Ухвала суду № 63122599, 29.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 146/674/16-ц Провадження № 22-ц/772/3464/2016Головуючий в суді першої інстанції Пилипчук О. В.Категорія 52Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А., суддів:Вавшка В.С., Войтка Ю.Б., при секретаріКирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом служби у справах дітей Вінницької міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Томашпільської районної державної адміністрації, Вінницький християнський реабілітаційний центр опіки та піклування «Нове життя», в інтересах дитини ОСОБА_8, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

із зазначеним позовом служба у справах дітей Вінницької міської ради звернулася в суд у червні 2016 року.

Зазначала, що відповідачі у справі є батьками дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження останнього. Протягом всього життя дитини відповідачі ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Їх син ОСОБА_9 з дня народження знаходився на утриманні та вихованні у дитячих будинках. З батьком ОСОБА_9 не знайомий та останній не цікавиться життям дитини. Мати дитини дуже рідко відвідувала сина у інтернатних закладах, але участі у його утриманні та вихованні не приймала. Протягом життя вона не виявляла бажання забрати дитину на виховання. Своєю поведінкою відповідачі порушують свої обов'язки батьків покладені на них законом - статтями 150, 180 СК України. Дитина просить в його інтересах звернутися в суд про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно нього, про що написав відповідну заяву. В даний час дитина перебуває у Вінницькому християнському реабілітаційному центрі опіки та піклування «Нове життя».

Посилаючись на ці обставини позивач просив позбавити батьківських прав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати його на опікування органам опіки та піклування Томашпільської районної державної адміністрації. Стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини та на його користь шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок дитини відкритий у банківській установі. Стягнути з ОСОБА_8 ?, а з ОСОБА_7 1/5 частки всіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до дня повноліття дитини.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 9 серпня 2016 року позов задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_10 та ОСОБА_7 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, передано під опіку органам опіки та піклування Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області.

Стягнуто з ОСОБА_10 аліменти на утримання дитини ОСОБА_8., в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 1 червня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_7 аліменти на утримання дитини ОСОБА_8, в розмірі 1/5 частини всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 1 червня 2016 року.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання судового рішення в частини стягнення аліментів у межах суми місячного платежу, встановленого законом. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів 1378 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні ОСОБА_8 підтримав подану апеляційну скаргу посилаючись, зокрема на те, що він не є біологічним батьком дитини, а тому немає підстав для стягнення з нього аліментів.

Представник служби у справах дітей Вінницької міської ради, представник Вінницького християнського реабілітаційний центр опіки та піклування «Нове життя», неповнолітній ОСОБА_8 заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність та просили апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення виходячи із наступного.

У відповідності до положень статті 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із судового рішення вбачається, що воно по суті є правильним і справедливим, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Судом першої інстанції встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_7, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження ОСОБА_8 (а.с.6).

Неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з дня народження не перебував на утриманні та вихованні відповідачів, а передавався батьками до різних дитячих ітернатних закладів на виховання та утримання. Згідно пояснень ОСОБА_7 остання залишила сина у пологовому будинку, а потім передала в будинок дитини м.Тульчина через сімейні обставини.

Встановлено, що неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 народженн, в даний час знаходиться на вихованні та утриманні Вінницького християнського реабілітаційного центру опіки та піклування «Нове життя».

Згідно заяви ОСОБА_7 від 19 листопада 2015 року директору ПУВХРЦОТП «Нове життя», остання просить позбавити її батьківських прав відносно сина ОСОБА_8 (а.с.13).

Згідно акту Вінницького християнського реабілітаційного центру опіки та піклування «Нове життя» № 26 від 15 квітня 2016 року, ОСОБА_7 за період з 28 серпня 2008 року по даний час в журналі відвідувань дітей записана 6 січня 2014 року та 24 серпня 2014 року (а.с.8).

Встановлено, що ОСОБА_8 подав начальнику служби у справах дітей 11 квітня 2016 року заяву, де просив позбавити його батьків батьківських прав, оскільки він батька взагалі не знає, а мама навідує його рідко, діалогу з нею не ведеться взагалі, мати не бажає забрати його з притулку (а.с.10).

Згідно відповіді директора КЗ «Вінницький обласний дитячий будинок «Гніздечко» Вінницької обласної ради № 53 від 19 квітня 2016 року службі у справах дітей Вінницької міської ради, за період з 9 липня 2004 року по 30 серпня 2008 року неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на вихованні та утриманні у вказаному закладі. За час перебування в закладі мати провідувала сина не частіше двох разів на рік, батько сина не провідував взагалі, участі в вихованні не приймав (а.с.12).

