Ухвала суду № 63125638, 01.12.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/850/16-ц Провадження № 22-ц/795/2219/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Карпинська Н. М. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4за участю:позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна,

в с т а н о в и в:

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2016 року задоволено уточнені позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна задовольнити, розірвано шлюб між сторонами та у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя, а саме: легкового автомобіля марки «Renault Clio», темно-синього кольору, номерний знак НОМЕР_1, 2001 року випуску, стягнуто з ОСОБА_6, на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «Renault Clio», темно-синього кольору, номерний знак НОМЕР_1, 2001 року випуску, тобто 44000 грн. Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням в частині поділу майна подружжя, ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2016 року та відмовити в позові позивача в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спірний автомобіль було придбано через 1,5 місяці після укладення шлюбу між сторонами, на той час позивачка навчалась, не мала свого заробітку, перебувала на утриманні відповідача, тому твердження про поділ автомобіля порівну є недоречним. Крім того, позивачка не надавала згоду на придбання автомобіля, він купив даний автомобіль у присутності свідків за 34000 грн.

Також апелянт зазначив, що суд в своєму рішенні послався на консультаційний висновок про дійсну вартість автомобіля, який невідомо ким і де проведено, при цьому не взяв до уваги довідку-рахунок, якою підтверджено сплату за автомобіль.

Крім того, ОСОБА_6 вважає, що автомобіль придбаний ним, як фізичною особою-підприємцем, за кошти, що одержані ним від третіх осіб для здійснення підприємницької діяльності та від власної підприємницької діяльності безпосередньо, на що суд не звернув увагу. Тобто, вважає, що він діяв виключно як власник цього майна і субєкт господарювання в процесі здійснення ним господарської діяльності, тому в силу ст.ст.57, 61 СК України даний автомобіль не є спільною сумісною власності подружжя.

ОСОБА_6 зазначає, що позивач не мала коштів для придбання автомобіля, не довела фінансової участі у його придбанні, а тому не має права на грошову компенсацію.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що підстави для збереження шлюбу між сторонами відсутні, тому шлюб необхідно розірвати. Суд також дійшов висновку, що автомобіль є обєктом спільної сумісної власності подружжя і може бути предметом поділу між подружжям, з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між подружжям, поділ майна (автомобіля) шляхом стягнення компенсації відповідає обставинам справи та положенням діючого законодавства.

Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

По суті апелянт не оскаржує рішення суду в частині розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що сторони з 30 вересня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.13, 29).

Під час перебування у шлюбі сторонами придбано спірний автомобіль марки «Renault Clio», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску. У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ 592449 від 11 листопада 2014 року, автомобіль зареєстрований за відповідачем (а.с.57) ).

Відповідач відмовився від проведення експертизи, пославшись на наявність довідки-рахунку в якій зазначена вартість спірного автомобіля на момент придбання.

Як вбачається з консультаційного висновку про вартість від 18.08.2016 р. ймовірна ринкова вартість спірного автомобіля складає 88000 грн. (а.с.68).

Згідно із ч.3 ст.368 ЦК України та ч.1 ст.60 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст.61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у ст.69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (ч.1, 2 ст.71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст.364 ЦК України).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст.70 СК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.2 ст.71 СК України).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Крім того, у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення ч.ч.4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у ст.57 СК України.

Автомобіль марки «Renault Clio», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 2001 року випуску, який підлягає поділу, дійсно є спільною сумісною власністю, що підтверджується правовстановлюючими документами на спірне майно та свідчать про те, що воно було набуте сторонами за час шлюбу.

Рішення про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом виділення позивачу компенсації вартості половини автомобіля відповідає способам поділу, передбаченим законодавством та припиняє його правовий статус, як спільного сумісного майна.

Доводи апеляційної скарги, щодо того, що позов є безпідставним, оскільки позивачкою не доведено надання коштів на придбання даного автомобіля не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів у справі, висновків суду не спростовують і не є підставою для скасування правильного по суті рішення.

Майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання одним з подружжя зазначеного майна для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано при обранні способу поділу цього майна.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що спірний автомобіль є об'єктом спільної власності подружжя і підлягає поділу між сторонами, з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-21цс15, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази та ухвалив обґрунтоване рішення з вірним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: