Рішення № 6312376, 02.06.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.2009 р. Справа № 8/398

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТіДіСі Україна", вул. Радистів, 73-а,Київ 89,02089

до Приватний підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_3

про стягнення 16595,28грн.

Суддя Плеханова Л.Б.

Представники:

від позивача: Тітаренко О.О., дов. від 01.01.09р.

від відповідача: ОСОБА_3

Суть спору: Розглядається позовна заява ТОВ "ТіДіСі Україна" до ПП ОСОБА_3 про стягнення 16595,28грн. згідно договору відповідального зберігання №358/2007

Відповідач відзив на позов не надав, проте надіслав до суду гарантійний лист, згідно якого станом на 27.03.2009р. він має заборгованість перед позивачем у розмірі 670,87 дол. США

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 19.01.07р.було укладено договір відповідального зберігання №358/2007 в/з. Згідно умов даного договорору ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" передало ОСОБА_3 на відповідальне зберігання пневматичні шини для вантажного автотранспорту (далі - продукцію), а ОСОБА_3 прийняв продукцію та відповідно до п.3.4.2. доктору. зобов"язувався повернути її в дводенний термін за першою вимогою.

Позивач 28.10.08 направив відповідачу вимогу N°743 про повернення продукції в належному етапі, або за неможливості такого повернення, сплатити вартість продукції в сумі 12765,60 гри.

Відповідач відповіді на вимогу не надав.

На виконання п. 3.1.1. договору позивач провів інвентаризацію наявності продукції на складі відповідача. З'ясувалось, що продукція на складі відсутня, про що було складено відповідний інвентаризаційний опис станом на 31.10.08 р.

Згідно п.5.2. договору у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для подальшого цільового використання, що відбулося з вини зберігача, останній відшкодовує власникові її повну вартість. Аналогічну норму містить ст.951 ЦК України, згідно якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Відповідно до ст. ст. 1, 12 ГПК України спори юридичних осіб і громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів згідно підвідомчості повинні розглядатися господарськими судами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.02.1998р.

Відповідач просить суд врахувати те, що частково він сплатив позивачеві заборгованість в сумі, еквівалентній 1700 доларів США за чотири автомобільні шини, тому станом на 27.03.2009р. заборгованість перед ТОВ "ТІДІСІ" становить суму, еквіваленту 670,87 доларів.

Представник позивача заперечення відповідача вважає необгрунтованими, оскільки згідно даних бухгалтерського обліку підприємства-позивача ніяких грошових коштів у погашення існуючої заборгованості від відповідача не надходило.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі ст.43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (Роз"яснення ВАСУ від 10.12.96р. №02-5/422 "Про судове рішення").

Як зазначається в частині першій ст.32 ГПК України, доказами справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Аналіз матеріалів справи показав, що відповідач не надав достовірних та переконливих доказів часткової сплати позивачеві заборгованості чи виконання свого обов"язку щодо належного зберігання майна позивача.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов"язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як у випадку невиконання договору, так й за зобов"язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду, і за умови безпосереднього причинного зв"язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, самою шкодою.

Стаття 193 Господарського Кодексу України визначає, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язанння, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525, ст.526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, своїми діями відповідач порушив як умови договору, так і норми чинного законодавства, а тому позивачеві підлягає відшкодуванню вартість продукції позивача згідно договору №358/2007 від 19.01.2007р.

Крім того, відповідно до п.5.3 договору за неналежне виконання умов цього договору зберігач зобов"язується сплатити власнику штраф у розмірі 30% від вартості втраченого товару, що становить 3829,68 грн.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 49, п.1-1 ст.80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (39800, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в Комсомольському відділенні Полтавського ГРУ ПриватБанку, МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна" (02089, м.Київ, вул.Радистів, 73а, код ЄДРПОУ 33780248, п/р 26006038671241 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк" м.Києва, МФО 322012) - заборгованість у розмірі 3387,90грн., 165,96грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

СуддяПлеханова Л.Б.