4 березня 2016 року директор Вінницького християнського реабілітаційного центру опіки та піклування «Нове життя» подавала заяву начальнику служби у справах дітей м. Вінниці з проханням звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 та ОСОБА_7, щодо їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки вони не цікавляться життям дитини, зокрема мати відвідувала дитину лише один раз на рік, батько не з'являвся взагалі (а.с.7)

Згідно висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_8, ОСОБА_7, щодо дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 24 травня 2016 року № 01-00-011-12490, враховуючи неналежне виконання батьками обов'язків по вихованню та утриманню сина протягом всього життя дитини, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним позбавлення ОСОБА_8, ОСОБА_7 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-5).

Задовольняючи повністю позовні вимоги служби у справах дітей Вінницької міської ради, суд першої інстанції правильно виходив із встановлених обставин про те, що батьки неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а тому в силу положень статей 150, 180, 164 СК України їх слід побавити батьківських прав відносно дитини - сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також з них слід стягнути аліменти на утримання дитини.

Такі висновки суду є правильними та відповідають встановленим судом обставинам справи.

Доводів про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які дають підстави для скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові, апеляційна скарга не містить.

Не можна погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що суд не правильно оцінив наявні у справі докази у їх сукупності та неправильно витлумачив свідчення свідка ОСОБА_11

Із матеріалів справи вбачається, що судом взяті до уваги всі встановлені обставини та дано оцінку всім доказам у їх сукупності. Обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_7, про періодичні побачення з неповнолітнім сином та придбання при цьому йому одягу та їжі, не є тими обставинами, які дають підстави для протилежного з судом висновку щодо її участі у вихованні дитини. Суд при цьому дійшов правильного висновку про ухилення від виховання дитини як матері, так і батька і встановлений судом факт окремих поодиноких випадків побачень відповідача з сином в інтернатних дитячих закладах не спростовує встановленого факту ухилення від виховання дитини.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що працівники Центу «Нове життя» змусили ОСОБА_7 написати заяву про позбавлення батьківських прав на дитину, оскільки цей факт не підтверджується належними та допустимими доказами, крім пояснень самої ОСОБА_7

Суд вирішуючи позов правильно взяв до уваги волевиявлення самої дитини про позбавлення батьківських прав щодо нього його батьків. Неповнолітній ОСОБА_8 як у суді першої інстанції так і у суді апеляційної інстанції категорично висловлювався проти матері та батька та підтримав раніше подану заяву про позбавлення їх батьківських прав.

Обставини про матеріальний стан сім'ї та знаходження на утриманні інших дітей, а також матері, яка є інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, не є тими обставинами, через які спростовуються висновки суду про ухилення матері від виховання дитини, оскільки основне та вирішальне значення має суб'єктивне ставлення матері до виховання дитини, її волевиявлення виховувати дитину, турбуватись про неї, а також її дії, що свідчать про турботу матері про дитину, бажання виконувати свої материнські обов'язки.

Безпідставними є посилання у апеляційній скарзі на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому суд ухвалив незаконне рішення. Такі доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки, виходячи із встановлених обставин справи, саме такий крайній захід впливу слід застосувати до відповідачів, а тому суд першої інстанції ухвалив законне і справедливе рішення, що не позбавляє права відповідачів відновити свої батьківські права згідно із положеннями статті 169 СК України.

Посилання відповідача апелянта, а також другого відповідача - батька дитини, на те, що насправді він не є біологічним батьком цієї дитини, не спростовують висновків суду щодо цього питання, оскільки згідно з наданими документами і зокрема згідно з свідоцтвом про народження дитини (а.с.6) саме ОСОБА_7 (як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_10) ОСОБА_13 є батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому немає підстав для відмови у задоволенні позову до нього саме з цих підстав.

Висновки суду щодо задоволених вимог про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, є правильними і доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до положення статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з положенням частини 1 статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно з роз'ясненнями даними у пунктах 15 та 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Із матеріалів справи та змісту судового рішення вбачається, що судом правильно застосовні норми матеріального права та ураховано роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права при вирішення таких спорів.

Отже, оскаржуване рішення суду є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді : /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ В.С. Вавшко

/підпис/ Ю.Б. Войтко

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук