Рішення № 63124453, 29.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7578/16

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О.Д., Станкевича В. А.

при секретарі Сідлецькій Ю. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Служба у справах дітей Одеської міської ради, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про надання дозволу на виготовлення проїзних документів та дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14. 09. 2016 р.,

в с т а н о в и л а:

22. 06. 2016 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи Служба у справах дітей Одеської міської ради, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про надання дозволу на виготовлення проїзних документів, пов'язаних з перетинанням державного кордону України та надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини і просила ухвалити судове рішення, яким надати позивачу дозвіл на виготовлення всіх проїзних документів, пов'язаних із перетинанням кордону України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на виїзд до Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії (Великобританії) у період з липня 2016 р. по липень 2017 р. без згоди батька ОСОБА_3 і надати дозвіл на виїзд до Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії (Великобританії) у період з липня 2016 р. по липень 2017 р. неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_2 без згоди та супроводу батька ОСОБА_3

В подальшому з боку позивача була подана заява про залишення частини позовних вимог без розгляду та позовні вимоги були змінені і в уточненій позовній заяві від імені ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Служба у справах дітей Одеської міської ради, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, від 06. 09. 2016 р. позивач просила суд надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення всіх проїзних документів для виїзду/перетинанню кордону України, для тимчасового виїзду за межі України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог вказуються обставини відносин між сторонами-батьками дитини, що відповідач є моряком закордонного плавання, плаває на посаді капітана, стверджується, що батько участі у вихованні доньки не приймає, матеріальної допомоги на її утримання не дає, а навпаки чинить перешкоди в її розвитку, і, що в Приморському районному суді м. Одеси знаходяться на розгляді справи за її позовами до відповідача про розірвання шлюбу, стягнення аліментів і про усунення перешкод в користуванні житлом.

Зазначено, що рідний брат позивача є громадянином Британії та постійно мешкає в м. Лондон, однак відповідач відповів відмовою на отримання донькою проїзного документу, пов'язаного з перетинанням кордону України і не виклав мотиви, з яких він заперечує проти отримання нею дитячого закордонного паспорту для виїзду за кордон.

Посилається на те, що відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України» оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі належно оформленого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон, а за відсутності згоди одного з батьків виїзд за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Стверджує, що виготовлення проїзного документа для виїзду за кордон доньки сторін з метою можливого її виїзду за кордон і відвідування в супроводі матері рідного дядька буде мати позитивний вплив на доньку, а відмова батька йде врозріз інтересам дитини і обмежує її в правах.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14. 09. 2016 р. за заявою представника позивача залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Служба у справах дітей Одеської міської ради, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про надання дозволу на виготовлення проїзних документів та дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України - в частині вимог про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України без згоди та супроводу батька.

Справа розглядалася судом з ухваленням рішення суду у справі в судовому засіданні за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14. 09. 2016 р. задоволено уточнений позов ОСОБА_2 і надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення (оформлення) усіх проїзних документів для тимчасового виїзду за межі України її неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі її матері ОСОБА_2 або її офіційного представника без згоди батька цієї дитини - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі від імені ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду як незаконного та необґрунтованого та ухвалення нового рішення, яким направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, заперечується факт відмови від отримання судової повістки з посиланням на те, що з кур'єром ТОВ «Пост Експрес Таврія» не спілкувався і не мав можливості відмовитися від отримання судової повістки; вказується, що відповідач не був повідомлений про час та місце розгляду справи, не отримував позовну заяву та не міг надати свої пояснення у справі; заперечує, що суд встановив, що «відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, фактично не спілкується з донькою та не бере участі у її вихованні, а навпаки чинить перешкоди у її розвитку»; вказує, що судом не встановлені обставини щодо обґрунтованості та безпеки виїзду доньки до ОСОБА_6, а також його соціальне положення, яке може негативно вплинути на розвиток доньки; зазначає, що в матеріалах справи знаходиться запрошення до Британії, яке не відповідає дійсності та достовірності у зв'язку з відсутністю підпису, відсутні докази відправлення запрошення до Посольства Великої Британії в Україні, а також не визначено час виїзду, чи буде «відпочинок» шкодити навчальному процесу чи спричинить тривалу відсутність спілкування з батьком; звертає увагу, що суд посилається на пояснення позивача та судові процеси, рішення по яким не прийняті та не набрали законної сили; вважає позов не доведеним, а також незрозумілим те, що треті особи не надали своїх пояснень, а суд не забезпечив явку осіб по справі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 пояснили, що вважають рішення суду правильним.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах позовних вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи вказані уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з доведеності її вимог, викладених у позові, та відповідності їх законодавству України, а також з того, що на думку суду, тимчасові подорожі дитини сторін за кордон з метою культурного відпочинку відповідатимуть інтересам цієї дитини та сприятимуть її всебічному розвитку, але без мотивування причин не врахування думки відповідача-батька дитини з цього питання.

Проте вказаний висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, з аконним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, о бґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 27. 04. 2007 р. зареєстрували шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до положень ст. 4 ч. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (в редакції на час спірних правовідносин) оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду. Проїзний документ дитини видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Тобто, оформлення проїзних документів при виїзді дитини за кордон проводиться відповідним органом влади і у випадку відсутності згоди одного з батьків на виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон законом передбачено, що виїзд дитини за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду, яким дозволено виїзд дитини за кордон, і законом не передбачено оформлення проїзних документів одним з батьків, а не відповідним органом влади, і не передбачено необхідність отримання рішення суду щодо саме оформлення документів на виїзд дитини без згоди одного з батьків.

Крім того, у підп. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (в редакції на час спірних правовідносин), виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Але в прохальній частині уточнених позовних вимог ОСОБА_2 взагалі відсутні дані щодо держави прямування та відповідного проміжку часу перебування у цій державі, а в мотивувальній частині зазначено, що виготовлення проїзного документа для виїзду за кордон доньки сторін необхідно з метою можливого її виїзду за кордон і відвідування в супроводі матері рідного дядька у Великобританії, що не відповідає вищенаведеним правовим положенням.

За таких обставин у суду першої інстанції відповідно до наведених правових положень не було підстав для задоволення вищевказаного уточненого позову у справі і для надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення (оформлення) усіх проїзних документів для тимчасового виїзду за межі України її неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі її матері ОСОБА_2 або її офіційного представника без згоди батька цієї дитини - ОСОБА_3

При цьому, апеляційний суд відмічає, що задоволення зазначених позовних вимог суперечить і вищевказаним нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини.

Тому ухвалене судом першої інстанції рішення про задоволення зазначеного уточненого позову ОСОБА_2 є необґрунтованим та не відповідає вимогам закону.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідача про розгляд справи, що не дало йому можливості реалізувати свої права, і необхідності скасувати рішення суду з цих підстав та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, то ці обставини відповідно до ст. 307 ч. 1 ЦПК України не є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки законом взагалі не передбачена можливість апеляційного суду скасувати рішення суду та направити цивільну справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Одночасно апеляційний суд відмічає, що матеріалами справи підтверджено висновок суду першої інстанції, що направлена судом судова повістка відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання була повернута з поміткою пошти, що адресат відмовився від її одержання, що підтверджено поштовою накладною ТОВ «Пост Експрес Таврія», внаслідок чого суд першої інстанції правильно в силу ст. 76 ч. 8 ЦПК України виходив з того, що відповідач вважається повідомленим про розгляд справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до ст. ст. 11, 303, 307, 309 ЦПК України рішення суду у даній справі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Служба у справах дітей Одеської міської ради, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про надання дозволу на виготовлення проїзних документів.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1, 309, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14. 09. 2016 р. і ухвалити нове рішення суду.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Служба у справах дітей Одеської міської ради, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про надання дозволу на виготовлення проїзних документів.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич