Рішення № 63124400, 02.12.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2461/16-ц

Провадження № 2/591/1525/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого: судді Бурда Б.В. при секретарі: Гребенькової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми», Управління державної міграційної служби України в Сумській області, виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_2 про скасування приватизації та зобовязання поновити реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що з 1998 року він постійно проживав та був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1. У вказаній квартирі він мешкає і в даний час. У вказаній квартирі був зареєстрований та проживав його батько ОСОБА_3 З 2005 року він став працювати у м. Харків, але постійно приїздив у м. Суми та брав участь в утримання квартири. В 2010 році він дізнався про те, що батько скориставшись його відсутністю звернувся до суду та рішенням суду від 02.11.2009 року його було визнано безвісно відсутнім. Він звернувся із заявою до суду та вказане рішення про визнання його безвісно відсутнім було скасовано 08.06.2010 року. 17 вересня 2015 року його батько помер. При оформленні документів повязаних зі спадщиною після смерті батька він дізнався що батько одноособово приватизував квартиру на себе, чим порушуються його права на участь у приватизації. Зазначив, щоу спірній квартирі на момент її приватизації він був відсутній тимчасово, у зв'язку з роботою в м. Харків. Зазначив, що він не може поновити свою реєстрацію у квартирі, оскільки Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» та Управління державної міграційної служби України в Сумській області відмовляються це робити. Зняття його з реєстрації в спірній квартирі зроблено не правильно, так як за нимзберігалося право на житло. Тому просить визнати приватизацію спірної квартири недійсною та зобовязати Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми», Управління державної міграційної служби України в Сумській області поновити його у реєстрації у спірній квартирі.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав та пояснив, що його брат (позивач у даній справі) постійно мешкав у спірній квартирі, але працював у м. Харків. Місце його знаходження було завжди відоме як йому, так й їх батьку. Зазначив, що він є спадкоємцем після смерті батька, але вважає, що порушені права брата мають бути поновлені.

Інші сторони в судове засідання не зявилися.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача ОСОБА_2, дослідивши фактичні обставини справи у межах заявлених позовних вимог та перевіривши їх доказами наданими сторонами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 1996 року був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості члена сімї наймача квартири. Також у вказаній квартирі був зареєстрований батько позивача ОСОБА_4 (а.с. 53-54)

Як вбачається з пояснень позивача та визнано відповідачем ОСОБА_2 вказана квартира була постійним місцем проживання позивача. Однак позивач з 2005 року став працювати у м. Харків, але постійно бував у спірній квартирі.

Позивач знятий з реєстраційного обліку за вказаною адресою на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.11.2009 року.

На початку 2010 року позивач дізнався про наявність судового рішення про визнання його безвісно відсутнім та звернувся до суду з відповідною заявою за наслідками розгляду якої 08.06.2010 року Зарічним районним судом м. Суми скасоване рішення про визнання позивача безвісно відсутнім.

Як вбачається з копії паспорту позивача в ньому мається не анульована відмітка про реєстрацію міста проживання позивача у спірній квартирі.

17 вересня 2015 року ОСОБА_4 помер, спадкоємцями померлого, які прийняли спадщину, є його сини позивач та відповідач ОСОБА_2, що підтверджується копією спадкової справи.

При оформленні документів, повязаних зі спадщиною, позивачу стало відомо про те, що спірна квартира була приватизована на імя ОСОБА_4

Як вбачається з копії свідоцтва (а.с. 15) квартира АДРЕСА_1 була передана у власність ОСОБА_4 в порядку приватизації на підставі подання управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради від 09.04.2010 року №217.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Відповідно до п.18 „Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 16.12.2009 року №396 зареєстрованому у Міністерстві юстиції України від 29.01.2010 року за №109\17404 громадянином до органу приватизації подаються : оформлена заява на приватизацію, довідка про склад сімї, копія ордеру, документ, що підтверджує про невикористання такого права.

Наведені вище норми вказують на те, що участь у приватизації житла мають право брати особи, які на законних підставах вселилися та проживають у житловому приміщенні, що підлягає приватизації.

Виходячи з аналізу змісту Закону у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 71 ЖК України житло зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяціву випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи, у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи.

З положень ст. 72 ЖК України вбачається, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки лише в судовому порядку. Рішення щодо визнання позивача втративши право на користування спірним житлом не існує.

Як вбачається з пояснень позивача та визнано відповідачем ОСОБА_2 у судовому засіданні саме спірна квартира була постійним місцем проживання позивача, однак участі в її приватизації позивач не взяв. Відповідач ОСОБА_5 зазначив, що цим порушені права його брата позивача у справі.

Відповідно до ч.1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права;визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Оцінюючи у сукупності наведені вище обставини, суд приходить до переконання, що порушене право позивача на вільне користування спірним житловим приміщенням, а відтак його позов підлягає частковому задоволенню з визнанням недійсною приватизації шляхом визнанням недійсним свідоцтво про право власності на дане житло видане ОСОБА_4 та поновлення права позивача на користування спірною квартирою, якого він був позбавлений на підставі судового рішення що було скасоване. Підстав для покладення на Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» та Управління державної міграційної служби України в Сумській області обовязку поновити реєстрації позивача у спірній квартирі не має, оскільки належним способом порушено права позивача вданому випадку є поновлення права позивача на користування спірним житлом і саме це рішення суду є підставою для реєстрації позивача у спірній квартирі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло квартиру АДРЕСА_2, видане ОСОБА_4 12 квітня 2010 року згідно подання Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради від 09 квітня 2010 року № 217.

Поновити право ОСОБА_1 на користуванняквартирою № 111 по вул. Черепіна, 44 в м. Суми.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

Суддя