Ухвала суду № 63125185, 30.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/1366/16-ц Провадження № 22-ц/795/2222/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Хоменко Л. В. Доповідач - Острянський В. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,за участю:позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8 і його представника Прокоф»єва Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_8 Прокоф»єва ОСОБА_9 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_5 до ОСОБА_11, ОСОБА_8, Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності на частину житлового будинку з господарськими спорудами,

в с т а н о в и в:

У апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_8 Прокоф»єв ОСОБА_9 ставить питання про зміну рішення Чернігівського районного суду від 17 жовтня 2016 року в частині задоволених позовних вимог та про постановлення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що суд помилково не звернув уваги на заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки, на думку апелянта, позивачі пропустили трирічний строк, що встановлено законом для звернення до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Чернігівського районного суду від 17 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було задоволено та визнано за кожною з них право власності по 1/5 частині житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вул.Івана Томилка, 52 у смт.Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області, як за колишніми членами колгоспного двору. У вимогах ОСОБА_10 про визнання права власності на частину майна колишнього колгоспного двору було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Постановивши рішення, місцевий суд виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що житловий будинок № 52 по вул.Горького (теперішня назва ОСОБА_12) в смт.М.Коцюбинське Чернігівського району відноситься до суспільної групи господарств колгоспний двір; що ОСОБА_11, як голові колгоспного двору, на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 24 січня 1989 року, належить в цілому житловий будинок з господарськими спорудами в смт.М.Коцюбинське, по вул.Горького, 52 Чернігівського району Чернігівської області. Що згідно з довідкою ОСОБА_13 селищної ради від 04 липня 2016 року в будинку № 52 по вул.Горького в смт.М.Коцюбинське станом на 01.07.1990 року проживали та були зареєстровані: ОСОБА_11 голова колгоспного двору; ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 члени колгоспного двору.

Суд врахував, що згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» майном колгоспного двору є майно, яке придбане до 15 квітня 1991 року і право на нього в рівних частках мають всі члени двору, які на вказану дату не втратили такого права та що на вимогу про витребування частки з майна колишнього колгоспного двору поширюється трирічний строк позовної давності.

Суд проаналізувавши докази, надані сторонами та здобуті у судовому засіданні, прийшов до висновку, що саме 12 липня 2013 року позивачі дізнались про порушення їх прав щодо майна колишнього колгоспного двору, оскільки відповідач ОСОБА_8 не впустив позивачів у спірний будинок, чого не заперечували сторони у судовому засіданні, та змінив у подальшому замки на вхідних дверях, внаслідок чого позивачі (ОСОБА_6К і ОСОБА_5В.) не можуть потрапити у житловий будинок та розпорядитись власним майном, що знаходиться в ньому. Таким чином, вважав суд, позивачі ОСОБА_6 і ОСОБА_5, звернувшись до суду з даним позовом 23 червня 2016 року, строк позовної давності не пропустили і їх право на частку у майні колишнього колгоспного двору підлягає захисту.

Суд врахував, що позивач ОСОБА_10 з 2003 року не зареєстрований у спірному будинку, одружився і виїхав на постійне місце проживання до іншого населеного пункту і впродовж трьох років не звертався до суду за захистом свого права, тому прийшов до висновку про те, що позивач ОСОБА_10 пропустив строк позовної давності щодо витребування частки у майні колишнього колгоспного двору, а отже у задоволенні його вимог необхідно відмовити.

Такий висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Апеляційний суд також враховує, що згідно з записами у домовій книзі, яку було оглянуто в судовому засіданні та приєднано до матеріалів справи її копію, слідує, що ОСОБА_5 знялась з реєстрації у спірному будинку 09 листопада 2013 року, а ОСОБА_6 зареєстрована у спірному будинку до даного часу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково не врахував заяву відповідача ОСОБА_8, подану його представником Прокоф»євим Б.І. про застосування строку позовної давності, оскільки позивачі пропустили трирічний строк, який встановлено законом для звернення до суду за захистом порушеного права не можуть бути підставою для скасування рішення суду і не знайшли свого підтвердження на нормах чинного законодавства в засіданні апеляційного суду.

За таких обставин місцевий суд постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_8 Прокоф»єва ОСОБА_9 - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: