Постанова № 63124107, 28.11.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18378/16-а

Провадження № 2-а/521/388/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року

Малиновський районний суд м.Одеси у складі

головуючого судді Мурзенка М. В.

при секретарі Кіліян О. В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Оніщенко К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м.Одеси адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Одесі Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції м.Одеси Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Панченко Андрія Григоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції м.Одеси Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Панченко Андрія Григоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР №149790 від 01.11.2016 року.

Позов мотивовано тим, що керуючи транспортним засобом Daewoo «Сенс» номерний знак НОМЕР_1 01.11.2016 року о 06:00 год, позивач рухався по вулиці Привокзальна, 2 в м. Одесі в напрямку стоянки, для здійснення вимушеної зупинки з фізіологічних причин, всі місця на стоянці були зайняті, в тому числі місця для інвалідів, позивач здійснив вимушену зупинку, перетнув дорожню розмітку 1.16.4 та заїхав на острівець безпеки, де і продовжив рух у напрямку вільного місця та зупинив автомобіль на стоянці. Після зупинки до позивача підійшов інспектор патрульної поліції 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції м.Одеси Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Панченко Андрій Григорович,після чого відповідач виніс оскаржувану постанову серії АР №149790 від 01.11.2016 року, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн 00 коп.Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки відповідач не зважав на пояснення позивача щодо вимушеної зупинки, при винесенні вказаної постанови не було враховано всі факти та обставини зазначеної ситуації, а також те, що всі місця для інвалідів на стоянці були зайняті транспортними засобами без знаку 30.3 - знак розміщується спереду та ззаду на механічних транспортних засобах,якими керують водії-інваліди. На підставі вказаного, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Надала до суду заперечення (а.с.14-16) в яких зазначила що адміністративний позов є безпідставним та необґрунтованим, адже факт скоєного позивачем правопорушення підтверджується наданими ним поясненнями під час спілкування з інспектором патрульної поліції, які зафіксовано нагрудною камерою відповідача. Посилання позивача на вимушену зупинку вважає безпідставними, оскільки стягнення було накладено за правопорушення, не пов'язане із зупинкою чи стоянкою транспортного засобу, а через перепин одинарної суцільної лінії. Позивачем не надано суду доказів на спростування обставин, викладених в оскаржу вальній постанові про адміністративне правопорушення.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні відеозапис, наданий представником відповідача, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою серії АР №149790 від 01.11.2016 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, що виразилось в здійснені перетину через одинарну суцільну лінію дорожньої розмітки за номером 1.1, чим порушив п. 8.5. без зазначення якого саме нормативно-правового акту або яких саме правил, на нього накладено штраф в сумі 255 грн., що підтверджується копією вказаної постанови (а.с. 3)

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. із змінами, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п.8.5 зазначених Правил, дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну, і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Дорожня розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транпортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на яких рух заборонено. Лінії 1.1 та 1.3 перетинати заборонено (розділ 34 зазначених Правил).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КпАП України, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Доводи позивача про вимушений характер перетину суцільної лінії дорожньої розмітки відхиляються судом, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження відповідних обставин, сам факт наявності у позивача хронічного захворювання та інвалідності не свідчить про вимушений характер його дій.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, оскільки оскаржувана постанова за своїм змістом не відповідає вимогам закону, оскільки всупереч вимог ст. 283 КпАП України в тексті постанови не зазначено в повній мірі опис обставин, встановлених під час розгляду справи, а саме не зазначено пункти якого саме нормативно-правового акту були порушені позивачем у справі, з відеозапису розгляду справи про адміністративне правопорушення, наданого представником відповідача, вбачається, що позивачу не були роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КпАП України.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм закону, є протиправною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст.33, 122, 251, 268, 283 Кодексу про адміністративні правопорушення України, ст.ст. 2, 10, 11, 12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора патрульної поліції 3-ї роти 4-го батальйону м.Одеси лейтенанта поліції Панченко Андрія Михайловичапро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 149790 від 01.11.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Постанова можебути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції на протязі 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М. В. Мурзенко