року, в пункті 6.1. якого вказано, що даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві, і по ньому необхідно скласти акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, згідно п. 6.2. комісія дійшла висновку, що особами, що допустили порушення нормативних актів з питань охорони праці, невиконання яких привело до даного нещасного випадку є ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_8 (а.с. 19-23).

Згідно висновку медичного діагностичного центру м. Димитрова № 2593 від 06.07.2015 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: КТ ознаки консолідуючого поперечного перелому куприкового хребця з незначним зміщенням (а.с.24).

Відповідно до консультативного висновку науково-дослідницького інституту травматології та ортопедії від 18.05.2016 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: наслідки виробничої травми; зростаються перелом 4 п'ясткової кістки правої кісті, стан після МОС, нейрон-трофічні порушення правої кінцівки (а.с.36,37).

З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ № 0040636 від 01 вересня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено втрату професійної працездатності 40%, потребу в медикаментозному, оперативному лікуванні, санаторно-курортному лікуванніпри відсутності протипоказань. Встановлена 3 група інвалідності (а.с. 13,14).

Встановлено, що у позивача ОСОБА_1 на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.40,41).

Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, ст.237-1 - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров'ю завдана при виконанні позивачем трудових обов'язків, про що свідчать акти розслідування нещасних випадків, висновок МСЕК та інші медичні документи, які є в справі.

Що стосується доводів відповідача про те, що нещасні випадки з позивачем сталися з його вини, то суд не приймає такі до уваги, оскільки відповідно до чинного законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, так як стан здоров'я позивача погіршено.

Частина 2 ст.237-1 КЗпП України містить посилання на те, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В той же час є загальна норма ст. 23 ЦК України, якою передбачено певний порядок та визначення розміру моральної шкоди.

Крім того, відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад законодавства (аналогія права), ч.9 забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Так, відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, до юридичних фактів, які має довести позивач, зокрема, належить доведення факту завдання моральної шкоди та розміру шкоди.

Доведення цих обставин із боку позивача можливе на підставі доказів, перелічених у ст. 57 ЦПК України. До таких доказів належить і висновок експертизи, проте він не є як єдиним можливим і достатнім доказом спричинення шкоди, так і підставою визначення її розміру, оскільки згідно з ч.2 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.

Відтак, якщо позивач надав докази завдання йому шкоди, довів цими доказами певний її розмір і не просив суд про призначення медико-соціальної експертизи, то суд не має підстав для відмови в позові чи призначення експертизи з власної ініціативи, оскільки це не передбачено положеннями ЦПК України (ст.ст. 10, 143 - 145), які мають суто змагальний характер доказування.

У разі якщо відповідач не погоджується з доводами позивача про наявність моральної шкоди та її розміром, визначеним позивачем, відповідно до вимог ст.. ст. 10, 60 ЦПК України відповідач не позбавлений можливості заявити клопотання про призначення такої експертизи.

Відповідач у даній справі клопотання про проведення експертного дослідження не заявляв.

Відповідно до роз'яснень № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв'язку з нещасними випадками на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 40% працездатності в зв'язку з травмами, отриманими на виробництві. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (із змінами від 25 травня 2001 року) «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пов'язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Судом встановлено факт заподіяння моральної шкоди позивачу і він має право на відшкодування цієї шкоди з відповідача.

Однак з урахуванням того часу, який позивач пропрацював у відповідача, отриманих позивачем травм, ступінь втрати працездатності, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, погіршення стану здоров'я позивача, а також те, що професійна працездатність позивача в зв'язку з трудовим каліцтвом втрачена на 40% та йому встановлено 3 групу інвалідності, суд вважає за можливе стягнути на його користь суму 20000 грн., яка буде справедливою сатисфакцією за заподіяну моральну шкоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивач за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частиною 3 ст.88 ЦПК України, встановлено, що якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» №928- VIІІ від 25 грудня 2015 року з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата складає 1378 грн.

Отже, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 551,20 грн.

Керуючись ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209,212-218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське про стягнення моральної шкоди, завданої виробничою травмою - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошову компенсацію у сумі 20 000( двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої виробничою травмою.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: С.В. Данилів